Сімферополь – Підсумкова прес-конференція президента Росії Володимира Путіна була присвячена трьом основним темам: економічній ситуації в країні, подіям в Україні та відносинам з основними світовими гравцями: США, Європою, країнами Азії. Фактор Криму відійшов на другий план. З півсотні озвучених питань тільки одне стосувалося півострова. Журналістка кримськотатарського телеканалу ATR на завершення прес-конференції поцікавилася, чому в Криму не виконується указ Путіна про заходи з реабілітації депортованих народів. Втім, голова російської держави не погодився з думкою кореспондента.
Крим.Реалії звернулися до кримських політиків, чиновників та експертів, щоб з'ясувати їхню думку про минулу прес-конференцію Путіна.
Голова комітету Держради Криму з інформаційної політики, зв'язку і масових комунікацій Сергій Шувайников згоден з думкою Володимира Путіна про те, що Росія переживе труднощі, які виникли:
Сергій Шувайников
– Президент правильно сказав: Росія переживе це. Російський народ – витривалий, труднощі йому переживати не вперше. Може, зараз якась ліберальна частина буде незадоволена. Але більшість людей розуміє, що є труднощі, вони налаштовані оптимістично і, я б сказав, патріотично. Це найголовніше сьогодні досягнення, яке стало яскраво виявлятися після повернення Криму в Росію. В принципі, президент дає чітку установку: через два роки всі труднощі минуть. Може, Росія навіть матиме користь, бо жити на одних нафтових ресурсах, звичайно, не легко. Це перебудова економіки. Багато країн це проходили, і Америка – наприкінці 20-х – початку 30-х років. Мало того, в Росії, як би це не хотілося Заходу, великі енергетичні ресурси і запаси природної сировини.
Крім того, сьогодні вибудовуються нормальні відносини з Індією, Китаєм, тому що ці країни зацікавлені в отриманні енергоносіїв. Десь по-своєму вони, можливо, і конкуренти Росії, але, тим не менш, нормальні відносини і конструктивна взаємодія зміцнює ці держави. Рано чи пізно США і Європі доведеться з цим рахуватися.
Що стосується позиції лібералів або п'ятої колони, вона нічого нового конструктивного не приносить. Їм би не хотілося бачити Путіна президентом, вони говорять про утиски демократії, постійно закликають Росію рівнятися на Європу і США, при цьому не розуміють, що у Росії свій особливий шлях, і Росія, як сказав президент, готова прийняти будь-які виклики і перемогти.
Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял зізнається, що в цілому прес-конференція президента Російської Федерації для нього особисто «нічого нового не дала».
Наріман Джелял
– Що я для себе виніс: це підтвердження вже на рівні першої особи російської держави деяких тез останніх днів. Зокрема, щодо сходу України – про те, що Росія готова сприяти збереженню єдиного простору. Це те, про що говорить Російська Федерація останні кілька днів: не федералізація України, не чекайте на сході долі Криму.
Друге, про що багато хто вже турбується останні тижні, це те, що найближчим часом доведеться затягнути паски. Відповідно, фінансовий стан Російської Федерації буде переживати серйозні випробування. Я відзначив для себе, хоча президент намагався цього уникнути, всі журналісти, ставлячи питання про економічне становище в Росії, говорили слово «криза». Журналістська спільнота чітко дає оцінку цього стану. Відповідно, якщо екстраполювати цю ситуацію в Крим, то Крим, як дотаційний регіон, мав отримати дуже серйозну допомогу з федерального бюджету. Відповідно, всі ці численні обіцянки, зокрема, за федеральною програмою, що стосується депортованих народів, думаю, доведеться значно згортати, і будуть дуже серйозні проблеми в плані фінансування тих чи інших обіцянок, які були дані і місцевою владою, зокрема.
Пролунало запитання щодо кримських татар. Але президент зійшовся на низці кілька разів ним промовлених тез про сам фактор реабілітації кримськотатарського народу, з приводу державної мови і з приводу земельних відносин, абсолютно обходячи стороною те, що хвилює, в першу чергу, кримських татар – це політико-правовий статус кримськотатарського народу як корінного. Президент спробував м'яко сказати, що не всі в Криму, звичайно, згодні навіть з тим, що дає можливість зробити цей наказ. Але тут потрібно чітко розуміти, незважаючи на ці кроки, є приватні моменти реалізації тих чи інших положень, і з ними в Криму величезні проблеми. Влада йде на деякі речі. Наприклад, бланки держустанов трьома мовами. Але для мене, чесно кажучи, це ніяк не сприяє збереженню моєї рідної мови. Це чисто зовнішній атрибут. Таблички з використанням кримськотатарської мови добре? Добре. Але це ті заходи, які найменше сприяють збереженню рідної мови. А те, що у нас є проблеми з навчанням і освітою кримськотатарською, тут якраз президент навряд чи б відповів. Якби у журналістів були можливості доповнювати та уточнювати свої питання, я думаю, прес-конференція виглядала б дещо по-іншому.
Керівник відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамзін, навпаки, каже, що для нього відразу кілька моментів у прес-конференції Путіна стали «сенсаційними»:
Алі Хамзін
– У цій підсумковій прес-конференції, треба віддати належне, Володимир Путін, відповідаючи на питання, у своїх відповідях був досить щирим – навіть якщо його відповіді по-різному сприймаються. Для мене сенсаційно виглядають три моменти. Мене вкрай здивувало, що основною причиною приєднання Росією Криму в березні є тепер не захист російського населення півострова, як це стверджували раніше, а необхідність російського народу – в образі ведмедика з сибірської тайги, який приєднує півострів для захисту, ідентифікації російського народу як нації, цивілізації й державності... Це абсолютно щось нове в тезах зовнішньополітичної діяльності Росії.
Другою сенсацією виглядає у відповідях Володимира Путіна повідомлення, що донеччани не поставили своїх підписів під додатковими протоколами Мінського меморандуму, і цей документ практично є не легітимним для представників ЛНР і ДНР. А, як не дивно, країни ЄС, США в цей момент покладають надії на Мінські документи, як на повноцінні, і щиро закликають всі сторони їх дотримуватися і виконувати.
Для мене цікавою видалася також відповідь щодо питання кримських татар, де Путін відразу ж зазначив: «Я не вважаю, що цей указ без життя», маючи на увазі свій Указ «Про заходи щодо реабілітації вірменського, болгарського, грецького, кримськотатарського та німецького народів та державну підтримку їх відродження та розвитку».
Цей документ насправді не витримує навіть простої критики. Бо якщо вірити юридичним акцентам цього документа, то на території Криму на 18 травня 1944 року проживали 5 корінних народів і чисельність населення, напевно, була як мінімум 60 мільйонів чоловік відповідно з населенням цих народів на період їх депортації. У такому випадку і війна мала закінчитися не 9 травня 1945 року, а 18 травня 1944 року, і сліди Адольфа Гітлера треба шукати десь в степах Казахстану, а не Південної Америки. Цей документ насправді є не живим і вимагає свого скасування. Саме тому президенту Росії було б корисніше ухвалити Указ про поширення на кримськотатарський народ та осіб, депортованих за національною ознакою, Закону РРФСР від 26 квітня 1991 року N 1107-I «Про реабілітацію репресованих народів». Адже загальновідомо, що в Криму корінним є лише кримськотатарський народ, а також кримчаки і караїми.
Голова організації «Кирим бірлігі» Сейтумер Німетуллаєв поділяє оптимізм Путіна в тому, що ситуація в країні незабаром налагодиться:
Сейтумер Німетуллаєв
– Все, що президент говорив, буде контролюватися. Він сказав, що Росія завжди йшла Заходу на поступки, а з їхнього боку ніколи цього не було, серед іншого і з роззброєння. Росія виділяє з бюджету на оборону 50 мільярдів, а США – 500. Виходить, наступальна армія у Америки, а у нас – оборонна – це дуже важливо, щоб весь світ знав. Друге, з усього, що я почув, ми не можемо, щоб у нас (ведмедя – прим. ред.) виривали зуби, кігті, на ланцюг посадили. Я думаю, Росія ніколи цього не дозволить: не чіпайте, і ми нікого не чіпатимемо. А економічна криза – тимчасова. Я вірю, що в Росії все буде добре.
Перший секретар комітету Кримського республіканського відділення партії «Комуністи Росії» Леонід Грач вважає, що президент Росії не готовий до радикальних заходів для наведення порядку в економічній сфері:
Леонід Грач
– Володимир Путін стоїчно витримує всю ту тяжкість вантажу, яка звалилася на нього. Деякі західні журналісти виділялися наступальністю, критичністю. Він стоїчно розуміє, що не такі вже хороші справи, але сподівається, що через пару років все виправиться з точки зору того, що економіка сама собою запрацює. Тобто він не готовий, по суті, на радикальні заходи ні в кадровій політиці, ні в економіці, ні в банківській справі. Це, власне кажучи, були вмовляння, надії, але, як кажуть, надії юнаків живлять. Скільки б ти не говорив «халва», в роті солодше не стане. Так і в економіці. Для мене ця прес-конференція не вселила оптимізму з точки зору, що будуть радикальні кроки.
Як ви помітили, Крим відійшов на другий план. Те, що журналістка телеканалу ATR прорвалася, як кажуть, з боєм вже в числі останньої трійки і поставила питання, зокрема й пройшлася по кримських непрофесійних ледарях, пафосниках, це поставило Путіна в досить складне становище. Крим був в особливому числі і підході з точки зору, що все має робитися на користь людей з державних позицій, а не на користь якихось тимчасових пройдисвітів. Вони здатні тільки міркувати, як більше нашкодити. Путін каже, що ми визнали, зокрема і кримськотатарську мову, державною. Але треба говорити про те, навіщо ж ви у кримськотатарського народу відбираєте назви, наприклад, кримськотатарського театру.
Зрозуміло, що проблем – цілий оберемок. Як з них виходити, ніхто не розуміє, а може, дехто й не хоче. Думаю, вже формується занадто багато претендентів на президентські вибори в 2018 році.
Крім того, Іран вустами свого журналіста висловив «фе» всім тим обіцянкам з боку Росії, які рік тому були висловлені.
Думаю, Володимир Володимирович глибоко розуміє, що Крим – це одне, а Новоросія – інше. Якщо зараз говорити про те, що ми рятуємо свою цивілізацію, тоді виникає питання – де ж цей порятунок? Ми значну частину території України – однієї з чільних частин цієї цивілізації, – по суті, перетворили у ворога. Ми чудово бачимо, що з цих обіймів, далеко не дружніх, Захід і, особливо, Америка, Росію не випустять. Стоїть питання, як тоді виходити з Новоросії? Відвернутися, зрадити її або відбутися гуманітарною допомогою. Якщо там виявити якусь активність, тоді відбудеться військовий конфлікт, в якому, поза всяким сумнівом, братиме участь НАТО. Не треба бути якоюсь глибоко підготовленою людиною, яка називає себе політологом. Тут треба бути чесною, прагматичною людиною, яка розуміє, що таке держава, міжнародна політика, співтовариство, що таке переділ території. Так ось, якщо це дійде до Новоросії, потім займуться звільненням або, для мене, поневоленням Криму.
Я розумію, що Путін намагався називати речі своїми іменами, пройшовся по головному винуватцю – Америці. Але цього мало. Сьогодні потрібні дії, щоб народ зітхнув: що його не тисне долар, що його не тиснуть злидні. Ми повинні подивитися, що робиться за 100 кілометрів від столиці, а там людям жити нема на що.
Кримський політолог Володимир Єгоров вважає, що прес-конференція президента Росії «відбулася під знаком рубля, який обвалився»:
Володимир Єгоров
– Вперше за останній рік Україна не стала в його виступі темою №1. Путіну довелося підшукувати слова, щоб заспокоїти свій народ. І відчувалося, що говорити про економіку йому хотілося найменше. Це були найбільш нудні шматки прес-конференції, за винятком хіба що смішного прогнозу про те, що через два роки все буде добре. Але як тільки мова заходила про міжнародну політику й Україну, ВВП відразу пожвавлювався, щоправда, його образ ведмедя, якого всі мріють посадити на ланцюг, явно застарів і не приніс очікуваного емоційного відгуку в аудиторії.
Не забув Путін і свій улюблений прийом «задзеркалля»: якщо в недщоавньому посланні це був Гітлер, якого хочуть відродити вороги, то сьогодні – вже «імперія», яку хоче збудувати Захід, але ніяк не він сам. І, зрозуміло, Путін сьогодні, за традицією, зіграв роль доброго і справедливого пана: і обдарованим дітям пообіцяв допомогти, і квасом країну напоїти, і навіть неприємні запитання дозволив задати журналісту УНІАН та Ксенії Собчак. Пограв, так би мовити, в демократію. І для своїх, і для чужих. Але демократію контрольовану. Що насторожило, так це неодноразово вимовлена Путіним фраза про «єдиний політичний простір», коли мова заходила про Україну та Донбас. А ось що він цим хотів або, навпаки, не хотів сказати, – покаже час.