Куди потече кримське вино після міжнародних санкцій?

Сімферополь – За оцінками експертів винної галузі, європейські санкції проти виноробних підприємств Криму істотно не позначаться на їх господарській діяльності, зважаючи на мізерний експорт до країн Євросоюзу. Сьогодні куди більш нагальні завдання для кримських виноробів – зберегти позиції на українському ринку, а також адаптуватися під жорсткіші російські умови роботи.

25 липня Європейський союз додав до загальної заборони на імпорт кримських товарів персоналізовані санкції проти підприємств із Криму. До «чорного списку» поки що потрапили дев'ять компаній. Майже половина з них – це підприємства алкогольної галузі, такі як «Азовський лікеро-горілчаний завод» (смт. Азовське, Джанкойського району), Національне виробничо-аграрне об'єднання «Массандра» (Ялта), держпідприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (с. Віліне, Бахчисарайського району) і держпідприємство «Завод шампанських вин «Новий світ» (Судак). Названим виробникам заборонено поставляти свою продукцію на європейські ринки, а їхні активи за кордоном можуть бути заарештовані.

Втім, на думку експертів, введені обмеження більше носять політичний, ніж економічний характер, тому що про якісь істотні поставки кримських вин на європейські ринки говорити не доводиться. Так, згідно з повідомленнями Державної служби статистики, експорт кримського вина в Європу в 2013 році склав лише 0,68% винного експорту.

Санкції? Не проблема!

Керівник одного з підприємств, які потрапили до списку санкцій, – заводу шампанських вин «Новий Світ» Яніна Павленко вважає, що обмежувальні заходи Європи ніяк не вплинуть на його діяльність. «Санкції жодним чином не вплинуть на роботу підприємства. Ми орієнтовані сьогодні на ринок Росії», – сказала вона в коментарі провладному агентству «Кримінформ».

Павленко пояснила, що поставки вина до Європи від заводу були, але не постійно і в невеликих обсягах. Підприємство ніколи не закуповувало виноматеріали в країнах Євросоюзу, тому що користувалося кримською сировинною базою. Втім, завод закуповує в Португалії та Іспанії корки. Але Павленко не бачить проблем і в цьому: «Я впевнена, що без сировини ми не залишимося однозначно. Зате європейці підказали нам ще один чудовий шлях розвитку бізнесу – вирощування коркових дерев і розвиток відповідного виробництва. Наші кліматичні умови цілком це дозволяють».

Також, за її словами, завод замінив українську скляну тару, перейшовши на її закупівлю в російського виробника. «Тепер ми закуповуємо пляшки в Мінеральних водах Ставропольського краю. Незабаром зможе випускати склотару Кримський содовий завод», – вважає вона.

Не вірить у серйозні економічні наслідки від заборони продажу вина в Європу і власник Інкерманського заводу марочних вин Валерій Шамотій. «Для кримських виноробів це поганий сигнал, але в короткочасній перспективі це ніяк не позначиться на галузі. Частка експорту до Європи вкрай незначна, адже основні ринки збуту кримських виноробів – це Крим, Росія та Україна», – пояснив він (цитується за Forbes.Україна).

Однак ситуацію, що склалася після анексії півострова у виноробній галузі, зовсім не можна назвати безболісною. Швидше навпаки. Адже основний обсяг збуту продукції припадав на український ринок, який кримські винороби сьогодні стрімко втрачають. Той же «Новий Світ», за деякими оцінками, скоротив продажі на 90%, всупереч показному оптимізму свого директора. І сьогодні найбільші гравці стурбовані вирішенням завдання: як не втратити українського споживача.

Зберегти Україну

Як відзначає генеральний директор компанії Inkerman International Роман Радько, ні один з кримських виробників не хотів би втратити ринок в Україні, на який до недавнього часу доводилося понад 50% збуту (не рахуючи продажів безпосередньо в Криму). «Ніхто не ставить завдання працювати тільки з одним з ринків, хочуть працювати з обома. Адже бізнес поза політикою, й обидва ринки (український і російський, – ред.) є пріоритетними», – сказав він в інтерв'ю агентству «Українські новини».

Однак сьогодні кримські заводи обмежені в можливостях постачати продукцію в Україну, тому що у них закінчуються запаси акцизних марок. Отримати ж нові українські акцизні марки в нових умовах вони не можуть. А без них продаж алкоголю неможливий.

«Основний ринок для нас – це український, на сьогоднішній день ми постачаємо туди продукцію. Але у нас закінчуються українські акцизні марки, і поки ми не отримаємо нові, ми не зможемо здійснювати поставки в нормальному режимі. На цьому етапі це і є найбільша проблема», – продовжує Радько.

Друга проблема в збереженні зв'язків з Україною – податкова. За словами виробника, досі існує невизначеність, чи буде визнаний вхідний ПДВ при поставках товару на материк. А це автоматично робить кримську продукцію на 20% дорожчою. Крім того, при закупівлі комплектуючих і матеріалів з України кримські підприємства також більше не можуть розраховувати на податковий кредит з ПДВ. Все це призводить до підвищення собівартості продукції та зниження її конкурентоспроможності.

Для вирішення вищевказаних проблем кримські винзаводи вже почали переводити на материк свої виробничі потужності. Той же Інкерманський завод розглядає можливість перенести частину свого виробництва на коньячний завод «Таврія» в Херсонській області. Це може статися вже до кінця серпня.

З липня змінив місце розливу і Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай», який належить корпорації «Олімп». Тепер його вина виробляються на підприємстві «Одесавинпром». Одночасно продукція змінила дизайн і асортиментне позиціонування. Виробничий же майданчик у Бахчисараї поки зупинений, що власники заводу пояснюють необхідністю провести процес перереєстрації згідно з російським законодавством.

«Враховуючи інтерес росіян до кримських вин і коньяків, у компанії бачать доцільність у збереженні й розвитку цього активу. Специфіка алкогольного ринку Росії така, що дистриб'ютори хочуть продавати «свої» бренди. Тому було ухвалене рішення на підприємстві робити як власні бренди, перепозиціоновані на російський ринок, так і продукцію російського рітейлу і крупних дистриб'юторів», – пояснили в компанії «Олімп».

Нагадаємо також, що «Кримська горілчана компанія» зареєструвала нову юридичну особу на материковій Україні («Істерн Беверидж Трейдинг») і з травня почала розлив горілки (торгові марки Medoff і «Мѣрная») на потужностях харківського лікеро-горілчаного заводу Prime. А в червні на вінницькому заводі Nemiroff стартував розлив її ж продукції під ТМ Longermixer.

Разом з тим, як зазначають дистриб'ютори, на українському ринку відзначається падіння попиту на кримську продукцію, навіть незалежно від місця її фактичного виробництва. І причина тут не тільки в скороченні купівельної спроможності населення. «Кримські вина не користуються попитом у споживачів, адже вони, на їхнє переконання, розлиті на окупованій території», – пояснює генеральний директор дистриб'юторської компанії «Айленд» Олег Зубець (цитується за «Капіталом»). В цілому, за його оцінкою, з початку року продажі кримських вин знизилися на 30%.

Сувора російська дійсність

Певні надії кримські виробники зберігають на розширення своєї присутності на перспективному з точки зору споживання алкоголю російському ринку. Так, у 2013 році його обсяг склав 950 млн л проти 150 млн л в Україні. Однак поки ці надії теж віднесені до перспективи. А тим часом Росія зустріла кримську винну продукцію досить негостинно. І проблема тут у менш лояльному для розвитку виноробства законодавстві.

Справа в тому, що в Росії алкогольний ринок відрегульований під виробників міцних напоїв. Профільний закон «Про державне регулювання виробництва та обігу етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції і про обмеження споживання (розпивання) алкогольної продукції» (171 ФЗ) не враховує специфіку виробництва вина, через що ця галузь занепала. Так, за інформацією Союзу виноградарів і виноробів Росії, за чотири роки кількість виноробних компаній у країні скоротилася майже в чотири рази – з 270 до 70.

Крім загального несприятливого бізнес-клімату, кримським виноробам довелося додатково відчути на собі труднощі «перехідного періоду». Перш за все, відсутність російських акцизних марок зупинила відвантаження кримської продукції як мінімум до кінця весни.

По-друге, з'ясувалося, що кримські класичні технології не вписуються в російське правове поле. Наприклад, всесвітньо відомі кріплені вина «Массандри» за російськими нормами вином не вважаються, а можуть іменуватися лише «винним напоєм», тому що до виноматеріалу додається хлібний чи буряковий спирт. А акцизний збір на такий продукт вищий у 50 разів.

Та й у цілому акцизи в двох країнах істотно різняться. Так, в Росії акцизний податок на пляшку сухого вина в 150 разів вищий, ніж в Україні, на пляшку міцного вина – в 60 разів вищий.

Складнощі виникли і при переліцензуванні кримських підприємств. Російські ліцензії видаються взамін українських зі збереженням старих термінів. Однак у багатьох підприємств вони закінчуються вже наприкінці цього року, що незабаром вимагатиме повторного отримання російських ліцензій.

Додається до списку проблем і головний біль усього «російського Криму» – логістика. «Адже періодично виникають проблеми з Керченською переправою. Це єдиний шлях, тому, відповідно, досить дорогий, до того ж є елемент непередбачуваності», – відзначає директор Inkerman International Роман Радько. Відвантаження ж продукції в Росію через територію України нині проблематичні, і мало хто з транспортних компаній йде на такі ризики.

Втім, немає лиха без добра. Скарги кримських компаній уже послужили поштовхом до перегляду алкогольного законодавства в Росії. У зв'язку з цим спішно приймаються поправки до профільного закону 171 ФЗ в частині уточнення статусу виноробної продукції, що з ентузіазмом сприйняте і російськими виробниками. На їхню думку, поправки дозволять «зберегти виноробство Криму і припинити його знищення на решті частини Росії».

Однак для остаточного виправлення ситуації ще будуть потрібні зміни в Податковому, Бюджетному кодексах, низці інших документів, а також ухвалення окремого закону про виноградарство та виноробство. Однак, за оцінкою російських галузевих експертів, з'явиться цей документ, швидше за все, не раніше наступного року. А до того часу новачкам російського ринку з Криму доведеться виживати у ньому самостійно.