Сьогодні події навіть найближчої історії Криму оцінюються крізь призму тих дійсно тектонічних зрушень, які відбулися в 2014 році... Болючим і дуже чутливим залишається питання – що могла, але не зробила українська влада для корінного народу Криму – кримських татар. Адже доля півострова сьогодні могла бути іншою – якби ці 23 роки життя кримських татар в українському Криму голос і сподівання народу були почуті...
Історія національного руху кримськотатарського народу в 1991-1992 роках була відзначена низкою справді значущих подій.
Ключовою подією 1991 року, що визначила подальший перебіг боротьби за відновлення своїх прав, став Курултай кримськотатарського народу
Безумовно, ключовою подією 1991 року, яка визначила подальший хід боротьби за відновлення своїх прав став Курултай кримськотатарського народу. Він відбувався у Сімферополі з 26 до 30 червня 1991 року і увійшов в історію як Другий Курултай. Перший Курултай кримськотатарського народу відбувся в листопаді 1917 року і був розігнаний більшовиками на початку 1918 року. Тим самим підкреслювалася спадкоємність між цими подіями.
26 червня 1991 року засідання Курултаю відкрив голова Оргкомітету Сервер Омеров. Після виконання гімну кримськотатарського народу «Ант еткенмен» і благословення імама зі словами привітання до делегатів звернувся найстарший учасник національного руху, 94-річний Мустафа Халілов.
Другий Курултай кримськотатарського народу ухвалив кілька основоположних документів – Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу, Звернення до всіх жителів Криму, Звернення до кримськотатарського народу, Звернення до ООН, Звернення до Президента СРСР. Курултай обрав Меджліс кримськотатарського народу. Головою Меджлісу став Мустафа Джемілєв.
Проведений через 74 роки з'їзд найкращих представників народу став символічним проявом перемоги національного руху і народу, воскреслого наче Фенікс з попелу...
Розпад СРСР і проголошення незалежних держав на пострадянському просторі зажадали від кримськотатарського національного руху, очолюваного Меджлісом кримськотатарського народу, активних дій, спрямованих на захист прав кримськотатарського народу... Одним з них стала всенародна акція «Київ-92».
Уже через кілька місяців після Курултаю, 3 вересня 1991 року, розпочалося пікетування кримськими татарами будівлі Верховної Ради України з вимогами відновлення державності кримськотатарського народу та визнання Меджлісу кримськотатарського народу.
Через кілька місяців після Курултаю, 3 вересня 1991, розпочалося пікетування кримськими татарами будівлі Верховної Ради України з вимогами відновлення державності кримськотатарського народу та визнання Меджлісу кримськотатарського народу
Учасники пікету ставили своєю основною метою змусити народних депутатів України розпочати вирішення проблем корінного народу Криму – кримських татар. Пікетники демонстрували стенди з фотографіями, на яких були зображені резонансні події на півострові (зокрема, погром в селищі Молодіжне), пояснювали мету акції, виступали на мітингах, організованих Народним Рухом України та Українською Республіканською партією.
У прес-конференції, яка відбулася 4 вересня 1991 року у Спілці письменників України, взяли участь Рефат Чубаров, Риза Абдуллаєв і Мустафа Аблязов. На наступний день відбулася зустріч учасників акції із заступником Голови Верховної Ради України Володимиром Гриньовим. Він запевнив представників кримських татар, що підтримує вимоги кримськотатарського народу і дав доручення Комісії Верховної Ради України з державного суверенітету та міжреспубліканських відносин про розгляд Звернення Меджлісу і документів Курултаю кримськотатарського народу з подальшим винесенням свого висновку на засідання Президії Верховної Ради України.
7 вересня 1991 року кримські татари встановили пікет на площі Незалежності. Це дозволило залучити до проблем кримських татар киян, багато з яких співчутливо поставилися до вимог пікетників. На наступний день Рефат Чубаров та Риза Абдуллаєв провели зустріч у мусульманській громаді Києва, де розповіли про становище мусульман у Криму, підсумки Курултаю, мету делегації Меджлісу в Києві.
Пікет кримських татар був перенесений в Маріїнський парк, де в цей день відбувалася зустріч Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука з жителями столиці. Були розгорнуті національні прапори кримських татар і плакати: «Верховна Рада України і Меджліс кримськотатарського народу – за стіл переговорів», «Леонід Кравчук, державу якого народу ви створюєте в Криму?», «Не може бути незалежною Україна без відновлення прав кримськотатарського народу!». В ході бесіди з учасниками пікету голова Парламенту дав згоду на зустріч з делегацією Меджлісу кримськотатарського народу і назвав дату зустрічі – 13 вересня 1991 року.
Уже 9 вересня 1991 року Центральне правління Народного Руху України ухвалило на своєму засіданні постанову «Про відновлення прав кримськотатарського народу», в якій були такі положення:
1. Визнати право кримськотатарського народу на національно-територіальну автономію на своїй історичній батьківщині в складі України.
2. Визнати Меджліс, обраний Курултаєм, вищим єдиним повноважним представницьким органом кримських татар.
3. Звернутися до Верховної Ради України для того, щоб вона разом з Меджлісом кримськотатарського народу розробила механізм реалізації права кримських татар на самовизначення, маючи на увазі, що відновлення національно-територіальної автономії має відбуватися при суворому дотриманні політичних, економічних, культурних та інших законних прав усіх жителів Криму незалежно від національності.
12 вересня 1991 року пройшло для пікетувальників у важких переговорах з помічниками Леоніда Кравчука. Наступного дня відбулася зустріч делегації Меджлісу кримськотатарського народу з головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком. Вищий орган кримських татар представляли його голова Мустафа Джемілєв, заступник голови Рефат Чубаров, члени Президії Меджлісу Рефат Аппазов, Джульверн Аблямітов, Сервер Омеров, кадій мусульман Криму Сеїтджеліль-ефенді Ібрагімов.
Кравчук повідомив, що підтримує прагнення кримськотатарського народу до повернення на Батьківщину і відновлення своєї національної державності, але, на його думку, зважаючи на демографічну ситуацію в Криму першочерговим завданням є якнайшвидше повернення народу, після чого тільки можна ставити питання про державність. Голова Українського парламенту запевнив, що держава буде надавати практичну допомогу у поверненні кримськотатарського народу.
Меджліс першим визнав незалежність України
13-14 вересня 1991 року в Києві відбувався Форум інтелігенції України. До президії Форуму були обрані Леонід Кравчук, а також керівники партій і громадсько-політичних організацій, відомі депутати та правозахисники, серед них і голова Меджлісу Мустафа Джемілєв. Після виступу Кравчука головуючий на Форумі Іван Драч надав слово Джемілєву, який у своєму виступі говорив про те, що кримськотатарський народ, на захист прав якого виступав Петро Григоренко, провів Курултай і обрав вищий представницький орган – Меджліс. Джемілєв також зазначив, що саме Меджліс першим визнав незалежність України.
У резолюції говорилося, що «Форум інтелігенції України підтримує право кримськотатарського народу на відновлення національного суверенітету на своїй батьківщині і пропонує Верховній Раді України спільно з вищим представницьким органом кримськотатарського народу Меджлісом розпочати реалізацію цього права. Реалізація цього права не зачіпає інтересів українського і російського населення, а також представників інших національностей Криму».
15 вересня 1991 року біля стін стародавнього Софійського собору відбувся величезний мітинг на підтримку Акта незалежності України. Серед видних політичних лідерів і діячів культури на мітингу виступив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Його промову українською та російською мовами зустріли бурхливими оваціями і скандуванням «Єдність! Єдність».
На жаль, події наступних місяців ускладнили можливість справедливого вирішення кримськотатарської проблеми...
«Крим перетворений на предмет військово-політичної та державно-адміністративної суперечки між Росією та Україною», – йшлося в заяві Меджлісу. Наводячи різні аргументи на користь того, «чий Крим», – обидві сторони ігнорували права корінного народу півострова – кримських татар на самовизначення на своїй національній території.
16 лютого 1992 року в Сімферополі відбувся масовий мітинг кримських татар, учасники якого закликали Меджліс кримськотатарського народу «оголосити про надання кримськотатарському народу статусу народу, який веде боротьбу за своє національне визволення і діяти відповідно до цього статусу». 18 лютого 1992 року на засіданні Центральної Ради Організації Кримськотатарського національного руху було ухвалене рішення про проведення в столиці України масової акції протесту кримських татар.
З 28 лютого до 1 березня 1992 року в Києві відбувався III з'їзд Народного Руху України, в роботі якого взяли участь Рефат Чубаров і Риза Абдуллаєв.
У своєму виступі Чубаров оприлюднив позицію Меджлісу кримськотатарського народу: «Стабільна ситуація і нормальні відносини між Кримом і Україною можливі тільки тоді, коли парламент України визнає право кримськотатарського народу на самовизначення і надасть Криму статус національно-територіального утворення у складі демократичної України». Він оголосив про майбутню акцію кримських татар у Києві і закликав всі демократичні сили України підтримати справедливі вимоги кримськотатарського народу.
У середині березня виконком Київської міської ради, посилаючись на Постанову Верховної Ради УРСР від 29 вересня 1990 року «Про невідкладні заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в республіці», заборонив проведення пікету та розміщення наметів перед будівлею Верховної Ради України. А 16 березня 1992 року на адресу Центральної Ради ОКНД надійшла урядова телеграма за підписом Голови Верховної Ради України Івана Плюща. У ній містилося прохання відмовитися від пікетування.
Але ці заборони і прохання вже нічого не вирішували...
17 березня в Київ почали прибувати учасники акції «Київ-92». На наступний день на площі перед парламентом України зібралося близько 300 осіб, а 19 березня кількість пікетників досягла вже півтисячі. Учасники акції передали керівництву Верховної Ради України заяву з вимогами про проведення в найближчі дні зустрічі з делегацією Меджлісу і необхідності ухвалення керівництвом України політичної заяви про відновлення в Криму національної державності кримськотатарського народу.
Відповідь мали отримати 19 березня 1992 року...
(Далі буде)
Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу