Київ – Починаючи з літа Українська незалежна морська профспілка веде контроль за іноземними кораблями, які незаконно заходять в порти анексованого Криму. Очолює цю організацію завідувач кафедри адміністративного та кримінального права Одеської національної морської академії, кримчанин Борис Бабін. В інтерв'ю для Крим.Реалії він розповів, чому для України принципово важливо стежити, щоб в порти півострова не заходили судна, і як сьогодні влада впорується з цим завданням.
– Яку саме роботу з моніторингу незаконних заходів суден до Криму проводить ваша профспілка?
– Починаючи з червня наша профспілка регулярно надсилає повідомлення адміністраціям прапора судна, які заходять у Крим, державам, в яких знаходяться судновласники, міжнародним страховим організаціям. Також ми надсилаємо листи класифікаційним товариствам, що наглядають за дотриманням відповідними суднами міжнародних конвенцій. У своїх повідомленнях ми говоримо, що територія Криму є окупованою, і є відповідні резолюції Генасамблеї ООН та ОБСЄ. Пише, що в квітні цього року Україна офіційно закрила морські порти в Криму, і цей процес завершений до початку липня цього року. Крім того, Україна встановила кримінальну відповідальність за незаконне порушення державного кордону на окупованих територіях, що спричинило збитки державі.
Ці повідомлення ми відсилаємо регулярно в силу того, що довгий час ці питання не висвітлювалися ні МЗС, ні профільним відомством – Укрморрічінспекцією. Чому не висвітлювалися – це окреме питання. Швидше за все, там задіяні великі гроші.
Після того, як ми розсилали ці листи, деякі судновласники і представники адміністрації прапора нічого нам не відповідали, бо профспілка – це не МЗС, і взагалі не державний орган. Однак деякі держави прапора пішли нам на зустріч. Зокрема, це адміністрації Сент-Кітс і Невіс, Палау, Тувалу.
Крім того, ми маємо й інші форми реакції на наші звернення. Наприклад, Молдова дала відповідний циркуляр із забороною входу в порти Криму. Санкції Євросоюзу стосовно заборони на заходження туристичних суден – це зокрема й результат нашої роботи. Бо єдиний суднозахід Європейського круїзного лайнера в ці порти був у серпні. Він спричинив наші звернення в необхідні інстанції.
– А в правоохоронні органи України ви звертаєтеся?
– Так, такий випадок був. Ми відреагували на захід судна під прапором Тувалу. Адміністрація прапора дала нам відповідні документи, що підтверджують суднозахід, і змусила судновласника зв'язатися з нами і пояснити ситуацію. Ми отримали копії документів про відхід судна з севастопольського порту. Все це незаперечно свідчило про факти суднозаходу і характер вантажу, який вивозило судно, і про осіб, причетних до цього: капітану, судновласнику, власнику вантажу і так далі.
На підставі цих документів ми мали можливість звернутися із заявою в СБУ і Генпрокуратуру. Це було на початку вересня. Управлінням СБУ Херсонської області було порушене кримінальне виробництво. Я так розумію в цей момент проводиться слідство. Поки ніякої інформації щодо цього конкретного епізоду ми не маємо.
Нещодавно МЗС України зробив офіційну заяву про те, що нібито порушені ще 69 кримінальних справ за фактом суднозаходів. Швидше за все, так воно і є. МЗС сказав, що зараз цим займається генпрокуратура. Це у мене викликає певне питання, тому що ця стаття – це компетенція СБУ, яке мало вести досудове розслідування. Подивимося, у що це виллється. Процес цей довгий. Може бути, до весни 2015 року у цих справах будуть результати.
– У Кримінальному кодексі України є стаття про незаконне заходження суден на окуповану територію. Її санкція, зокрема, передбачає конфіскацію судна. А наскільки взагалі це працююча стаття? Вона існує, щоб застерегти судновласників, або реально за допомогою неї можна когось притягнути до відповідальності?
– Цю статтю ввели в цьому році після ухвалення закону про окуповані території. Наскільки вона працює – ніхто не знає. Немає прецедентів. Є багато кричущих ситуацій, коли вона не застосовувалася.
До жовтня з Одеси в Краснодар ходив автобус. Щодня він ходив через Керченську поромну переправу! Проїжджав українських прикордонників на Херсонщині, виїжджав на окуповані території, повертавсяБорис Бабин
Наприклад, до жовтня з Одеси в Краснодар ходив автобус. Кожен день він ходив через Керченську поромну переправу! Проїжджав українських прикордонників на Херсонщині, виїжджав на окуповані території, повертався. Всі розуміють, що він ходить через Керченську переправу, де кордон закритий. І ні в кого це питань не викликає. Вже потім, коли громадськість підняла хвилю, його нишком прибрали, і ніхто кримінального провадження не відкривав.
Згідно з Кримінальним кодексом, провадження відкривається, якщо державі завдані збитки. Тоді є якась можливість притягнути до відповідальності. У тому конкретному випадку з судном під прапором Тувалу вантаж являв собою вісім тисяч тонн зерна. Відповідно його вивезли з окупованих територій – це явний збиток державі. Тут ми маємо судову перспективу. Благо, компетентним органам України відомі, і судновласник, і особистість капітана, і вантажовідправник, і вантажоодержувач. У рамках розумного кримінального процесу все можна буде довести.
– Це зерно належало компанії Рената Ахметова?
– Не маю уявлення. Ми вийшли на зернотрейдера. Він зареєстрований в Росії. Посередник румунський. Це не таємниця слідства, усі відомості про ці фірми є у відкритому доступі в інтернеті. А хто конкретно є бенефіціаром, я б так сміливо не стверджував.
– Відомо, що у Ахметова в Севастополі є вугільний термінал, тому я припустив, що вантаж може належати його компанії.
– Термінал – це одне. А хто, його експлуатував – це друге. А хто був власником зерна – це третє. Нехай слідство встановить.
– А чому ви взагалі так жорстко наполягаєте на тому, щоб Україна дуже уважно стежила за дотриманням режиму, за якого іноземні кораблі не можуть заходити в порти Криму?
– Є дві складові. Перша – міжнародно-політична. Якщо ми, дозволяємо морським і повітряним суднам заходити на територію Криму, тим самим ми де-факто визнаємо юрисдикцію держави-окупанта на цій території. З політичної точки зору, безумовно, це неможливо.
Інше питання щодо наземного транспорту. Хочу звернути увагу на те, що кожен день з Криму до Москви ходить поїзд так званих «Кримських залізниць». Це вагони, які забрали в України. В цьому випадку окупант експлуатує незаконно вилучену власність. Експлуатує її на території України. І ні в кого питань з цього приводу не виникає.
Якщо ми повернемося до суден, то тут є ще другий аспект – економічний. Не секрет, що в силу ухвалених санкцій і реакції України, ми бачимо різке подорожчання фрахтів і небажання власників ризикувати своїм майном і заходити на окуповану територію.
Наша тактична мета полягає в тому, щоб змусити Російську Федерацію забезпечувати Крим винятково власними суднами – тобто суднами російських власників під російським прапором. Вся родзинка в тому, що у Росії немає достатньої кількості суден у власності резидентів Російської Федерації, які могли б вирішити це завдання фізично. Ніхто в Росії свого часу не подумав про це, і тепер у них з цим величезні проблеми.
Якщо ми перекладемо функцію забезпечення кримських портів винятково на російський фрахт, тим самим ми не дозволимо Росії істотно збільшити військове угрупування в Криму. Тому що фактично танки і кораблі потрібно заправляти, а їх екіпажі хочуть щось їсти. Якщо все це возити з материка, на все інше у Росії не вистачить тоннажу. А є ж ще потреби цивільного населення, потреби економіки.
Тобто, закриваючи судноплавство в порти Криму, ми сприяємо безпеці південних рубежів України від російської агресії з окупованих територій.
– Як ви загалом оцінюєте роботу української влади з протидії незаконному заходу морських і повітряних суден у Крим?
– Є ряд проблем. Перша з них пов'язана з діями морської адміністрації України. Сьогодні функції контролю за безпекою судноплавства покладена на Укрморрічінспекцію. Цей орган не звик виконувати політичні завдання. Вони звикли наглядати більш-менш корумповано за судноплавством на внутрішніх водах. Для них виконання політичних завдань – це щось страшне, вони всіляко прагнуть від них дистанціюватися.
Просте питання: скільки українських суден, які були в державній власності, виведені з кримських портів після початку російської агресії. Я вам відповім: нуль. Хоча в принципі, підняти телефонну трубку і дати вказівку зайняло б п'ять хвилин. Навіть залізниці змогли в квітні вивезти з Криму частину рухомого складу. Наші доблесні представники адміністрації морських портів України не зробили нічого і, відповідно, представники Укрморрічінспекції не зробили нічого. В цей час їх більше займали питання прогулянкового судноплавства десь в Одесі. На жаль, ми маємо таку позицію цього органу. Я член громадської ради при цьому органі, і не раз це питання піднімав. Однак, ніякої виразної відповіді не отримав.
Теоретично вони мали збирати всю інформацію і передавати її МЗС. МЗС у свою чергу мав надсилати ноти державам прапора судна, а в другу – державам реального судновласника. Чи робить це МЗС, я не знаю.
Зрозуміло, що дуже складно заборонити російському судну входити до Криму, досить складно заборонити турецькому. Але вибачте, коли заходить судно під португальським прапором, під італійським прапором, під грецьким прапором, це говорить про те, що рівень роботи наших державних структур дуже низький. З якої причини так відбувається – це питання до компетентних органів.