Олег Панфілов: Як з Грузії виганяють «георгіївську стрічку»

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Проблема смугастої стрічки в Грузії почалася не зараз. Ще рік тому, коли в Україні розгоралася війна, стрічкові прихильники «руского міра», що приїхали з Росії, зіткнулися з різким неприйняттям грузинами їх смугастих символів. Активісти у різних частинах Грузії відстежували автомобілі з російськими номерами, прикрашені смугастими стрічками, вимагаючи від власників зняти імперський символ. Якщо господарів не виявлялося в автомобілі, то активісти наклеювали видрукувані в друкарні стікери з зображенням пари трупного кольору ступень з пов'язаною на великому пальці стрічкою. Якщо стрічка прив'язана до антени, то поверх неї натягався презерватив. Активні прихильники Путіна з Росії на час вщухли, перестали в'їжджати до Грузії з символами російської агресії та окупації.

З наближенням 9 травня кількість прикрашених стрічками автомобілів в Грузії збільшилася. До них приєдналися байкери, які за призовом Путіна почали роз'їжджатися по різних країнах, щоб заявити про себе як завойовниках ідеологічного простору. Насправді, хамська поведінка байкерів почала викликати негативну реакцію у влади європейських країн, які вимагали закрити кордони для путінських мотоциклістів. У Грузії роль сили, що протистоїть байкерам, взяли на себе активісти громадянського суспільства. Вони самостійно відстежують пересування «стрічечників», ведуть роз'яснювальну роботу з заїжджими путінцями. У грузинському сегменті Фейсбуку, яким користується майже чверть населення країни, активно обговорюються акції проти байкерів та автомобілістів.

Грузинські активісти дізналися, що серед російських байкерів немає «нічних вовків», які, скоріш за все, свої основні сили кинули на європейські країни. Зараз у Грузію їдуть прихильники Олександра Залдостанова з інших російських клубів. Агентство «Грузія-Online» вирішило роз'яснити причину неприйняття так званих «георгіївських» стрічок у Грузії, де подібна символіка є зайвим нагадуванням про окупацію Росією чверті території – Абхазії та Цхінвальського регіону («Південної Осетії»). Оскільки стрічки з'явилися тільки в 2005 році з ініціативи державного агентства РІА «Новости», то вони вважаються символом подій не 70-річної давнини, а останніх десятиліть, коли Росія виступала в ролі не міфічного «визволителя», а окупанта чужих територій, у тому числі й Грузії.

Агентство нагадало про «Хартію свободи», прийняту парламентом Грузії 25 грудня 2013 року. У ній, зокрема, йдеться про заборону тоталітарної символіки країни, режим якої характеризується «порушенням прав людини, різними формами масового фізичного терору; масовими та індивідуальними вбивствами та знищенням; тортурами і рабською працею; переслідуванням за етнічною та релігійною ознакою; обмеженням совісті, вираження та свободи виявлення та ін.» У Грузії традиційно добре відноситься до України та її проблем, смугаста стрічка стала ще й нагадуванням про російську агресію в дружній країні.

Нове загострення у Грузії сталося після того, як кілька людей, серед яких був онук Героя Радянського Союзу Мелітона Кантарія – Іраклі Кантарія, зажадали від декількох російських мотоциклістів зняти стрічки. Суперечка активістів з росіянами була знята на відео і швидко поширилася в грузинському секторі Фейсбуку. Через день вже в місті Сигнахи до російських байкерів підійшла Інга Абрахама і зажадала зняти стрічки, при цьому знімаючи своїм телефоном не тільки розмову, але і напад на неї росіян. Російські байкери напали на неї, вибили з рук телефон, але після того, як Інга пообіцяла викликати поліцію, її відпустили. Через день поліція порушила кримінальну справу проти байкерів.

Влада Грузії мовчить. «Не дратувати Росію» – ось їх незмінна позиція протягом останніх двох з половиною років, з тих пір як коаліція «Грузинська мрія» виграла парламентські вибори. Російські прикордонники займали нові землі з боку Цхінвалі – грузинська влада мовчала, з Кремля говорили, що Грузія повинна перестати зближуватися з ЄС і НАТО – у Тбілісі мовчали. У ситуації з явною ідеологічною диверсією влада знову мовчать. Іноді поліцейські проводять роз'яснювальні бесіди з грузинськими активістами, але не карають їх, швидше – співчувають.​

Торік, коли росіяни стали приїжджати зі стрічками, активісти переломили ситуацію, буквально відстежуючи пересування кожного автомобіля. Іноді справа доходила до запеклих суперечок з власниками, які намагалися доводити, що стрічка – «символ перемоги». У Грузії мало кого переконаєш в тому, що це так: кілька днів тому Іраклі Кантарія заявив радіостанції «Говорить Москва»: «Я особисто за нормальні відносини з усіма сусідами, які є у Грузії. Але в той час, коли під символікою георгіївської стрічки відбулася окупація в Криму, відбувається війна на Донбасі, сталася окупація в Абхазії, з якої, до речі, був вигнаний сам Мелітон Кантарія, в Цхінвалі та інших регіонах, і я вважаю, що сьогодні виставляти георгіївську стрічку в Грузії, її тиражування сьогодні є образою почуттів грузин, нашого народу».

Ситуація загострилася настільки, що поліція була змушена стати посередником у розмові між грузинськими і російськими байкерами, який відбувся 3 травня на площі Революції Троянд. Грузини ще раз пояснили росіянам, що не допустять, щоб по Грузії роз'їжджали мотоцикли і автомобілі зі стрічками окупантів і загарбників. Кавалер Мистецтв і Літератури Франції, доктор Університету Парижа Ніно Баркалая опублікувала відкритий лист на ім'я екс-прем'єра Грузії, що вважається неформальним правителем у країні, мільярдера Бідзіна Іванішвілі. У різкій формі вона зажадала від російського олігарха припинити політику замовчування.

Ситуація дійсно може загостритися як минулого року, коли активісти вже не приховували, що готові до радикальних дій. Росіянину, який начепив у себе в машині «Георгіївську стрічку», жителі грузинського міста залишили «пам'ятку». Тоді жителі Батумі почали поширювати листівки, в яких радили власникам автомобілів «зняти символ російського імперіалізму і шовінізму», інакше «наступного разу буде цеглина». Тоді подіяло, і в Батумі перестали їздити російські автомобілі зі стрічками.

Нинішня путінська акція претендує стати найбільш хамській в політиці Кремля. На Заході вже багато разів заявляли, що не терпітимуть «нічних вовків», але ті маленькими групами або поодинці прориваються в Берлін – то з боку Фінляндії, то з Австрії. Акція в Грузії матиме швидше за все побічний ефект: головне, до чого прагне Путін – насолити західним лідерам за їх відмову від поїздки в Москву на військовий парад 9 травня. Але, як це часто буває, від російських демаршів можна отримати користь – принаймні в Кремлі можуть ще раз переконатися в тому, що грузинське суспільство не буде мовчати.

Олег Панфілов, професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції