Через роки Майдан стане темою для літературних творів і кінофільмів, його постарілі учасники розповідатимуть онукам, як саме тут, на центральній площі Києва, вони вилазили на «ялинку», щоб прикріпити портрет Юлії Тимошенко (це такий політик, її незаконно посадили у в’язницю), а тут зірвали голос, вимагаючи відставки Віктора Януковича (вже й не пам’ятаю, хто це такий був), а тут будували барикади...
Онуки здивовано дивитимуться на тихі мирні вулиці Києва і, звичайно ж, не дуже повірять, що дідусь чи бабуся брали участь у подіях, про які розповідають на уроках історії. Але для тих, хто був на Майдані, буде нескінченно важливо ще раз пережити події далекого минулого поруч із тими, кому вони зможуть залишити Україну – живу і щасливу.
Майдан Незалежності, 19 лютого 2014 року
У житті кожного суспільства, в житті кожної людини рано чи пізно настає момент істини. Якби українці просто «проковтнули» б побиття студентів на Майдані, в їхньому власному житті і в житті їхньої країни все було б інакше. Вже зараз лютувала б справжнісінька диктатура, економіка лежала б у руїнах, а Віктор Янукович бадьорим кроком поспішав би в Митний союз. Мені можуть заперечити, що і зараз українці живуть не дуже заможно – а так був би шанс, що Янукович на російські гроші зберіг би ілюзію стабільності до найближчих президентських виборів. Але бідність вільних людей тим і відрізняється від бідності підданих, що вільна людина може щось міняти в своєму житті і вимагати змін від влади.
Цілком можливо, що боротьбу за українське майбутнє почали б наступні покоління українців – ті самі онуки учасників Майдану, які з подивом вислуховуватимуть неймовірні історії про барикади. Але я пишаюся тим, що покоління моїх власних ровесників виявилося на висоті історичного завдання. Що воно не злякалося Януковича, «Беркуту», бандитів, російської армії, стрєлкових і навіть самого Путіна, котрий повірив у свою могутність.
Журналісти – якщо, звичайно, вони говорять і пишуть правду – працюють саме заради таких миттєвостей і днів. Тільки тоді вони розуміють, що трудилися недаремно і що ті цінності, заради яких вони вибирали свою професію, починають працювати на площах і стають правилами народу і країни.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не звжди відображають позицію редакці
Шлях Євромайдану