У Росії вже хочуть миру, бо бояться війни з Україною і Заходом

У березні цього року 74% росіян, згідно з опитуванням «Левада-центру», схвалювали пряму участь російської армії, російських військ в Україні. Зараз ця цифра знизилася більше ніж у 2 рази і складає приблизно 30%.

Стоячи на колінах на центральній площі старого міста в Празі просив пробачення перед українцями Антон Літвін, російський громадський активіст, опозиціонер, співорганізатор «Маршу миру», а також один із організаторів KULTURUSFEST, який проходить цими днями у Чехії.

«Хоча для будь-якого патріота і громадянина представляти свою країну – це гігантська честь і неймовірна відповідальність, сьогодні ми змушені визнати, що мати щось спільного зі злочинною владою, яка захопила Кремль в Москві і в Росії, не може жодна порядна людина. Тому я можу говорити тільки за себе і за своїх друзів: «Пробачте, якщо зможете!» – сказав Антон Літвін.

Тенденції антивоєнних настроїв

Лев Гудков

Але в Москві не лише форма цього покаяння, але і зміст, викликали б чимале здивування. Більшість росіян черпають інформацію про військовий конфлікт в Україні з федеральних ЗМІ. І хоча частина громадян Росії за останні місяці змінила свою позицію з деяких питань, все ж вплив державної пропагандистської машини ще залишається вельми сильним. Про це говорять останні соціологічні опитування «Левада-центру». За словами керівника цієї організації Льва Гудкова, можна говорити про деякі позитивні тенденції, але в цілому ставлення до України і до бойових дій, які тривають на сході країни, залишається складним.

«Йде та ж сама підтримка Путіна і дій російського керівництва. Зокрема, схвалення приєднання Криму, з одного боку. З іншого боку, знижується стійко готовність підтримати введення військ російських для вирішення військовими засобами зіткнення між сепаратистами і українською армією. Якщо в березні готові були підтримати пряме введення російських військ у східні регіони 74 відсотка, в серпні-вересні ця цифра знизилася до 40 відсотків приблизно, а сьогодні переважає, за жовтневим опитуванням, повне несхвалення подібної політики. Готові підтримати відновлення військових дій і вводити туди російські війська в разі порушення перемир’я на сході України 21 відсоток, а проти – 63 відсотки. – зазначає Гудков. – Проте, у людей немає уявлення, чим це може закінчитися, оскільки вони не дуже розуміють, які ризики тут можливі, і як себе поведуть різні боки. Підтримуючи російське керівництво в цілому, російські громадяни не розуміють, де і яким буде наступний крок з боку Кремля, і в чому це буде виражатися. Неясність дуже висока, і вона проявляється насамперед у самому розумінні перемир’я як вкрай нестійкого. Тільки 2 відсотки вважають, що за цим піде якийсь стійкий мир, 32 відсотки хотіли б, щоб мир настав, але не дуже в це вірять, а інші просто вважають, що незабаром відновляться військові дії».

Мир без компромісу

У Росії сьогодні немає ілюзій з приводу того, що російські військові беруть участь в конфлікті на сході України. Але більшість людей, за даними «Левада центру», по-колишньому покладають відповідальність на українську сторону. І тут знову ж слід говорити про результати масованої пропаганди, вважає Лев Гудков. Небезпеку розростання конфлікту і його вплив на життя людей розуміють далеко не всі. Керівник «Левада-центру» зазначає, що розсудливість в цьому питанні більш за все характерна для середнього класу. За словами Гудкова, все ж таки кількість людей, які бажають досягнення миру на сході України, зростає.

«Вона (кількість людей) збільшилася, безперечно. Тільки це не готовність до компромісу і розуміння мотивів дії іншої сторони, сторони української, а це готовність прийняти мир як би на умовах російського керівництва. Підкорятиметеся нам – і все буде добре. Ось приблизно домінанта масової свідомості. Є страх перед переростанням цього конфлікту у велику війну, причому війну не тільки з Україною, чого люди, звичайно, не хочуть, безумовно, але і з Заходом в цілому. Страх є, і він підтримується санкціями і відчуттям, що погіршується під їх впливом економічного становища в країні. Настало розуміння, більш тверезе, раціональне і критичне дій російського керівництва з боку середнього класу, міського насамперед класу. – наголошує Гудков. – Тому що там негативні наслідки такого політичного авантюризму, геополітичного авантюризму, звичайно, усвідомлюються краще, але імперська пиха і зарозумілість, бажання наполягти на своєму, воно змушує людей приймати цю позицію Кремля».

Поза політикою

Як правило середній клас є тією активною частиною російського суспільства, яка не тільки розуміє безглуздість участі у війні на території іншої держави, але і в міру сил і можливостей намагається надати допомогу тим, хто її потребує.

Дмитро Алешковський

Відомий російський блогер і творець проекту «Нужна помощь.ру» Дмитро Алешковський вважає, що благодійні організації та фонди повинні бути поза політикою і не можуть приймати чиюсь сторону в конфлікті.

«На мій погляд, є дуже важливі принципи, яких необхідно дотримуватися обом сторонам конфлікту, з обох сторін їх дуже важливо дотримуватися, – каже він. – Це принципи невтручання благодійних організацій в політичну боротьбу, по-перше. А по-друге, об’єктивне надання допомоги всім нужденним, і неучасть в самому конфлікті. Це дуже важливо. Тому мені здається, що це потрібно і нашій стороні, тобто Росії, і стороні українській. Тому що абсолютно очевидно, що допомога, яка йде з Росії, доходить виключно до жителів регіонів, які контролюються так званими Донецькою і Луганською «республіками», і ця допомога не доходить до нужденних в точно такій же допомозі жителів на території, яка контролюється законною владою в Києві. Політичні погляди не мають ніякого стосунку до надання допомоги, тому найправильніше надавати допомогу всім, хто її просить, незалежно від того, за кого ти голосував, і в якого Бога ти віриш. Благодійні некомерційні організації не беруть участь в конфлікті. У конфлікті беруть участь країни, армії, політики, але не благодійні організації».

Під виглядом благодійності

Дмитро Алешковський із жалем констатує, що є благодійні організації, які влаштовують політичні акції. За його словами, це не сприяє припиненню конфліктів, а навпаки розпалює їх ще більше.

«Якщо будь-яка організація приїжджає і надає допомогу жителям регіону, і раптом виявляється, що це якась політична акція, то я б цій організації не довіряв. Наприклад, у нас існує так званий «Фонд допомоги Новоросії», який, на мій погляд, абсолютно шахрайська і розпилювальна контора, яка збирає допомогу, по всій Москві стоять намети, зі спробами збору цієї допомоги. І вони пишуть: «Допоможемо дітям Новоросії», «Допоможемо дітям Донбасу» та інше. При цьому гроші вони збирають на бронежилети і тепловізори. Як ви розумієте, це саме «необхідне» для дітей Донбасу. Тут очевидно, що це шахраї, які збирають гроші на війну, а не для запобігання цій війні», – говорить Дмитро Алешковський.

Хто налагоджуватиме мир?

За даними соціологічних опитувань «Левада-центру», у свідомості більшості росіян серйозні рішення ухвалюються на найвищому рівні. Як каже Лев Гудков, в основному громадяни не вважають, що можуть щось зробити для миру в Україні.

«Як і годиться в авторитарному режимі, всю відповідальність делегували керівництву країни, і дійсно, ініціативи чекають від першої особи. Як Путін вирішить, так, швидше за все, і буде», – зауважує Гудков.

Незважаючи на мілітаристський запал і агресивну пропаганду, все ж у російському суспільстві є надія на мир в осяжному майбутньому. На думку Дмитра Алешковского саме благодійні та волонтерські організації можуть стати тим мостом, який здатний відродити нормальні відносини між громадянами двох країн.

«Громадські, благодійні організації будуть тими, хто дійсно наші відносини поверне в русло добра і любові. Тому що громадські організації – це суспільство. І як би не було задурманене суспільство в Росії зараз, як би не було воно спотворене цією хворобою зомбування і пропаганди, коли відро помиїв з телевізора перестане виливатися на мізки, коли людям перестануть розповідати про те, що Україна наповнена фашистами і карателями, які займаються тим, що знищують росіян, тоді суспільство повернеться до нормального стану, і все буде в порядку. І як тільки з цих відносин піде політика, все буде добре, все почне налагоджуватися. А громадські організації – це саме ті організації, які пов’язуватимуть суспільство Росії, суспільство України, які будуватимуть наше майбутнє разом», – зазначає Алешковський.

На думку блогера, Росію і Україну здавна пов’язували дружні та родинні зв’язки. І в Росії при агресивній більшості є все ж чимало людей, які цінять відносини і не готові без бою здатися на милість війні.