Згідно з дослідженням американської соціологічної компанії Gallup, 33 відсотки жінок в Україні вважать себе такими, що страждають. Але згідно з дослідженням газети Financial Times, в Україні жінки посідають від 20 до 30 відсотків посад в керівництві компаній. Загалом у світі за останнє десятиліття кількість жінок, які квітнуть, емоційно невдоволені або страждають, залишається майже незмінною, що може свідчити про те, що становище жінок на планеті має тенденцію не до покращення, а перебуває в застої.
Згідно з дослідженням Gallup, трохи більше чверті жінок планети вважають, що квітнуть у своєму житті. Тобто повністю щасливими себе вважають 620 мільйонів жінок у світі. Решта – понад 2 мільярди жінок – вважають, що вони або поневіряються і все борються за те, аби жити краще, а то й просто страждають. І ці показники майже не змінилися за останні десять років.
Це картина глобальна, адже американські дослідники проводити опитування в 160 країнах планети.
Найщасливіші – скандинавки, найнещасніші – болгарки
Згідно з опитуванням, до п’ятірки країн, де найщасливіші жінки, входять чотири країни Скандинавії – Ісландія, Швеція, Данія та Фінляндія. На четвертому місці в цій п’ятірці – канадійки. Дослідники відзначають, що, скажімо, у Швеції, де щасливими вважають себе три з чотирьох жінок, працевлаштованість серед жіноцтва є однією з найвищих у світі.
Серед тих, хто страждає, перші – болгарські жінки, а потім ідуть жінки Афганістану, Вірменії, Греції та України.
Дослідники зауважують, що Україна та Греція зазнали економічної кризи, і показник «стражденності» серед жіноцтва цих країн вдвічі вищий за середній світовий.
В Україні 33 відсотки жінок вважають, що вони страждають – приблизно такі ж показники серед жіноцтва Греції, Камбоджі, Угорщини, Туреччини, Єгипту та Мадагаскару, які входять до десятки країн із «найстражденнішим» жіноцтвом.
Дослідники також вивели в окрему категорію країни, де жінки стикаються із практичним негативним ставленням та конкретними утисками щодня. В цьому аспекті найнещасніші жінки Іраку, за яким ідуть Іран та Єгипет. У п’ятірці також Греція та Кіпр.
У топ-п’ятірці тих, хто, може, й нещасливий, але не зазнає практичних утисків (чи не скаржиться і не нарікає?) жінки Киргизстану, Туркменистану, Узбекистану, Казахстану та Монголії.
Цікаво також, що серед жінок, яким виявляють знаки уваги та які відчувають на собі щодня позитивні емоції (знаки уваги?) переважають жінки Латинської Америки, адже в десятці Парагвай, Панама, Еквадор, Гватемала, Нікарагуа, Венесуела, Колумбія, Коста Рика, Сальвадор, Гондурас.
Понад половина жінок Білорусі не мають щодня позитивних моментів, тобто якихось знаків уваги чи задоволення або вияву поваги до них.
Працевлаштованість
Американські дослідники зазначають, що те, як жінки дивляться на своє життя, визначається значною мірою життєвим рівнем, розвитком і стабільністю в країнах, де вони живуть.
«Але два найбільші моменти, які можуть покращити життя усіх жінок – це робота та особиста безпека. Глобальна робоча сила ділиться порівну між чоловіками та жінками, але працевлаштованість серед чоловіків майже удвічі вища, аніж серед жінок. Заохочення залученості жінок – зокрема, в країнах, де відбувається становлення ринкової економіки (адже там найбільший розрив у статевій працевлаштованості) – принесе дивіденди не лише жінкам, але й цілому суспільству», – вважає Gallup.
На думку дослідників, можливо, ще більше значення має те, що жінки почуваються в меншій безпеці, аніж чоловіки в містах та місцевостях, де живуть. Також і тут покращення безпеки і відчуття безпеки зіграє на руку не лише жінкам, а й цілому суспільству.
Згідно з дослідженням газети Financial Times, жінки в Україні посідають до третини місць у керівництві компаній – приблизно такі ж показники у США та Великій Британії. В Росії показник залученості жінок один із найвищих – близько 40 відсотків. Найменше жінок у керівництві компаній – в Японії (лише 8%), а також Німеччині (14%), не так багато жінок серед менеджменту компаній в Індії та Бразилії.
«Статевий розрив скорочується, але чоловіки все ще правлять», – зауважує газета.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода