Колишній виконувач обов'язків міністра закордонних справ України Андрій Дещиця вважає, що антитерористична операція на сході країни може тривати паралельно з переговорами про врегулювання ситуації, не згоден з тим, що від України небагато що залежить в нинішній кризі, і впевнений, що нові санкції ЄС і США мають бути введені не у відповідь на пряме вторгнення Росії, а для його запобігання. У першому після відставки зі своєї посади інтерв'ю для російської аудиторії Дещиця розповів Радио Свобода, чому провалилося виконання женевських угод, яка кінцева мета Володимира Путіна в російсько-українському конфлікті і чому виконання пісеньки про російського президента біля посольства Росії в Києві врятувало життя заблокованим у будівлі дипломатам.
– Незважаючи на відновлення антитерористичної операції на сході України після перемир'я, чи є у вас відчуття, віра, що цей конфлікт ще можна вирішити мирним шляхом?
Петро Порошенко підписує другу, економічну частину угоди про асоціацію з ЄС
– Завжди потрібно сподіватися на те, що все можна вирішити мирним шляхом, шляхом переговорів. Але, на жаль, ситуація на сході зайшла вже так далеко, що, напевно, потрібно буде використовувати і дипломатичні можливості, і антитерористичну операцію – така реальність.
– Тобто ці процеси можуть йти паралельно?
– Так, я не виключаю такої можливості.
– Ви були виконувачем обов'язків міністра закордонних справ України трохи менше 4 місяців, але ці 4 місяці були наповнені подіями, наче десятиліття. Можете назвати три головних підсумки своєї роботи на цій посаді?
Учасники переговорів у Женеві 17 березня: Джон Керрі, Сергій Лавров, Кетрін Ештон і Андрій Дещиця
– Найголовнішим було підписання політичної частини угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це процес, через призупинення якого і виник Євромайдан. Підписання цього документа 21 березня, звичайно, було серйозним успіхом України взагалі й дипломатичної служби України зокрема. Це був перший крок, за ним пішло підписання другої, економічної частини цього документа 27 червня, і тепер ми отримали цілісний документ, який буде ратифікований найближчим часом. Друге досягнення, якого дуже чекають люди, це вирішення питання про лібералізацію візового режиму з країнами Євросоюзу. Наприкінці травня ЄС визнав позитивними результати першої фази цього процесу. Тепер ми переходимо до другої фази, і це, безумовно, один із позитивних результатів роботи. І по-третє, мені здається дуже важливим, що нам вдалося досягти дуже широкої коаліції, єдності серед країн світу в підтримці України. У першу чергу, про це свідчить ухвалення резолюції ООН на підтримку територіальної цілісності України, за яку проголосували 100 країн. Але також я маю на увазі й підтримку України в інших міжнародних організаціях: ОБСЄ, Європейському союзі, Раді Європи. Ця згуртованість буде дуже важлива і в майбутньому.
Нам вдалося досягти єдності серед країн світу в підтримці України. Ця згуртованість буде дуже важлива в майбутньому
– У квітні ви представляли Україну на чотиристоронніх переговорах в Женеві щодо вирішення кризи на сході країни. Чому досягнута за підсумками цих переговорів угода фактично виконана не була?
Андрій Дещиця і міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр
– По-перше, мені здається, що не всі учасники цих переговорів були віддані ідеї імплементації цих угод. У першу чергу, я говорю про Росію. Росія постійно уникала виконання своїх обов'язків, передбачених нашими домовленостями. Ми були готові всебічно сприяти деескалації ситуації на сході України. Цей процес відбувався, Міністерство закордонних справ кожний день проводило наради зі сторонами женевської зустрічі: представниками посольств США, Росії, Європейського союзу, а також моніторингової місії ОБСЄ, яка мала спостерігати за виконанням цих домовленостей. Ми на щоденній основі планували, які кроки мають бути зроблені всіма учасниками цього процесу, в першу чергу, звичайно, Україною. Водночас, російська сторона трималася осторонь від процесу і потім навіть самоусунулася від участі в таких щоденних практичних нарадах з реалізації женевських домовленостей. Так що, мені здається, що Росія просто тягнула час і переформатовувала свої підходи й оцінку ситуації на сході України замість реальних зусиль з деескалації ситуації.
«Російська сторона трималася осторонь від процесу і потім навіть самоусунулася від участі в щоденних практичних нарадах з реалізації женевських домовленостей»
– Яка кінцева мета Путіна в Україні?
Російська сторона трималася осторонь від процесу і потім навіть самоусунулася від участі в щоденних практичних нарадах з реалізації женевських домовленостей
– Я вважаю, ця мета не змінювалася від самого початку конфлікту між Росією та Україною – з кінця лютого, коли був анексований Крим. Можливо, це прозвучить банально, але мета – дестабілізація ситуації в Україні. Нинішнє керівництво Кремля зацікавлене в Україні, яка має бути слабкою, невпевненою і підпорядкованою Росії. Цього можна було досягти в різних конфігураціях – шляхом анексії Криму, підтримкою екстремістських рухів на сході України, сприянням терористичним актам, підтримкою різного роду диверсійних груп. Але зрештою, мета одна – це дестабілізація ситуації і подання світу України як країни, яка не може самостійно існувати.
– Чому США і ЄС поки зволікають з введенням нових санкцій проти Росії? Є думка, що Росія загрожує прямо вторгнутися в Україну у відповідь на введення третього пакету санкцій, – його висловила депутат німецького парламенту Марілуіза Бек. Це схоже на правду?
Автомобілі співробітників російського посольства в Києві, розгромлені під час акції протесту 15 червня 2014 року
– Депутати, політики мають право висловлювати будь-які версії. Але ми повинні розуміти, що врегулювати ситуацію, вирішити конфлікт між Росією та Україною можна тільки механізмами дипломатичного та економічного впливу і тиску на Росію. Ніхто, як мені здається, не хоче війни – ні в Європейському союзі, ні в Сполучених Штатах. І в Україні ніхто не хоче, щоб це питання вирішилося тільки військовим способом. Але для того, щоб зупинити російську агресію, потрібні і політичні переговори, і дипломатичні переговори, і економічні санкції. Тоді комплексні важелі тиску здобудуть ефект. Європейський союз і США мають розуміти: санкції необхідні не після того, як, не дай Бог, уже станеться пряме військове вторгнення Росії в Україну, а, навпаки, потрібно цьому запобігти, ці санкції повинні бути превентивними. Росія має розуміти, що вона відчуватиме тиск не тільки з боку України, але й усього світу, якщо вона продовжуватиме порушувати домовленості й норми міжнародного права.
– Є думка (її, наприклад, висловив в інтерв'ю нашій радіостанції український політолог Сергій Солодкий), що в нинішніх умовах від України взагалі мало що залежить. Що ви можете сказати тим, хто говорить, що Україна – це лише такий собі «пиріг», який ділять США, Європа і Росія, що ваша країна не здатна самостійно вирішувати свою долю?
Росія повинна розуміти, що вона відчуватиме тиск не тільки з боку України, але й усього світу, якщо вона продовжуватиме порушувати домовленості і норми міжнародного права
– Насправді, від України зараз залежить дуже багато. Та ситуація, в якій ми зараз опинилися, ще раз підтверджує, що Україна має, в першу чергу, розраховувати на свої власні сили у відновленні порядку, законності та територіальної цілісності. Це в інтересах України й українського народу. Але, звичайно, ми розуміємо, що без підтримки Заходу протистояти військовій потужності Росії буде дуже важко. Тому в цій ситуації потрібно активно домагатися підтримки Заходу заради збереження єдиної і сильної України, а не просто пасивно побоюватися поділу України, як пирога. Я на 100% упевнений в тому, що Україна впорається зі своєю роллю активного учасника міжнародних відносин та їх активного суб'єкта.
– Петро Порошенко повідомив, що після відходу з міністерської посади ви будете призначені послом України в одній з іноземних держав. Чи не відкриєте завісу таємниці, в якій?
– Ми переговорили з цього приводу з президентом, і я найближчим часом очікую призначення послом в одну з європейських країн. Сказати, в яку саме, не можу, тому що це зумовлене дипломатичними нормами і протоколом.
– Давайте все-таки трохи поговоримо про ту історію біля російського посольства в Києві. Як ви сприймаєте той факт, що в Росії на вас буквально накинулися у зв'язку з цією історією, були й прямі погрози, чому в Росії ця пісенька викликала таку бурю емоцій?
4 червня, Андрій Дещиця заспокоює людей біля посольства Росії в Києві – акція протесту почалася після новини про збитий у Луганську літак з українськими десантниками і ледь не переросла в штурм диппредставництва
– Я думаю, що в Росії вирвали з контексту тільки один епізод, замість того щоб звернути увагу на весь спектр цієї проблеми. Насправді, ситуація біля посольства була дуже, дуже небезпечною, вибухонебезпечною. І те, що нам вдалося запобігти провокації, врятувати посольство від штурму і, зрештою, зберегти і посольство, і життя дипломатів, які там були,... я думаю, саме це заслуговує на увагу.
– В опозиційних колах в Росії існує уявлення про те, що Путін крок за кроком, цеглинка за цеглинкою відновлює СРСР – нехай навіть в якомусь новому вигляді, нехай часом ці цеглинки лише зовні схожі на те, що було тоді. Коли розпався Радянський Союз, вам було 26 років. Чи відчували ви себе радянською людиною і якщо так, як ця радянська людина з вас зникала?
– Звичайно, відчував, бо вчився і жив під час Радянського Союзу. З мене, з моїх друзів і колег Радянський Союз зникав просто з плином часу. Під час перебудови, під час проголошення незалежності, під час перших контактів із Заходом, які були після здобуття Україною незалежності. Я навчався у Канаді, у мене дуже хороші зв'язки і друзі в країнах, які є сусідами з Україною, – в Польщі, Угорщині, Чехії. Ці контакти приводили до того, що інформація ззовні не відповідала тій, яку ми знали за часів Радянського Союзу. Порівняння об'єктивної інформації з нав'язаною тобі кимось, коли ти сам починаєш реально оцінювати ситуацію і приходити до тої чи іншої думки, – це дуже важливо, щоб нарешті збудувати демократичне суспільство, а не новий Радянський Союз.