«Північний потік-2»: геополітичне фіаско Зеленського
Спільна заява США та Німеччини, що фактично відчиняє двері для останньої фази запуску газогону «Північний потік-2», стала болючим ударом по безпеці України і першим великим геополітичним фіаско Зеленського.
Звісно, можна говорити, що причин для поступок США й Німеччини на користь Росії чимало, але факт залишається фактом: українці обрали Зеленського президентом і віддали йому безпрецедентну повноту влади для здійснення в тому числі й зовнішньої політики. У цьому випадку найнятий народом менеджер не впорався із завданням, і результат – на жаль – не на нашу користь.
Геополітична самотність
Сторонньому спостерігачу дуже складно окреслити зовнішньополітичну політику Володимира Зеленського. Втім, цілком імовірно, що цілісної політики як такої й не існує, а формується вона ситуативно відповідно до настрою президента і нашіптувань його оточення. Подекуди складається враження, що ми знову повертаємося до сумнозвісної багатовекторності, яка в українській ситуації завжди є рухом в обійми Росії. Зовнішня політика Зеленського сповнена суперечностей і хаотичного борсання у всі напрямки одночасно.
Президент хотів «поглянути у вічі» Путіну і досі запрошує його на двосторонню зустріч
З одного боку, він прийшов до влади на тезах про припинення війни і миру з Росією, на звинуваченнях, що буцімто саме українській владі і олігархам вигідна ця війна. І через це український президент хотів «поглянути у вічі» Путіну і досі запрошує його на двосторонню зустріч.
Значно погіршують ситуацію і різноманітні сигнали «свити» Зеленського, які не стримуються в коментарях і заявах
З іншого боку, він повторює тези про євроінтеграцію і необхідність якнайшвидшого вступу в НАТО. Щоправда, часто робить це в такому стилі, що може в кращому разі ображати, а в гіршому – просто смішити наших західних партнерів. Бо як інакше потрактувати питання з претензіями до Байдена про те, чому Україна досі не в НАТО?
Значно погіршують ситуацію і різноманітні сигнали «свити» Зеленського, які не стримуються в коментарях і заявах, що можуть заподіяти значну шкоду нашому іміджу. Якщо українські посадовці оголошують стратегічним партнером Китай і кажуть, що в нас є багато спільного; якщо представники президентської команди вголос виголошують ниці ультиматуми: мовляв, якщо Захід не буде підтримувати нас, то ми розвернемося на Схід, ‒ то чи можна в такій ситуації очікувати на стабільну, прогнозовану і вигідну для України геополітичну гру наших партнерів? Наслідок у такої зовнішньої політики може бути тільки один – геополітична самотність України.
Gсихологічний портрет нашого президента показує, що він схильний до емоційних і непродуманих заяв і вчинків
І ми вже бачимо перші ознаки цієї самотності: питання про Україну вирішують без України і не на користь України. Так виглядає реальна світова політика, де кожен відстоює передусім свої інтереси. Якщо США й Німеччині у цей конкретний момент вигідно підтримати «Північний потік-2», то чому вони мають бути принциповішими за Україну? Адже нещодавно українська партія влади вустами керівника своєї парламентської фракції заявила, що її принципи близькі з постулатами Компартії Китаю; чому ж у такому разі українська влада шукає (і вимагає!) підтримки у США й Німеччини?
Які висновки зробить Зеленський?
Найгіршим наслідком запуску «Північного потоку-2» може бути не втрата газового транзиту через Україну і погіршення безпекової ситуації в регіоні, а хибні висновки, які з цієї ситуації може зробити Володимир Зеленський.
Існує небезпека, що Зеленський запише це фіаско не на власний рахунок, а звинуватить у всьому Захід
Адже психологічний портрет нашого президента показує, що він схильний до емоційних і непродуманих заяв і вчинків, а відсутність у нього чіткої зовнішньополітичної програми може послужити платформою для різноманітних «вивертів» і розворотів України на політичній мапі світу.
Кажучи простішими словами, існує небезпека, що Зеленський запише це фіаско не на власний рахунок, а звинуватить у всьому Захід, образиться, театрально розвернеться й піде геть. А тобто – загальмує євроінтеграційні процеси і справді почне будувати мости з Китаєм.
У такому разі запуск «Північного потоку-2» стане першим геополітичним фіаско Зеленського, але далеко не останнім. Та є й гірші новини: це будуть не тільки фіаско особисто Зеленського, а ще й поразки всієї України.
Андрій Любка, письменник
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
