Майбутні вибори до Верховної Ради, вперше в історії незалежної України, не проводитимуться на території Криму в зв'язку з окупацією півострова. На практиці це означає не тільки відсутність у новому парламенті 12-ти депутатів-мажоритарників від АРК і Севастополя. Позбавлені своєї електоральної та фінансової бази, кримські політики втратили позиції і в списках провідних політичних сил. Ну а тих, кому все ж таки, дісталося прохідне місце, навряд чи можна назвати виразниками сподівань виборців, враховуючи суспільний запит до політиків, який кардинально змінився, і попит на нові обличчя.
На сьогодні всі провідні політичні сили затвердили свої передвиборні списки. Кількість кримчан в них, в порівнянні з минулими виборами, стала на порядок меншою, а нових прізвищ майже не з'явилося.
Особи в списках
Президентський «Блок Петра Порошенка» включив в свій виборчий список п'ятьох кримчан, що є максимальним для українських політичних партій показником. Втім, в умовно прохідній частині списку опинилися лише двоє з них, зате обидва – в першій десятці.
Так, п'яту позицію в списку посів народний депутат, уповноважений президента у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Слідом за ним йде полковник Юлій Мамчур – колишній командир гарнізону аеродрому Бельбек, що прославився в дні російської анексії півострова.
Решта представників Криму розташувалися набагато нижче. Народний депутат і екс-прем'єр Криму Сергій Куницин займає 67-у сходинку в списку президентської партії, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров – 71-у. Під 76-м номером у список внесений севастопольський молодіжний активіст і голова молодіжного крила партії «УДАР» Дмитро Білоцерковець.
Очолили ж список «Блоку Порошенко» мер Києва Віталій Кличко, голова партії Юрій Луценко, лікар Ольга Богомолець, віце-прем'єр Володимир Гройсман. Замикають першу десятку нардепи Марія Матіос, Микола Томенко, Ірина Геращенко та Віталій Ковальчук.
Ще одна партія влади, але не президентська, а прем'єрська, взяла в свої ряди одного кримчанина. Точніше, кримчанку. 15-у сходинку в списку «Народного фронту» Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова зайняла міністр соціальної політики Людмила Денисова, яка пройшла в нинішній склад парламенту від «Батьківщини».
Очолює список «Народного фронту» сам Яценюк, далі в першій десятці йдуть журналістка Тетяна Чорновол, спікер Турчинов, екс-секретар РНБО Андрій Парубій, командир батальйону «Миротворець» Андрій Тетерук, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, журналіст Вікторія Сюмар, нардепи В'ячеслав Кириленко, Лілія Гриневич, комбат «Дніпра» Юрій Береза.
Багаторічний бізнес-партнер Денисової Андрій Сенченко, на відміну від неї, зберіг вірність «Батьківщині», отримавши натомість 32-й рядок у виборчому списку останньої політичної сили. Втім, враховуючи багаторічні зв'язки Сенченка і Денисової та спільне володіння ними багатьма активами, не виключено, що партнери просто вирішили «розкласти яйця по різних кошиках».
Як і в «Народному фронті», у списку «Батьківщини» виявилося лише одне кримське прізвище. Першу ж десятку партії склали легендарна льотчиця-політв'язень Надія Савченко, лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, громадський активіст Ігор Луценко, лідер парламентської фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв, громадська активістка, що займається проблемами переселенців, Олена Шкрум, а також заступник голови Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Вадим Івченко, нардеп Григорій Немиря, керівник молодіжного крила «Батьківщина молода» Іван Крулько, вчений-економіст Олексій Рябчин і політолог Ігор Жданов.
Злата Огневич
«Радикальна партія» здивувала включенням в першу п'ятірку популярної співачки та учасниці Євробачення Злати Огневич (4 місце), яку ми також умовно вважаємо кримчанкою за дитинство і юність, проведені в Судаку.
Очолює партійний список голова партії Олег Ляшко, далі йдуть депутат Київради Андрій Лозовий і командир батальйону «Айдар» Сергій Мельничук. На п'ятій сходинці активіст Майдану та інвалід Артем Запотоцький, на шостій – політолог Ігор Попов, далі йдуть командир батальйону «Луганськ-1» Артем Вітко, плавець Денис Силантьєв, депутат Київради Ігор Мосейчук і волонтер Олена Кошелєва.
В інших більш-менш рейтингових партіях, таких як «Свобода», «Громадянська позиція», «Сильна Україна», «Самодопомога», «Правий сектор», ми не побачили кримських прізвищ.
Хіба що виняток – у маловідомій партії «Сила людей» Олексія Гончарука і Віктора Мусіяки на 15 позиції – кримський громадський активіст і колишній в'язень «Самооборони», координатор «Євромайдан-Крим» Андрій Щекун.
У новому парламенті буде не більше чотирьох-п'яти кримських депутатів, чого явно недостатньо для обстоювання інтересів як мешканців окупованої території, так і переселенців на материку.
Таким чином, в цілому українські політичні партії ведуть на вибори лише 8-9 кримчан, з яких тільки половина зможе реально претендувати на отримання заповітних депутатських мандатів. Виходить, що в новому парламенті буде не більше чотирьох-п'яти кримських депутатів, чого явно недостатньо для обстоювання інтересів як мешканців окупованої території, так і переселенців на материку.
Для порівняння, в нинішній склад Верховної Ради пройшли 20 представників Криму. Крім 12-ти мажоритарників від АРК та Севастополя, це також вісім «списочників»: Мустафа Джемілєв, Андрій Сенченко і Людмила Денисова від «Батьківщини», «ударівці» Микола Паламарчук, Сергій Куницин і Олександр Мочков, «свободівець» Едуард Леонов та комуніст Сергій Топалов. Тобто, в цілому кримське представництво в законодавчому органі країни скоротиться в 4-5 разів.
Ні кількістю, ні якістю
Відрізаний від України півострів у формуванні попиту на новизну участі не бере, а тому представлений винятково старими кадрами
Крім кількісного скорочення виразників «кримського інтересу», звертає на себе увагу і більш ніж традиційний підхід укладачів усіх без винятку партійних списків до відбору в них кандидатів-кримчан. З одного боку, політтехнологи чуйно вловили спрагу змін і величезний попит на нові обличчя, що панує в суспільстві. Звідси така велика кількість у перших десятках-двадцятках громадських активістів, відомих журналістів, героїв війни на Донбасі з-поміж добровольців і волонтерів. Друге питання, що за «свіжими обличчями» у перших рядах, в глибині списків ховається все та ж «стара гвардія» депутатів та управлінців. Однак з Кримом все виявилося банальніше. Відрізаний від України півострів у формуванні попиту на новизну участі не бере, а тому представлений винятково старими кадрами (Огневич і Мамчур не рахуються, тому що представляють якраз вимушену «данину моді», причому загальноукраїнського, а не регіонального рівня).
«Партії національно-демократичного спрямування активно кооптували в свої виборчі списки кримчан, які переконливо продемонстрували підтримку української державності. Однак вони роблять ставку на перевірених лідерів, з якими напрацьована певна історія відносин, які володіють певною електоральною підтримкою, – пояснює цю особливість кримський політолог Сергій Костинський. – Подібні особи необхідні українським партіям для того, щоб мати можливість активно і на професійному рівні брати участь у формуванні державної політики щодо деокупації і реінтеграції Криму... І не можна забувати, що «повернення Криму» – це символічний капітал, цінність якого буде зростати після закінчення бойових дій на Донбасі, від виборів до виборів».
Протягом найближчих років у середовищі біженців сформується пул нової кримської політичної еліти в еміграції, яка представлятиме Крим і в українській політиці
Тим не менш, за всієї майбутньої актуальності питання повернення Криму, вирішувати його партійні боси вирішили довірити, по суті, тим же персонажам, які Крим втратили. Коментуючи майже повну відсутність у передвиборних проектах «молодої порослі» з-поміж кримських громадських активістів, Костинський відзначає, що вони «ще не пройшли повний шлях легітимації, ні в Криму, ні в українській політиці». «У них немає підтримки в Криму, немає необхідного портфеля зв'язків і впливу в Києві, – каже експерт. – Тому більшість з них, якщо і буде входити в українську політику, то лише з молодими політичними силами, або включаючись в команди кримських-українських політиків, які вже відбулися. Однак, вважаю, що протягом найближчих років у середовищі біженців сформується пул нової кримської політичної еліти в еміграції, яка представлятиме Крим і в українській політиці, і також розглядатиметься як кадровий резерв для подальшого «закидання» до Криму, звичайно, після деокупації».