Чому в Україну приїжджає все більше біженців з Росії та Казахстану? Чи бояться в Казахстані агресії з боку Росії, повторення «кримського сценарію» з анексією частини території? Про це в студії Радіо Крим.Реалії говоримо з журналісткою, активісткою та блогером з Казахстану Жанарою Ахмет.
‒ Я поїхала з Казахстану в Україну в березні 2017 року. У Казахстані дуже серйозні репресії проти інакомислячих. Люди, які намагаються висловлювати свою думку проти чинного режиму, піддаються кримінальному переслідуванню. Причому прості люди опиняються у в'язниці не за масові акції протесту, а просто за спілкування в соцмережах. Торік більше ніж 84 особи були засуджені. Разом із журналістами та громадськими активістами з релігійних причин сидять тисячі. Через політичні мотиви сьогодні засуджені близько 40 осіб, йде 10 судових розглядів. Такого ніколи раніше не було.
‒ Чому це відбувається?
‒ Річ у тім, що активізувалася організація, до якої я маю пряме відношення ‒ «Демократичний вибір Казахстану». Це єдина опозиційна сила, ми говоримо, що готуємося змінити нинішній диктаторський режим на демократичну модель управління, парламентську республіку без посади президента. Ми спираємося на ту частину населення, яка теж протестно налаштована. Нурсултан Назарбаєв править Казахстаном уже 30 років, він прийшов безпосередньо з Політбюро, все його оточення ‒ таке ж застаріле й деспотичне. 98% населення Казахстану не виносить чинного режиму.
Нурсултан Назарбаєв править Казахстаном уже 30 років
‒ Чому тоді громадяни Казахстану не змінять владу на виборах?
‒ Це неможливо. По-перше, неможливо зареєструвати жодну політичну структуру без дозволу Єлбаси, що означає «лідер нації» ‒ він собі цей титул присвоїв. У партії має бути 40 тисяч осіб ‒ тоді її зареєструють. Але навіть якщо така партія почне збиратися, її лідери відразу ж будуть кинуті за ґрати. Формально у нас існують чотири партії, але вони абсолютно підконтрольні президенту. Згідно із законом президент не може бути лідером жодної партії ‒ тим не менше, він очолює партію «Нур Отан», у неї більшість місць у парламенті.
‒ Рустем Жангожа, головний науковий співробітник інституту Всесвітньої історії Національної академії України, вважає, що Казахстан все ще перебуває в стані пострадянського «транзиту» скасування старої ідеології й пошуку нової: «Політикум, і казахський, і багатьох незалежних республік, знаходиться ще в ембріональному стані. Немає середнього класу ‒ а значить немає реальної політики, яка б забезпечувала національну ідею. У 2007 році за лінією ОБСЄ я був у Казахстані на виборах і уважно прочитав програми партій. Можу констатувати, що ні за одну з них я б не проголосував». У 2013 році середня зарплата в Казахстані становила 717$. Зараз ‒ близько 450$. Це більше, ніж в Україні, але в Україні відбувається демократична зміна влади, а в Казахстані ‒ ні. Чому?
‒ У нас, в Казахстані, завжди виходить красива статистика. Величезні гроші витрачаються на піар: лідер країни позиціонує себе як новатор, реформатор, миротворець, звітує про процвітання. Але водночас у нас зубожіють села, 40% населення ‒ безробітні. Їх назвали «самозайнятими» й ввели обов'язковий податок. Казахстанські підприємці платять мінімум у п'ять разів більше за оренду приміщень, ніж українські. Основні об'єкти нерухомості скуплені вищими ешелонами влади. У нас немає політиків ‒ є адміністратори, які захопили весь адміністративний ресурс. Звідти вони роздають тендери, посади, ролі. Всі привілеї розподіляє особисто Нурсултан Назарбаєв. Монополізований весь зовнішній бізнес, експорт, продуктові холдинги, нафта, газ. Все належить родині Назарбаєва.
Всі привілеї розподіляє особисто Нурсултан Назарбаєв
‒ Чи є в Казахстані незалежні засоби масової інформації?
‒ У нас всього дві відносно незалежних газети, і ті висять на волосинці. Всі державні ЗМІ належать доньці Назарбаєва та контролюються його оточенням. А ЗМІ, які вважають себе незалежними, контролюються величезною кількістю державних структур. Ми живемо в інформаційній окупації російських ЗМІ. Ведуть мовлення Перший канал, ОРТ, НТВ, РЕН ТВ. Наші канали абсолютно неконкурентноспроможні, їх дивитися неможливо ‒ там «в Багдаді все спокійно». Україною нас лякають. Декілька разів на рік Назарбаєв каже: «Ви що, хочете, щоб у нас було, як в Україні? Ми не допустимо майданів у Казахстані». Народ заляканий. Спочатку в нас знищили партії, потім ‒ журналістів і громадських активістів. Зараз влада дісталася до домогосподарок. Минулого тижня посадили на три роки батька чотирьох дітей за те, що в нашому чаті він залишив повідомлення, що прийде на мітинг і приведе з собою п'ятдесят чоловік. Судять і його дружину, вона нібито є загрозою режиму Назарбаєва. Нещодавно заарештували громадського діяча Жасарала Куанишаліна ‒ йому за сімдесят і він дуже хворий. Йому висунули звинувачення в тому, що він підтримує нашу організацію «Демократичний вибір Казахстану» ‒ її визнали екстремістською.
Директор центрально-азіатського інституту стратегічних досліджень Анна Гуссарова відзначає, що в Казахстані складно знайти достовірну інформацію в медіа про події в країні. Незалежних журналістів влада переслідує за кримінальними статтями й змушує покинути країну. Про реальні ж зміни в політиці поки говорити ще рано: «Насправді це вже відбувається, просто окремі групи осіб, які не такі активні в політичному просторі, не особливо публічні, але це ті люди, які хочуть щось змінити в країні, і для того, щоб забезпечити цим людям доступ до процесу ухвалення рішень, має пройти величезна кількість часу, має змінитися сама система влади, це років 20 десь має пройти».
Жанара Ахмет вважає, що запит на зміни в Казахстані вже сформований:
‒ Запит колосальний, тому що зубожіння населення відбувається стрімко. Ми напряму залежимо від санкцій, які міжнародне товариство ввело проти Росії. Наприклад, наш тенге, в структурі Євразійського економічного союзу девальвований найбільш сильно. У нас дуже велике розшарування суспільства. «Верхівка» отримує величезні гроші, по мільйону, а там, «внизу», зарплати 30-40 тисяч тенге (80-110 USD ‒ прим. Крим.Реалії). Звідси ці 150 тисяч тенге середньої зарплати, які в очі ніхто не бачив. Людей це страшно обурює.
«Верхівка» отримує величезні гроші, по мільйону, а там, «внизу», зарплати 30-40 тисяч тенге
Тепер з приводу журналістів. Іноземні журналісти не можуть отримати доступ до інформації та піддаються арештам на території Казахстану. У вересні киянин Олександр Гороховський був затриманий і засуджений за порушення міграційного режиму. Він прилетів до Казахстану зі звичайним семінаром, його затримали й вислали з країни. Потім прилітає Венсан Прадо з Франції, щоб взяти інтерв'ю у жанаозенців, які постраждали від цього режиму. Його заарештовують прямо під час інтерв'ю, засуджують на 60 тисяч тенге й теж висилають з країни. Але цьогоріч Казахстан ратифікував міжпарламентську угоду з Європою, зараз в Казахстан їде велика кількість правозахисних та спостережних місій. Нам вдалося донести, що в Казахстані масові жорстокі переслідування. Це нелюдські тортури, люди помирають у в'язницях. Тільки зараз, цього місяця загинули три людини в тюрмі. Той скандал, що сплив зараз у Росії, у нас це повсюдно, в кожній тюрмі, в кожній зоні.
‒ Чи немає занепокоєння, що станеться ситуація, аналогічна з Кримом? Чи є територіальна загроза Казахстану?
‒ Серед народу ці занепокоєння дуже жваво обговорюються, але я в це не вірю. Так, росіяни можуть грати на національних суперечностях, вони можуть штучно підняти сепаратистські настрої. Але я не вірю, що у Путіна сьогодні вистачить ресурсів і сил зайти на територію Казахстану. Це буде не постріл у ногу, це буде постріл в голову.
