Київ – Однією з найбільших неурядових організацій, яка надає допомогу кримським переселенцям, є ініціатива «Крим-SOS». Її відділення, розташовані в Києві, Львові та Херсоні, щотижня дають більше тисячі юридичних консультацій і реалізують масу дослідницьких і культурних проектів. Координатор «Крим-SOS» Таміла Ташева в інтерв'ю для Крим.Реалії розповіла про те, чи продовжують кримчани переїжджати на материкову Україну, чому вони вирішують переїжджати і яку роль в адаптації переселенців відіграють громадські активісти.
– Таміло, як багато жителів Криму вимушено переїхали на материкову Україну після анексії півострова?
– За офіційними повідомленнями, близько двадцяти тисяч. Ще не завершена реєстрація переселенців у єдиному реєстрі. Тому точно сказати не можна. Але їх явно більше двадцяти тисяч. Треба множити цю цифру мінімум на два.
– Бо не всі йдуть реєструватися?
– Так. Спочатку реєструватися не було сенсу, а зараз стимул з'явився. Наприклад, можуть надати житло, хоч механізм ще й не розроблений. Також можна отримати мінімальну фінансову допомогу на шість місяців.
– А яка існує динаміка переселення кримчан? Відбувається поступове збільшення потоку чи, може, навпаки – зменшення?
– Було кілька хвиль переселення. Перша хвиля була ще до «референдуму». Тоді люди їхали, бо не знали, що відбувається. Дуже багато учасників цієї першої хвилі потім повернулися. Друга хвиля настала відразу після «референдуму», починаючи з 18 березня. Третя хвиля була вже в травні. Четверта настала, коли поїхали студенти та батьки, які повезли дітей у школи. Зараз почалися активні утиски кримських татар і кримчан інших національностей. Особливо жорстко це виявилося у вересні, під час так званих виборів. Це теж викликало хвилю переселення.
Зараз динаміка не рівна, а пікоподібна. Люди поступово виїжджають, але не масово.
– Як на процес переселення кримчан на материк вплинуло рішення влади про транспортну блокаду півострова?
– Поки що ніяк, якщо говорити про кількість людей, які переїжджають. Транспортна блокада почалася перед Новим роком, і тоді вона торкнулася тих людей, які хотіли на час поїхати до своїх рідних у Крим. А людей, які переїжджають, це не торкнулося. Зараз ще тільки закінчилися новорічні свята, і багато хто поки що хочуть побути вдома зі своїми рідними, а вже потім виїжджати. Швидше за все, активний відтік людей станеться, коли економічне становище в Криму стане ще гіршим.
Роботи в Криму небагато, виникають проблеми з купівлею продуктів і підвищенням комунальних тарифів. І люди виїжджатимуть саме через соціально-економічних причин, а не політичних.
– Хіба на материковій Україні в соціально-економічному плані набагато краще?
– На материковій Україні не набагато краще. Але тут є певна стабільність у тих містах, які не перебувають у зоні, що межує з Росією. Навіть у Харкові, який є прикордонним містом, люди мають можливість заробляти і мати дохід. У Криму зараз така можливість зникає.
Крім того, існує нестабільність з постачанням продуктів. Наприклад, люди, які за медичними показаннями потребують будь-яких специфічних продуктів, можуть відчувати великі незручності в Криму. Багатьох товарів немає, і ціни сильно виросли. Так, кілограм яловичини в перерахунку на гривні там коштує близько 150 гривень.
– Тобто, на вашу думку, соціальна нестабільність може змусити людей переїхати?
– Так, люди, які не можуть залишатися в Криму з міркувань патріотизму, виїхали одразу після референдуму. Зараз дуже багато хто їде і через патріотичні переконання, і в зв'язку із соціально-економічною ситуацією на півострові. Наприклад, мій брат переїхав на материк, бо не міг вести в Криму свій бізнес. Як буде на материку, невідомо. Тому що переселенцям із Криму і сходу України не живеться добре на материковій частині. І це м'яко кажучи. Наприклад, кримчани досі вважаються нерезидентами, відповідно до однієї з постанов Нацбанку. До неї внесли зміни, але насправді це було замилюванням очей. Тепер статус резидента повертається тільки тим, хто став на облік внутрішньо переміщених осіб.
Але я, наприклад, вісім років живу в Києві і спеціально не реєструвалася тут, хоча такі можливості були. І тепер для того, щоб стати резидентом, мені потрібно стати внутрішньо переміщеною особою, якою я не є.
– Тобто багатьом кримчанам потрібно обдурити державу, щоб стати резидентом?
– Так. Це потрібно зробити, щоб обслуговуватися в банках. Це ненормально.
– Виходить, що кримчани відчувають себе чужими і в анексованому Криму, і на материковій Україні.
– Насправді, до кримчан ставляться трохи краще, ніж до переселенців зі сходу. Ще в квітні, травні, червні до них добре ставилися, але зараз це ставлення змінилося на різко негативне. Такі результати показали проведені нами дослідження.
До переселенців із Криму звичайні жителі материкової частини ставляться терпимо, нормально. Багато безкоштовно приймають їх у своїх будинках.
Але в державних органах далеко не всі ставляться до кримчан лояльно. Наприклад, кримчанам не так-то просто оформити пенсію на материку. У відділеннях Пенсійного фонду є негласна вказівка перевіряти, чи не отримують вони пенсію в Криму. І люди самі мають доводити, що вони її не отримують, тоді як документів, що підтверджують це, не існує.
Також складно отримати свідоцтво про народження українського зразка. Хоча процедура могла бути гранично простою і прозорою. Адже можна просто прийти до реєстратора зі свідоцтвом російського зразка і на його підставі отримати документ. Таким чином, дитина може користуватися російським свідоцтвом на період тимчасової окупації. А як тільки Україна відновить контроль над Кримом, то людина зможе користуватися українським документом. Але цю процедуру не запроваджують.
Любов до України не посилиться завдяки блокаді, вона з'явиться, якщо держава ставитиметься до кримчан, як до своїх громадян, які живуть на тимчасово окупованій території.
А наш прем'єр каже, що Крим повернеться через багато років, і це побачать лише наші діти чи онуки. Це свідчить, що у держави немає стратегії повернення Криму.
– А як ви взагалі ставитеся до рішення влади припинити з Кримом транспортне сполучення?
– Ставлюся до цього негативно. На прикладі Придністров'я або інших окупованих територій можна сказати, що блокада ніколи не давала позитивних результатів. Це помилкова стратегія. В результаті таких дій страждають звичайні громадяни України. А з екстремістами, які можуть потрапляти з Криму на материкову частину, потрібно боротися іншими способами. Для цього у нас є зовнішня розвідка і Служба безпеки України, прикордонники.
Під час свят я спілкувалася з багатьма кримчанами, і вони говорили, що розчаровані, оскільки не потрібні ні Росії, ні Україні. Вони не розуміють, чому вони мають любити Україну, якщо ця держава їх не підтримує. Люди розмірковують над тим, щоб змиритися з російським статусом Криму і пристосовуватися до нових умов.
– На ваш погляд, чому влада ухвалила рішення про транспортну блокаду?
– Мені здається, що воно пов'язане не тільки з питанням безпеки. Я підтримую версію співзасновниці «Крим-SOS», головного редактора «Української правди» Севгіль Мусаєвої-Боровик про те, що це було пов'язане з тиском на російську сторону на переговорах щодо вугілля.
– Але ж російська влада від цього ніяк не страждає. Страждають прості люди, які не можуть перетнути адмінкордон з Кримом.
– Чому? Російська влада теж страждає. Кордон закритий для всіх. Зокрема, і для фур, які там стоять у величезних кількостях.
– Але фури ж проїжджають.
Ми ризикуємо отримати ситуацію, за якої після повернення Криму люди не будуть любити не тільки Росію, але й Україну
– Так, але дуже повільно. Сотні тисяч людей залишаються в Новий рік без багатьох продуктів, які повинні бути у них на святковому столі. Від цього російській стороні теж не дуже добре. Росія показує свою слабкість, оскільки не може забезпечити кримчан, яких вона вважає своїми громадянами, необхідними умовами. Але українська сторона також страждає, оскільки багато людей стають нелояльними. Ми ризикуємо отримати ситуацію, за якої після повернення Криму люди не будуть любити не тільки Росію, але й Україну.
– Чим у цей момент займається «Крим-SOS»? Яка роль вашої ініціативи в наданні допомоги кримчанам?
– У нас багато проектів. Ми працюємо, як виконавчі партнери Верховного комісара ООН з прав біженців в Україні, Білорусі та Молдові. Наша робота з переселенцями розділяється на два блоки: гуманітарний та юридичний. Також ми видавали гранти переселенцям для того, щоб вони або починали бізнес, або покращували свої житлові умови.
По-друге, ми продовжуємо моніторити порушення прав людини в Криму. Робимо короткі звіти, передаємо їх своїм партнерським організаціям, найчастіше міжнародним.
Також ми ведемо культурний напрямок. Ми самі знімаємо фільми і підтримуємо кіно про кримських татар. Ми вважаємо важливим напрямком саме підтримку кримськотатарської культури. У нас є дуже великий проект з формування діалогу між тими, хто приймає людей, і тими, хто приїжджає. Його ми реалізовуємо в тих містах, де це найбільше необхідно.
Зараз ми починаємо інформаційну кампанію з усунення стигматизації переселенців з Криму і Сходу. Збираємося запустити ролик на телебаченні і зробити серію білбордів.
Але основна наша діяльність зараз, звичайно, полягає в допомозі вимушеним переселенцям. Ми чітко усвідомлюємо, що, допомагаючи цим людям, ми допомагаємо поверненню Криму. Це опосередкована допомога, але вона вагома.