Мойсей водив євреїв пустелею 40 років, як відомо, не тому, що не знав дороги, а з метою почекати, поки зміняться покоління – старші помруть, а народжені в пустелі вже не матимуть рабської психології своїх батьків. Лише після цього євреї змогли б будувати свою власну країну.
Кримчанам для викорінювання рабської психології, властивої нашим східним сусідам, і виховання людей нової формації не вистачило буквально одного покоління, тобто якихось 15-20 років. За цей час на півострові виросли б люди по-справжньому толерантні, які не знали б національних бар'єрів, патріоти України, які прагнуть демократичних цінностей, не визнають корупцію і цінують ті природні ресурси, які дала нам Планета. Ці кримчани вже є. Зараз їм по 5-10 років.
Наведу як ілюстрацію епізод з відділу соцзахисту в Західній Україні, де приймають переселенців.
– Хто ти за національністю? – запитують дорослі семирічну дівчинку, яка приїхала з батьками з Криму.
– Я росіянка, і українка, і ще трохи кримська татарка, тому що знаю декілька слів кримськотатарською, – відповідає дівчинка.
Поруч сидить десятирічний хлопчик, якого запитують про те, якими мовами він може розмовляти.
– Я розмовляю російською та українською, – відповідає він, після чого спокійно переходить на українську.
Відзначу, що йдеться не про змішані сім'ї, хоча й таких багато. Йдеться про дітей-білінгвів, тих, хто з народження чув різні мови і хто сприймає двомовність як належне. Всі ці діти через певний час могли б скласти кістяк майбутнього кримського суспільства. Для них уже сьогодні немає проблеми різних мов і національностей. Для цих маленьких кримчан українська – така ж природна, як і російська. І їх не вийшло б обдурити гаслами про захист російськомовного населення і вторгненням під цією маркою іноземної армії в чужу державу. Не вдалося б залякати бандерівцями. І горезвісна лякалка кримськими татарами, яку Росія намагалася вкоренити в свідомості слов'ян довгі роки незалежності України, теж не спрацювала б. Ще якихось 15-20 років – і всі ці проблеми залишилися б далеко в пострадянському минулому, про них навіть ніхто не згадував би. Крим міг би йти європейською дорогою так само, як й інша частина України. Але не склалося...
Крим міг би йти європейською дорогою так само, як й інша частина України. Але не склалося...
Частина майбутнього цвіту нації вже виїхала за межі півострова разом з батьками. Частина залишилася в Криму, і тепер зазнаватиме ретельного промивання мозку російською пропагандою в школі і не тільки.
Відразу ж після анексії півострова в школах Криму проводили уроки про те, чому і навіщо вона була потрібна. Звичайно, все підносилося у вигідному Путіну світлі. А початок нового навчального року в Криму, можливо, ознаменується уроками про Першу світову війну і російський патріотизм. Принаймні, такі пропозиції були висловлені політичними силами.
Російська пропагандистська машина «піклується» про майбутні покоління не менше, ніж про сьогоднішній електорат, вже здатний голосувати. Тому що в Росії при владі людина, яка думає, що прийшла надовго і має забезпечити собі прихильність майбутніх поколінь навіть через 20 років. А щоб отримати таку беззаперечну підтримку, потрібно починати з найменших.
У Росії діє державна програма виховання патріотів. У її рамках проводять конкурси, виставки, уроки і багато іншого. Програма існує вже давно і з року в рік подовжується. У цій програмі пропагандою просочене буквально все. Навіть дитячі передачі. Наприклад, у вечірній казці для дітей на одному з російських телеканалів собачка Філя записалася в армію. Військовій темі присвятили цілу передачу. Рішення Філі схвалили ведуча і ще один персонаж казки. І подібних прикладів можна навести мільйон.
В Україні, по суті, для виховання патріотів робилося дуже і дуже мало. Особливо в Криму. Так, була українська гімназія в Сімферополі, ще декілька україномовних шкіл на всьому півострові, де дітей залучали до української культури. І все. Тому не завдяки державній політиці в цьому напрямку, а всупереч їй, якимсь незбагненним чином навіть у Криму з'явилися маленькі патріоти. Це ті діти, які на випускному в Ялті під російський гімн заспівали гімн України. Це вони, коли просять намалювати щось патріотичне крейдою на асфальті, малюють прапор України, не розуміючи, що живуть вже в Росії. Це їх зробили вигнанцями в їхніх же класах, тому що вони не приховували свою позицію з приводу анексії Криму.
Якщо найближчих років п'ять Крим продовжуватиме залишатися у складі Росії, на виході ми отримаємо вже зовсім інше покоління, зомбоване і психологічно покалічене, яке розуміє лише мову стереотипів, в якій твердо укорінилися слова типа «бЕндерівець», «згубний вплив Заходу» і таке інше. Ці, вже на той момент дорослі люди, боятимуться того ж самого, чого боїться московська влада, і пристрасно це ненавидітимуть.
Зараз кримські діти, та й суспільство в цілому, якщо порівнювати з біблейською історією, застрягли десь посеред пустелі на Аравійському півострові. І скоро, якщо не продовжиться розвиток, почнеться зворотний рух – до рабського минулого. І в це минуле своїх бабусь і дідусів, які кричать сьогодні «Росія!», будуть затягнуті цілі покоління молодих кримчан. Чи зможуть вони потім пригадати, що колись мали право на свободу?
Настя Дрозд, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції