Окупація Криму поставила чимало запитань і перед українською, і перед російською громадськістю, – питань поки цілком теоретичних, але фундаментальних. Що, власне, з Кримом робити, якщо не мислити, як Путін, доцівілізованим чином? Як нормалізувати ситуацію і повернуться до правових, або хоча б логічних, підстав, настільки рішуче попраних? Подумати варто вже зараз, щоб завали із злочинів і поламаних доль можна було розчистити, не залишаючи шкідливих паростків на майбутнє.
Звичайно ж, усі можливі заходи будуть реалізовуватися після звільнення Криму і повернення Російської Федерації в свої кордони. Але що робити потім? І як буде відбуватися звільнення? Обидва останніх питання пов'язані між собою, звичайно ж. І вже зараз в Росії з'являються заяви, де презентуються бачення цих «постпутінських» стратегій. З такими заявами виступили російські політики демократичного табору, і підштовхнули їх до цього спічі Навального і деяких інших росіян, мовляв, Крим повертати не треба.
У партії «Яблуко» вважають, що все ж треба. Але водночас супроводити це повернення референдумом про те, де хочуть жити кримчани – у Російській Федерації, Україні або незалежно. У партії вважають, що такий референдум має «повністю відповідати українському законодавству та міжнародно-правовим нормам» і «бути узгодженим з Києвом, органами влади Криму, Москвою, ЄС, ОБСЄ та ООН».
Дещо раніше з подібною ідеєю – «повторного референдуму в Криму» – виступив письменник і опозиціонер Борис Акунін. Тоді це здалося новим. Схоже, ідея вже пару місяців витала в повітрі й в головах демократичної частини москвичів.
Більш розгорнуто виклав подібний план російський соціолог і політолог Ігор Ейдман на сторінках kasparov.ru. На його думку, після формальної та категоричної відмови Росії від Криму потрібний «перехідний період терміном в один рік», і в цей рік «управління півостровом здійснюється міжнародною адміністрацією, яка включає представників України, Євросоюзу (або ООН) і нової влади Росії». Після цього, на думку Ейдмана, слід провести вибори в кримські органи влади, а вже новий парламент Криму отримає право проводити референдум, але не раніше ніж ще через рік. При тому автор пропозиції вважає, що в Криму мають зберегтися військові бази РФ, куди слід відвести всі російські військові сили з решти кримської території.
Що ж, наміри благі. Але все ж, розмірковуючи послідовно, ми переконуємося, наскільки вони далекі від вимог права і, врешті-решт, справедливості
Що ж, наміри благі. Але все ж, розмірковуючи послідовно, ми переконуємося, наскільки вони далекі від вимог права і, врешті-решт, справедливості. Наведені матеріали всього лише начерки, нехай і концептуальні, і коли дійде до справи, їх можна буде згадати, а можна забути.
Перш за все, з чого шановні росіяни взяли, що рішенням проблеми «повернений Україні Крим» має стати «референдум» населення? Крім того такий, який «відповідає українському законодавству»? Згідно Закону України право на референдум з питань відділення або входження області або села куди б то не було вирішується на загальнонаціональному рівні. І при тому не передбачається будь-яких спостерігачів, крім українських громадян. Право запрошувати таких або обійтися – за Україною.
Окупація має закінчуватися поверненням доокупаційного стану плюс стягненням усіх обчислюваних втрат від неї – тільки так і не інакше
Ідея з референдумом, яка видається здалеку вдалою, нехороша в корені, тим більше, коли в його організації та проведенні візьме участь «нова влада Росії». Вважати теперішні захоплення колаборантів виразом віковічної любові до РФ я б не став, це швидко зміниться при нагоді, заради інтересів цих угруповань затівати акт прямого народного відправлення влади не варто – вони вже поставили під питання право на громадянство в нашій країні. Вже точно настрої ірредентистів не є підставою до порушення Конституції.
Окупація має закінчуватися поверненням доокупаційного стану плюс стягненням усіх обчислюваних втрат від неї – тільки так і не інакше.
Уявивши, що Москва з доброї волі відмовилася від Криму, Києву та українським громадянам слід насамперед забезпечити можливість російським громадянам, що оселилися зараз у Криму, покинути його і повернути вкладення, якщо такі є – але це не повинно стосуватися юридичних осіб, тільки фізичних. Прості громадяни, які повірили Путіну і купили в Криму квартиру, загалом, не дуже винні. Після цього потрібно провести аудит з метою визначити збитки держави, громад, майна і капіталів громадян, причому з урахуванням втрат очікуваних доходів. Тобто фермер, що не зібрав урожай цього літа у зв'язку з нестачею води має отримати з російської казни середній за попередні 5 років дохід, туроператор – так само, журналіст, який втратив роботу – так само, і так сумарно за весь період окупації.
Крім цього, попутно вирішуючи майнові питання з Москвою, необхідна буде програма очищення влади та широких верств населення від колаборантів, із застосуванням до них норм відповідальності в діапазоні від тюремних термінів за зраду до позбавлення права займати держпосади і деяких, ще ніким не сформульованих, форм суспільного осуду. Охочі змінити громадянство на російське роблять це безперешкодно, і тут потрібно буде наполегливо домовлятися з Москвою, мовляв, забирайте і не перешкоджайте. Вибори проводяться.
Новий склад парламенту, якщо ухвалить рішення, вільний розширювати або звужувати автономію, змінювати її характер, наприклад, на кримськотатарську, а також ініціювати різного роду референдуми аж до загальнонаціональних. Спостерігачів з міжнародних організацій і, звичайно, ЄС слід наполегливо запрошувати, але по можливості перешкоджати їх ангажованості Москвою, як то відбувається зараз з місією ОБСЄ на Південному Сході. Представники Росії на цей період потрібні, і в цьому Ейдман правий, – але тільки для злагодженої передачі справ.
Після слід розробити і проводити програму постокупаційної терапії – і громадянам, і держструктурам. Нова модель економіки. Й історії успіху інвестицій, і міжнародні конференції, мовляв, «Крим починає з чистого аркуша». Але це зовсім вже далека перспектива.
Буквально в ці дні з'явилися чутки про те, що Путін думає про новий кримський референдум, чесний і прозорий, зі спостерігачами з ОБСЄ, і навіть обговорює його з тими лідерам Євросоюзу, хто з ним ще говорить
Та й взагалі, за яких обставин відбудеться повернення? При живому Путіні або померлому, за яких його спадкоємців – демократичних або шовіністів, при якому морально-економічному стані Росії? А як ми будемо залучати до процесу наших західних колег? Питань безліч, проте мати хоча б приблизний план подальших після повернення дій потрібно. Або хоча б потрібно думати про це. У Росії, як бачимо, вже почали.
На закінчення скажу, що буквально в ці дні з'явилися чутки про те, що Путін думає про новий кримський референдум, чесний і прозорий, зі спостерігачами з ОБСЄ, і навіть обговорює його з тими лідерам Євросоюзу, хто з ним ще говорить. Як це зрозуміти, якщо ця інформація вірна? Як шлях до міжнародної легалізації анексії або як метод відмовитися від Криму? Але все ж деякі зрушення в кримському питанні слід очікувати – якщо дійсно такі сміливі ідеї у Путіна в голові є.
Андрій Кирилов, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції