НЬЮ-ЙОРК – У штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку відбулась урочиста церемонія, присвячена пам’яті про 70-у річницю депортації кримських татар з кримського півострова у 1944 році. У церемонії взяли участь активісти кримськотатарської громади США та Криму, постійні представники України та Польщі при ООН, артисти і громадські діячі.
Ведуча церемонії Айла Баккаллі – представниця Меджлісу кримськотатарського народу в США та член Міжнародного Конгресу кримських татар – нагадала присутнім, що в травні 1944 року, упродовж кількох днів, все кримськотатарське населення півострова було депортовано до Центральної Азії та на Далекий Схід. «Уявіть собі, коли вас будять о 4 годині ранку, дають 15 хвилин на збори і в вагонах для худоби відправляють невідомо куди, – сказала вона. – Ми, кримські татари, й сьогодні відчуваємо себе маргіналізованими. Але мій батько, який теж був депортований, завжди говорив, що найвірніша сила – це моральна сила».
Айла Баккала сказала, що кримські татари дуже стурбовані тим, що сепаратисти заборонили кримським татарам 18 травня проводити на півострові будь-які церемонії пам'яті, «щоб уникнути провокацій». Представники кримськотатарської спільноти обурені цією забороною – 18 травня вважається священним днем для всіх представників народу.
«Ми навіть у радянські часи цей день пам'яті проводили, і ніколи не було ніяких провокацій, – сказав «Голосу Америки» Надир Бекіров, президент Міжнародного фонду досліджень і підтримки корінних народів Криму. – Заборонити церемонію в день 70-річчя – це хамство неймовірне. Це суміш страху, нахабства і бандитського минулого чинної влади».
На урочистій церемонії виступив постійний представник України при ООН Юрій Сергєєв. Він нагадав присутнім, що депортація кримських татар з Криму стала для всього світу символом нелюдяності тоталітарної влади.
«Тисячі кримських татар були вислані, і 40 відсотків з них померли у поселеннях в Узбекистані, Казахстані, на Далекому Сході, – сказав постійний представник України при ООН. – Але тепер сталася ще одна страшна і трагічна подія – анексія Криму Росією».
Сергєєв заявив, що українська влада стурбована ситуацією в Криму – «залякуваннями, обшуками та придушенням прав кримськотатарського населення в Криму, тим, що лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву заборонений в'їзд до Криму, тим, що заборонені церемонії в пам'ять про жертви депортації».
Сергєєв додав, що після анексії Криму Росією понад 7 тисяч кримських татар змушені були залишити півострів «через тиск з боку окупантів».
«Українська влада виступає за солідарність між усіма українцями, але агресори намагаються цю солідарність зруйнувати. Однак ми знаємо, що ті, хто ігнорує історичні уроки, будуть покарані», – заявив представник України.
Депортацію кримських татар здійснювало НКВС за наказом Сталіна. Примусове виселення тривало з 18 по 20 травня 1944 року під приводом того, що під час окупації Криму кримські татари співпрацювали з нацистами. Людей виганяли з будинків і відправляли на поселення до Середньої Азії та Далекого Сходу. Їх везли в середньому близько 18 днів, практично не годували, не давали води та медичної допомоги. Люди пили воду з джерел поблизу залізничної колії, хворіли та вмирали прямо у вагонах. Найчастіше співробітники НКВС викидали трупи прямо в степ під, навіть не зупиняючи поїзд, та не дозволяли рідним ховати померлих. У такий спосіб з Криму було вивезено щонайменше 180 тисяч кримських татар.
На місцях поселень – в Узбекистані, Казахстані, Таджикистані та на Далекому Сході – кримські татари жили в спеціальних таборах, і до смерті Сталіна у 1953 році повинні були щомісяця відмічатися в міліції. Для життя в Середній Азії корінний народ Криму був майже не пристосований – у перші місяці після депортації багато кримських татар померло. За даними активістів кримськотатарської діаспори, в результаті депортації загинуло більше 40% кримськотатарського народу. Багато назв поселень кримських татар у Криму перейменували у російські.
На урочистому заході в ООН виступили двоє очевидців тих подій – 85-річний Длявер Мустафаєв та 96-річна Айше Діттанова.
Айше Діттанова, яка ще до Другої світової війни була актрисою кримськотатарського театру, пам'ятає, що вони їхали в дуже задушливому вагоні, в який запхали 65 людей. У вагоні була маленька хвора дитина. Люди просили конвоїрів покликати лікаря або хоча б відкрити вікно чи двері вагона, оскільки дитині було дуже погано. НКВСники на прохання не реагували, і дитина померла на руках у батьків.
Длявер Мустафаєв розповів, що його разом із сім’єю вислали з Бахчисарая.
«Ми їхали цілий місяць, – розповів він. – Нам давали їсти один раз на день, і ми ділилися одне з одним останніми крихтами. Багато людей хворіли та помирали. Нас привезли до Узбекистану і викинули в степ, заселили в бараки. Ми повинні були працювати в колгоспі. Багато захворіли на малярію, і ті, кого відвозили до лікарні, вже не поверталися. Із 37 сімей залишилося 3. Люди самі копали собі могили. Хіба це не геноцид? Депортація – це занадто м'яке слово для того, що з нами зробили, що ми пережили» .
На урочисту церемонію в ООН з Криму приїхав Абдураман Егіз, член Меджлісу кримськотатарського народу.
«Минуло 70 років, а ми продовжуємо переживати наслідки тієї депортації, – сказав він, виступаючи на церемонії. – Крим став центром міжнародного конфлікту, і ми продовжуємо стикатися з ксенофобією з боку уряду Криму й озброєних груп, які на його території оперують. Наш пріоритет – безпека татар Криму. Анексія Криму є загрозою безпеці в регіоні. Ми не мовчатимемо. Ми знаємо наші права на свободу слова і на мирний протест, і ми будемо користуватися цими правами».
На урочистій церемонії в ООН виступив і постійний представник Польщі при ООН Ришард Сарковіч. Він повідомив, що відомому активісту та колишньому дисиденту Мустафі Джемілєву в Польщі буде вручена премія «Солідарність», яка вручається видатним діячам у справі боротьби за демократію. Джемілєву, якому заборонений в'їзд до Криму, премію вручатиме 3 червня президент Польщі Броніслав Комаровський.
«Ми дуже стурбовані ситуацією в Україні, Польща засуджує анексію Криму Росією, – сказав Сарковіч. – У нас більше немає свого представництва в Криму, але ми хочемо запевнити кримськотатарське населення Криму в своїй підтримці».
Сарковіч додав, що премія «Солідарність» супроводжується грошовою винагородою, яку Мустафа Джемілєв зможе витратити на будь-які, за його вибором, програми, спрямовані на поліпшення становища кримських татар і на зміцнення демократії в Україні.
На заході також виступили кримськотатарські співаки та музиканти, які продемонстрували своє національне мистецтво.
Нагадаємо, що після анексії Криму Росією президент Володимир Путін 21 квітня ухвалив указ про реабілітацію кримськотатарського народу. У п'ятницю, 16 травня, на зустрічі з представниками кримськотатарського народу він виступив із такою заявою: «Я дуже розраховую на те, що він (закон про реабілітацію – ред.) стане основою системних заходів, пов'язаних з культурною реабілітацією, політичною реабілітацією, з тим, щоб налагодити нормальну життєдіяльність, створити умови для розвитку кримськотатарського народу на своїй батьківщині».
У США проживає приблизно 2000 кримських татар. Після урочистої церемонії в ООН «Голос Америки» поговорив з двома представниками кримськотатарського народу – Рустемом та Дінарою Фаїзовими. Вони – чоловік і дружина, обидва музиканти, живуть у Нью-Йорку 7 років. Обидва народилися в Узбекистані, в 90-ті роки повернулися до Криму, потім переїхали до США. Ось що Фаїзови розповіли (вони говорили практично разом, доповнюючи думки одне одного): «Ситуація в Криму дуже складна. Росія хоче здаватися для Криму доброю – але вони заборонили відзначати день депортації. Може, це не сам Путін, але кримська влада заборонила. Кримська влада таким чином пройшла тест на нелюдяність. У той день, коли народ має плакати, згадувати – вони йому цього не дають робити. Так, Путін оголосив про реабілітацію кримських татар. Але разом з тим нам розповідають наші друзі, які живуть у Криму, що в будинках проводять обшуки – обшукали будинок Мустафи Джемілєва, обшукали будинок сім'ї Таймазова. Вони, мабуть, бояться, що кримські татари ховають зброю і робитимуть революцію. Але цим вони принижують наш народ».
Рустем Фаїзов додав: «Якби Путін вирішив наше питання – автономія за територіальною ознакою – наш народ був би спокійний. А так Росія хоче вирішувати свої питання в Криму, зробити з Криму гральну зону. Їм наплювати, що це – наша Батьківщина».
Ведуча церемонії Айла Баккаллі – представниця Меджлісу кримськотатарського народу в США та член Міжнародного Конгресу кримських татар – нагадала присутнім, що в травні 1944 року, упродовж кількох днів, все кримськотатарське населення півострова було депортовано до Центральної Азії та на Далекий Схід. «Уявіть собі, коли вас будять о 4 годині ранку, дають 15 хвилин на збори і в вагонах для худоби відправляють невідомо куди, – сказала вона. – Ми, кримські татари, й сьогодні відчуваємо себе маргіналізованими. Але мій батько, який теж був депортований, завжди говорив, що найвірніша сила – це моральна сила».
Айла Баккала сказала, що кримські татари дуже стурбовані тим, що сепаратисти заборонили кримським татарам 18 травня проводити на півострові будь-які церемонії пам'яті, «щоб уникнути провокацій». Представники кримськотатарської спільноти обурені цією забороною – 18 травня вважається священним днем для всіх представників народу.
Надир Бекіров
«Ми навіть у радянські часи цей день пам'яті проводили, і ніколи не було ніяких провокацій, – сказав «Голосу Америки» Надир Бекіров, президент Міжнародного фонду досліджень і підтримки корінних народів Криму. – Заборонити церемонію в день 70-річчя – це хамство неймовірне. Це суміш страху, нахабства і бандитського минулого чинної влади».
На урочистій церемонії виступив постійний представник України при ООН Юрій Сергєєв. Він нагадав присутнім, що депортація кримських татар з Криму стала для всього світу символом нелюдяності тоталітарної влади.
«Тисячі кримських татар були вислані, і 40 відсотків з них померли у поселеннях в Узбекистані, Казахстані, на Далекому Сході, – сказав постійний представник України при ООН. – Але тепер сталася ще одна страшна і трагічна подія – анексія Криму Росією».
Сергєєв заявив, що українська влада стурбована ситуацією в Криму – «залякуваннями, обшуками та придушенням прав кримськотатарського населення в Криму, тим, що лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву заборонений в'їзд до Криму, тим, що заборонені церемонії в пам'ять про жертви депортації».
Сергєєв додав, що після анексії Криму Росією понад 7 тисяч кримських татар змушені були залишити півострів «через тиск з боку окупантів».
«Українська влада виступає за солідарність між усіма українцями, але агресори намагаються цю солідарність зруйнувати. Однак ми знаємо, що ті, хто ігнорує історичні уроки, будуть покарані», – заявив представник України.
Депортацію кримських татар здійснювало НКВС за наказом Сталіна. Примусове виселення тривало з 18 по 20 травня 1944 року під приводом того, що під час окупації Криму кримські татари співпрацювали з нацистами. Людей виганяли з будинків і відправляли на поселення до Середньої Азії та Далекого Сходу. Їх везли в середньому близько 18 днів, практично не годували, не давали води та медичної допомоги. Люди пили воду з джерел поблизу залізничної колії, хворіли та вмирали прямо у вагонах. Найчастіше співробітники НКВС викидали трупи прямо в степ під, навіть не зупиняючи поїзд, та не дозволяли рідним ховати померлих. У такий спосіб з Криму було вивезено щонайменше 180 тисяч кримських татар.
На місцях поселень – в Узбекистані, Казахстані, Таджикистані та на Далекому Сході – кримські татари жили в спеціальних таборах, і до смерті Сталіна у 1953 році повинні були щомісяця відмічатися в міліції. Для життя в Середній Азії корінний народ Криму був майже не пристосований – у перші місяці після депортації багато кримських татар померло. За даними активістів кримськотатарської діаспори, в результаті депортації загинуло більше 40% кримськотатарського народу. Багато назв поселень кримських татар у Криму перейменували у російські.
На урочистому заході в ООН виступили двоє очевидців тих подій – 85-річний Длявер Мустафаєв та 96-річна Айше Діттанова.
Айше Діттанова, яка ще до Другої світової війни була актрисою кримськотатарського театру, пам'ятає, що вони їхали в дуже задушливому вагоні, в який запхали 65 людей. У вагоні була маленька хвора дитина. Люди просили конвоїрів покликати лікаря або хоча б відкрити вікно чи двері вагона, оскільки дитині було дуже погано. НКВСники на прохання не реагували, і дитина померла на руках у батьків.
Длявер Мустафаєв розповів, що його разом із сім’єю вислали з Бахчисарая.
«Ми їхали цілий місяць, – розповів він. – Нам давали їсти один раз на день, і ми ділилися одне з одним останніми крихтами. Багато людей хворіли та помирали. Нас привезли до Узбекистану і викинули в степ, заселили в бараки. Ми повинні були працювати в колгоспі. Багато захворіли на малярію, і ті, кого відвозили до лікарні, вже не поверталися. Із 37 сімей залишилося 3. Люди самі копали собі могили. Хіба це не геноцид? Депортація – це занадто м'яке слово для того, що з нами зробили, що ми пережили» .
На урочисту церемонію в ООН з Криму приїхав Абдураман Егіз, член Меджлісу кримськотатарського народу.
«Минуло 70 років, а ми продовжуємо переживати наслідки тієї депортації, – сказав він, виступаючи на церемонії. – Крим став центром міжнародного конфлікту, і ми продовжуємо стикатися з ксенофобією з боку уряду Криму й озброєних груп, які на його території оперують. Наш пріоритет – безпека татар Криму. Анексія Криму є загрозою безпеці в регіоні. Ми не мовчатимемо. Ми знаємо наші права на свободу слова і на мирний протест, і ми будемо користуватися цими правами».
На урочистій церемонії в ООН виступив і постійний представник Польщі при ООН Ришард Сарковіч. Він повідомив, що відомому активісту та колишньому дисиденту Мустафі Джемілєву в Польщі буде вручена премія «Солідарність», яка вручається видатним діячам у справі боротьби за демократію. Джемілєву, якому заборонений в'їзд до Криму, премію вручатиме 3 червня президент Польщі Броніслав Комаровський.
«Ми дуже стурбовані ситуацією в Україні, Польща засуджує анексію Криму Росією, – сказав Сарковіч. – У нас більше немає свого представництва в Криму, але ми хочемо запевнити кримськотатарське населення Криму в своїй підтримці».
Сарковіч додав, що премія «Солідарність» супроводжується грошовою винагородою, яку Мустафа Джемілєв зможе витратити на будь-які, за його вибором, програми, спрямовані на поліпшення становища кримських татар і на зміцнення демократії в Україні.
На заході також виступили кримськотатарські співаки та музиканти, які продемонстрували своє національне мистецтво.
Нагадаємо, що після анексії Криму Росією президент Володимир Путін 21 квітня ухвалив указ про реабілітацію кримськотатарського народу. У п'ятницю, 16 травня, на зустрічі з представниками кримськотатарського народу він виступив із такою заявою: «Я дуже розраховую на те, що він (закон про реабілітацію – ред.) стане основою системних заходів, пов'язаних з культурною реабілітацією, політичною реабілітацією, з тим, щоб налагодити нормальну життєдіяльність, створити умови для розвитку кримськотатарського народу на своїй батьківщині».
У США проживає приблизно 2000 кримських татар. Після урочистої церемонії в ООН «Голос Америки» поговорив з двома представниками кримськотатарського народу – Рустемом та Дінарою Фаїзовими. Вони – чоловік і дружина, обидва музиканти, живуть у Нью-Йорку 7 років. Обидва народилися в Узбекистані, в 90-ті роки повернулися до Криму, потім переїхали до США. Ось що Фаїзови розповіли (вони говорили практично разом, доповнюючи думки одне одного): «Ситуація в Криму дуже складна. Росія хоче здаватися для Криму доброю – але вони заборонили відзначати день депортації. Може, це не сам Путін, але кримська влада заборонила. Кримська влада таким чином пройшла тест на нелюдяність. У той день, коли народ має плакати, згадувати – вони йому цього не дають робити. Так, Путін оголосив про реабілітацію кримських татар. Але разом з тим нам розповідають наші друзі, які живуть у Криму, що в будинках проводять обшуки – обшукали будинок Мустафи Джемілєва, обшукали будинок сім'ї Таймазова. Вони, мабуть, бояться, що кримські татари ховають зброю і робитимуть революцію. Але цим вони принижують наш народ».
Рустем Фаїзов додав: «Якби Путін вирішив наше питання – автономія за територіальною ознакою – наш народ був би спокійний. А так Росія хоче вирішувати свої питання в Криму, зробити з Криму гральну зону. Їм наплювати, що це – наша Батьківщина».