Рубрика «Погляд»
Російський опозиціонер Ілля Яшин, який займається відновленням доповіді Бориса Нємцова щодо участі російських військ у війні на Донбасі, впевнений, що головною аудиторією цієї публікації мають стати насамперед російські громадяни.
Справді, для українського читача чи глядача ніяких сумнівів в участі російських військовослужбовців у війні немає. Немає таких сумнівів і на Заході: провідні ЗМІ західних країн не раз публікували тексти, присвячені присутності російських військових на окупованих територіях.
Виникає, однак, запитання: а чи дійсно росіяни нічого не знають про присутність своїх військових на Донбасі? Тільки один приклад: гучне інтерв’ю з обгорілим «добровольцем» із Бурятії публікувалося в московській «Новой газете». Газета не була заборонена, її наклад не був знищений. Її міг прочитати кожний – навіть той, хто не користується інтернетом. Напередодні з солдатом зустрічався депутат Державної думи Росії Йосип Кобзон, так що з першого моменту стало ясно, що мова йде не про фантастичну фігуру. В українських і західних ЗМІ інтерв’ю стало сенсацією. У Росії ця публікація не мала практично ніякого резонансу.
Депутат Держдуми Росії Йосип Кобзон під час відвідин у госпіталі Донецька поранених російських військовослужбовців. 23 лютого 2015 року
Проблема не в тому, що росіяни не знають, що їхні військовослужбовці воюють на Донбасі. Проблема навіть не в тому, що вони не хочуть цього знати. Проблема в тому, що вони не хочуть, щоб це знали й говорили інші. Володимиру Путіну і його пропагандистській машині вдалося повернутися до поширеного типу радянського мислення. Радянська людина найчастіше прекрасно розуміла, що відбувається в її власній країні. Але не могла – чи не бажала – цього змінити. І тоді включається захисний механізм: те, що відбувається, сприймається як правильний порядок речей. І ворогом стає не диктатор, який принижує тебе і знищує твою власну країну, а той, хто говорить тобі правду.
У мене немає жодних сумнівів, що «середньостатистичний» росіянин не сумнівається в присутності російських військ на Донбасі. І немає сумнівів у тому, що він підтримує цю присутність – тому що «Донбас – це ж Росія, як, втім, і вся інша Україна». При цьому він пишається тактикою свого президента – посилати війська так, щоб вороги – Захід і українські «націоналісти» – не могли пред’явити претензій. Тому що повертати свою територію потрібно так, щоб жителям самої Росії було від цього не гірше, а краще.
Саме тому доповідь Нємцова не відкриє очі більшості людей в Росії. Вони сприймуть її публікацію як зраду, як спробу розповісти ворогам Путіна правду про його справжні дії. А правду розповідати не можна, бо Росія може перемогти тільки брехнею.
І ось ця щира, простодушна переконаність, що брехня – кращий засіб для перемоги й тріумфу «русского мира» – і споріднює Володимира Путіна з його електоратом.
Віталій Портников, київський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода