Показ документального фільму відбувся за сприяння Міжнародного Комітету з питань Криму, асоціації міст-сестер Арлінґтона та посольства України у США.
«Я запропонувала, що ми повинні скоординувати показ фільму сьогодні, аби якось відзначити депортацію кримських татар. Ця розмова почалася кілька місяців тому, і ми почали координувати сьогоднішній день», – зазначила співорганізатор показу Марія Соневицька.
Стрічка присвячена трагічній сторінці в історії кримськотатарського народу – депортації майже двохсот тисяч його представників, переважно жінок, дітей і людей похилого віку, до Середньої Азії, Сибіру та Уралу.
«Фільм створювався упродовж двох років. Творча група записала близько тисячі людей: тих, хто пережив депортацію, правозахисників, істориків, колишніх радянських дисидентів. Було використано величезну кількість архівного відео, документів та понад тисячу фотографій. Інтерв’ю відбувалися в Туреччині, США, Росії, Україні, Узбекистані та Бельгії», – сказала президент Міжнародного Комітету з питань Криму Інчі Боумен.
Стрічка «Син Криму: боротьба народу» розповідає про геноцид кримськотатарського народу, який розпочався вранці 18 травня 1944 року. Автори стрічки приділили багато уваги історії одного з представників корінного народу Криму Мустафи Джемілєва: від дня його народження і до сьогодні. На прикладі однієї людини демонструється трагедія цілої нації, яка пройшла через геноцид і повернулася на свою Батьківщину 70 років потому.
«Я дуже вдячна організаторам цієї події. І я дуже вдячна людям, які вшанували пам’ять людей мого народу. Який залишив душі, серця 70 років тому. Який досі переживає ці події з болем у серці. Це не просто для нас трагедія народу, це особиста трагедія», – сказала після перегляду фільму Айше.
«Фільм дуже промовистий. Він викликав у мене бурю емоцій. Ця стрічка торкається глибин серця і дає можливість відчути всю трагедію, розпач і біль кримськотатарського народу», – зазначила глядачка Узгур.
«Мені сподобався фільм, тому що я не знала, яке в мене прізвище в Радянському Союзі. Він дав мені багато інформації, щоб я знала ще більше про Радянський Союз», – сказала глядачка Майє.
Американський історик Пол Ґоубл провів паралелі з подіями травня 1944 року та нинішньою ситуацією в Криму.
«Те, що було зроблено 70 років тому, – жахливо, і ми завжди маємо про це пам’ятати. Те, що відбувається зараз, – продовження того акту геноциду. І у нас є шанс, бо ми живі, зробити щось. Ми маємо стати поруч з кримськими татарами та українцями проти московського імперіалізму», – зазначив він.
Українці мали бути депортовані так само, як і кримські татари. Причина, чому цього не відбулося, – це кількість людей, які жили на території УРСР.
«Я запропонувала, що ми повинні скоординувати показ фільму сьогодні, аби якось відзначити депортацію кримських татар. Ця розмова почалася кілька місяців тому, і ми почали координувати сьогоднішній день», – зазначила співорганізатор показу Марія Соневицька.
Стрічка присвячена трагічній сторінці в історії кримськотатарського народу – депортації майже двохсот тисяч його представників, переважно жінок, дітей і людей похилого віку, до Середньої Азії, Сибіру та Уралу.
«Фільм створювався упродовж двох років. Творча група записала близько тисячі людей: тих, хто пережив депортацію, правозахисників, істориків, колишніх радянських дисидентів. Було використано величезну кількість архівного відео, документів та понад тисячу фотографій. Інтерв’ю відбувалися в Туреччині, США, Росії, Україні, Узбекистані та Бельгії», – сказала президент Міжнародного Комітету з питань Криму Інчі Боумен.
Стрічка «Син Криму: боротьба народу» розповідає про геноцид кримськотатарського народу, який розпочався вранці 18 травня 1944 року. Автори стрічки приділили багато уваги історії одного з представників корінного народу Криму Мустафи Джемілєва: від дня його народження і до сьогодні. На прикладі однієї людини демонструється трагедія цілої нації, яка пройшла через геноцид і повернулася на свою Батьківщину 70 років потому.
«Я дуже вдячна організаторам цієї події. І я дуже вдячна людям, які вшанували пам’ять людей мого народу. Який залишив душі, серця 70 років тому. Який досі переживає ці події з болем у серці. Це не просто для нас трагедія народу, це особиста трагедія», – сказала після перегляду фільму Айше.
«Фільм дуже промовистий. Він викликав у мене бурю емоцій. Ця стрічка торкається глибин серця і дає можливість відчути всю трагедію, розпач і біль кримськотатарського народу», – зазначила глядачка Узгур.
«Мені сподобався фільм, тому що я не знала, яке в мене прізвище в Радянському Союзі. Він дав мені багато інформації, щоб я знала ще більше про Радянський Союз», – сказала глядачка Майє.
Американський історик Пол Ґоубл провів паралелі з подіями травня 1944 року та нинішньою ситуацією в Криму.
«Те, що було зроблено 70 років тому, – жахливо, і ми завжди маємо про це пам’ятати. Те, що відбувається зараз, – продовження того акту геноциду. І у нас є шанс, бо ми живі, зробити щось. Ми маємо стати поруч з кримськими татарами та українцями проти московського імперіалізму», – зазначив він.
Українці мали бути депортовані так само, як і кримські татари. Причина, чому цього не відбулося, – це кількість людей, які жили на території УРСР.