Андрій Кириллов: «Кримське убозтво» і докори росіян

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Від росіян, які розмірковують про переваги і збитки завоювання Криму, часто можна почути: «А що Україна зробила для Криму?». Як можна зрозуміти, убогий курортний сервіс, невеликі прибутки населення та загрози ландшафтам – у всьому винна Україна. А ось Росія до такого б не довела. Росія господарює в Криму вже більше року, але все стало куди гірше. Але все ж – у чому винна Україна, частиною якої був Крим? Про це можна подумати, але висновки навряд чи збігатимуться з тими, що можна очікувати від «середнього росіянина».

Насамперед, давайте розділяти державу Україна з усіма притаманними їй явищами, і державу Україну – що складається з людей. Ці останні, між іншим, першою були зовсім не задоволені, і саме тому зробили Майдан. Люди України, нехай, можливо, і не так вже уважно, але цікавилися своєрідним півостровом, і привносили в його провінційне життя багато нового, і передового нового. Я добре пам'ятаю програми критики та аналізу ЗМІ, які були ініційовані та проводилися киянами – відсталі і погано освічені в масі кримські журналісти дізналися про поняття «мова ненависті» та «права редакційного колективу». До цього вони вважали, що мимохідь ображати циган – це нормально, а побажання власника – закон, нехай навіть для виконання його потрібно нахабно обдурити читача. Таких прикладів можна навести десятки, і саме тому Крим до 2014 року являв собою досить живе соціокультурне середовище, що складається, крім іншого, і з вельми прогресивних і зовсім не провінційних інститутів. Упевнений, що з розвитку громадянського суспільства Крим впевнено випереджав будь-який із російських регіонів, а за рівнем терпимості та характером міжнаціональних відносин міг дати фору будь-якому соціальному середовищу Росії, зокрема й самому столичному.

Держава Україна не робила з Криму вітрини і не вкладала в нього мільйонів, але так і має поводитися нормальна держава. Чому Крим має бути кращим за інші області? Корумпована і неефективна держава – це біда всієї країни, і Крим страждав від цих її вад разом із усіма – але, крім того, ще й користувався нею. Відбувалося це приблизно так: зростання корупційної ренти еліти України та Росії призводило до спекулятивного зростання ринку нерухомості. У другій половині 2010-х років у Криму відбувався будівельний бум, який був локомотивом розвитку транспортної інфраструктури, будівництва, реклами та юридичного консалтингу. Це супроводжувалося щорічним зростанням кількості туристів, які хоч були й незадоволені рівнем сервісу, але вперто їздили – і таким чином звільняли власників туристичних об'єктів від витрат на розвиток та оновлення. Всіх усе влаштовувало, і кримчан у тому числі, готових сьогодні отримати шматок пирога, який їм простягали злодії-чиновники з Москви і Києва, а ще мати свою «природну ренту» від мільйонів відпочивальників, які прагнули досхочу пити горілку серед злегка підфарбованих піонертаборів.

І при тому участь «простих росіян» у деградації Криму теж була досить помітною. Я добре пам'ятаю, як мер одного з південнобережних містечок нарікав на те, що не може підлатати дахи висотних будинків, які перебували на його балансі. Близько третини квартир у цих будинках скупили, як він їх називав, «москвичі», і тому витрати на компослуги надходили вкрай нерегулярно. Він навіть не міг вплинути на них, відключаючи електрику і розвішуючи оголошення – метод, який діяв на місцевих. Дах, який протікає, звичайно, не радував таких власників, але вони самі стали причиною цього. Так і з усім іншим Кримом, у всякому разі, прибережною його частиною.

Цей мер грав видну роль в афері з продажу ділянки землі свого селища, ціна питання складала близько 3 мільйонів доларів. До бюджету мало потрапити тисяч 100. Ділянку планували забудувати котеджами, половину з яких мали купити росіяни – саме вони складають від половини до двох третин покупців таких будинків. При тому селище як було з розбитими дорогами та іржавими ліхтарями, таким і залишилося. Україна його до такого довела, або може бути мер з Партії Регіонів, або вибудувана Кучмою-Ющенком-Януковичем система? Або самі багаті росіяни, які брали участь у розкраданні майна селища?

Система управління, яка була в українському Криму, при всіх її недоліках могла забезпечити хай не чудесне, але терпиме за якість життя – теперішні російські порядки часом випалюють все живе. Наприклад: державна медицина, яка діяла за українськими правилами, передбачала велику кількість по-суті корупційних витрат з боку хворого, але, працюючи в такому «напівринковому» режимі, забезпечувала і можливість підшукати лікарню подешевше, і підібрати рівень витрат і послуг. Крім державних були ще й сучасні, якісні приватні клініки. Зараз приватні клініки в Криму майже не працюють, а особливий «антикорупційний» режим звів рівень медичної допомоги до мінімального. Який з таких типів управління кращий?

Усі закиди узагальненій «Україні» та демонстрація убозтва Криму з боку росіян могли б бути виправданими, коли б новий російський Крим показав хоча б тенденції до зменшення цього убозтва. Але Росія там убозтво тільки множить, та й раніше так робила – чи бажають це визнати «прості росіяни», чи ні.

Андрій Кириллов, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції