Сімферополь – Чи потрібен анексований півострів Крим державі Україна, що прагне до Європи? Якими мають бути заходи з повернення Криму: військові чи економічні? Чи дійсно населення Криму завжди прагнуло до Росії більше, ніж до України? Після анексії Криму в українському інтелектуальному середовищі не припиняться обговорення цих питань.
Історик Олекса Гайворонський відомий в Україні та за її межами як знавець з історії півострова Крим, зокрема, періоду існування там кримськотатарської держави – Кримського ханства. Завдяки дослідженням, інтерв’ю, фотографіям і телевізійним програмам пана Олекси багата на події й разом з тим неоднозначна історія півострова перестає бути надбанням лише науковців та стає ближчою до широкого загалу.
Олекса Гайворонський про себе каже, що лишається громадянином України, який продовжує жити в Криму і після анексії півострова Росією.
«Історія Криму просто повна подібними подіями. Але ж, коли чергову таку подію переживаєш персонально, це доволі такий сумний досвід. Я думаю, тут не виходить дивитися на події відсторонено, з такої позиції премудрої – це вже було і це мине, і якось облаштується, ці події зачіпають як громадянина, звісно», – каже Гайворонський.
Згідно з даними всеукраїнського перепису населення від 2001 року, в Криму мешкало близько 600 тисяч етнічних українців. Проте, як вважає пан Олекса, не варто розраховувати, що всі вони є прибічниками української державницької ідеї.
Очікувати, що українці Криму будуть якоюсь політичною нацією, єдиною з українцями з материку – це трохи фантастика
«Звісно, коли ми кажемо про незліченні цифри українців у Криму, ми насамперед очікуємо, що це будуть представники політичної спільноти. Багато українців Криму не замислювалися над своїм походженням, бо вони були дуже інтегровані у таке суспільство радянського штибу, де етнічні особливості нівелювалися. Тому очікувати, що українці Криму будуть якоюсь політичною нацією, єдиною з українцями з материку – це трохи фантастика»,– пояснює кримський історик.
Олекса Гайворонський, історик
Разом з тим, Олекса Гайворонський переконаний, що й ідея «російського» Криму не мала насправді такої великої підтримки, як це було показано за результатами так званого «референдуму». Історія переконує, що більшість людей слідує за тими, в кого є влада, каже фахівець.
Те, що ми бачимо зараз – всенародний порив за «воз’єднання», це свідчить лише про те, що влада – у них. Якби влада була у материкових, українських політиків – підтримували б їх
«Ми можемо згадати навіть нещодавні події 2004-2005 року, коли у партійний офіс «Нашої України» вишукувалися черги, коли всі підтримували на словах і на ділі тих, хто, здавалося, тоді переміг. Тепер ми бачимо абсолютно іншу ситуацію. Той, хто розмовляє впевнено і тримає в своїх руках важелі впливу, за тим більшість людей і піде. Тих, хто справді переконаний у якихось ідеях, їх справді небагато. Не так було багато принципових патріотів. І те, що ми бачимо зараз, – всенародний порив за «воз’єднання», це свідчить лише про те, що влада – у них. Якби влада була у материкових, українських політиків – підтримували б їх», – вважає кримський історик.
Експерт зазначає, що, на жаль, українська спільнота і досі не визначилися всередині себе щодо ставлення до окупованого Криму та ситуації у Донеччині та Луганщині. За його словами, є чимала кількість людей, які хочуть відмовитися від цих територій як таких, що заважають європейському розвитку України.
«Ось ми знаємо, наприклад, партія «Свобода» ( може, і неввічливо їх зараз критикувати, бо вони не у владі) але їхній рецепт щодо Криму дуже простий – перетворити його на область, яка нічим не відрізняється від решти України. І це вважалися українські патріоти. Хіба ж це перетворення на область – вирішення кримських проблем?
Найбільш здоровим був пункт програми «Народного руху України», який вважав, що Крим мусить стати кримськотатарською національною автономією – це дало б змогу і Меджліс легалізувати, і Курултай, і зняти напруженість
Тут треба було шукати позиції, мені здається, що найбільш здоровим був пункт програми «Народного руху України», який вважав, що Крим мусить стати кримськотатарською національною автономією – це дало б змогу і Меджліс легалізувати, і Курултай, і зняти напруженість. Якщо ми зараз запитаємо в українських патріотів: якою була ціль кримськотатарського національного руху – ми ж 25 років живемо разом, Українська держава інтегрувала протягом 20 років кримських татар в українське суспільство, і я не думаю, що багато людей дадуть відповіді. А це найближчі сусіди, з якими немає жодних конфліктів, які ніколи не займалися антиукраїнською діяльністю і завжди були відкриті до діалогу. Це багато про що говорить», – каже Олекса Гайворонський.
Як історик пан Олекса не бачить у минулому аналогій із сучасною ситуацією, в якій опинилася Україна після анексії Криму. Тому, на його погляд, і відповідні дії мають бути неординарними.
Росіяни, як ми бачимо, вони вигадали цей тип гібридної війни, і він виявився ефективним. Що цьому зможе протиставити Україна – це величезне завдання – виробити нову, нетрадиційну концепцію
«Якщо ми візьмемо попередні аналогії, то це нормально, коли країна намагається захопити іншу, а та намагається якось спиратися. Але ситуація, в якій одна країна захоплює методом гібридної війни, а друга не чинить спротиву, це вже якась реалія новітнього часу. Тому й рецепти мусять бути неординарні, асиметричні, я так гадаю, що в історії ми інструкцій не знайдемо. Це просто треба винаходити, що робити. Тобто це велике завдання. Росіяни, як ми бачимо, вони вигадали цей тип гібридної війни, і він виявився ефективним. Що цьому зможе протиставити Україна – це величезне завдання – виробити нову, нетрадиційну концепцію», – вважає відомий кримський історик Олекса Гайворонський.