Яким буде новий удар Росії?

Росія програла битву за Київ. Українські війська звільняють місто за містом, село за селом у Київській, Чернігівській та інших областях. Крім того, значні сили Кремля самостійно вийшли із зайнятих раніше українських територій. Що змусило російську армію відступити? Яким буде її наступний удар? Чи є перспектива мирних переговорів України та Росії?

Напрямок – Київ. Авіаудар

Містечко Ірпінь. Сорок кілометрів від Києва. Попри те, що українським силам вдалось звільнити цей населений пункт, тут все ще доволі гаряче. Постійно чути приліт артилерії різних калібрів. Але в місті досі залишаються мирні мешканці. Люди продовжують евакуйовуватись.

«Тут іде просто знищення людей, житлових будинків. І найбільше мене цікавить – чому б'ють у приватному секторі. Людей просто розносять. Мені вже не страшно. Я за місяць настільки вже звик, що коли тиша, мене це лякає більше, ніж коли бахкає. Коли не бахкає, то відчуття, що щось не те. Цілий місяць я тут виживаю. Людей шкода», – розповідає мешканець Ірпеня Валерій.

«Повністю зрівняли бідних і багатих. Не знімай мене, у мене тут поранення. Ось, у шию осколок попав і рука в мене розбита. У нас у домі трупи, нема кому повиносити. У нас у домі два трупи», – розповідає журналістам Донбас Реалії місцева мешканка.

Через постійні обстріли загинула значна кількість жителів Ірпеня, частина тіл залишається лежати на вулицях і тому в населеному пункті зараз працюють спеціальні екіпажі, які збирають загиблих.

«Впродовж останнього місяця бойових дій послідовно, хоча і дещо повільно, створювалися умови для оточення російського угруповання, яке прорвалося до Києва в перші дні війни. Зараз росіяни стали перед вибором – або бути оточеними і знищеними, або поспіхом відходити. Вони обрали другий шлях, адже з трьох сторін зависла загроза знищення їхнього угруповання, плюс вони зазнали таких втрат, які не дозволяють якихось свідомих активних дій: проблеми з логістикою, проблеми з евакуацією поранених і надання медичної допомоги – все це їх змушує робити кроки назад», – аналізує дії російських військових експерт центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.

«Російські війська ніколи і не мали змоги оточити Київ. По-перше, через рішучий український спротив. По-друге, через недоліки у плануванні операції. Ми бачили брак батальйонно-тактичних груп на захід від столиці. А величезні сили, що наступали зі сходу, не контролювали територію, і українські війська досить легко блокували логістику цих передових загонів. Операція була нестійка, Росія не мала резервів, щоб кинути їх у бій. Так що так, битву за Київ, яка так і не розпочалася, оскільки російську армію було зупинено на підступах до міста, виграла українська армія, але в тому числі через численні російські помилки», – вважає Конрад Музика, воєнний аналітик Rochan Consulting.

У селі Кухарі, що на Київщині, російські військові пробули близько двох тижнів. Українські війська звільнили населений пункт, але обстріли села продовжуються. Значна частина будівель розбита. Застосовують в тому числі і авіацію. Знімальна група Донбас Реалії разом з військовослужбовцями ЗСУ стали свідками чергового авіанальоту російських військових.

«Зараз, після того, як вони пару штук скинули, вони можуть просто над нами літати, щоб спробувати деморалізувати. З хлопцями спілкуюсь, то вони, на щастя, це розуміють і вже менше піддаються паніці, але все одно – це дуже, дуже, дуже неприємно, коли він спускається і прямо над тобою гуде своїми реактивними двигунами. Кожен день по декілька разів», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Микита.

«Це вже не війна, це вже не знаю, що воно робиться. Корівка вижила, собака вижила, а нам як виживати? Воно залетіло і ці огризки на півтора кілометра порозлітались. Ти уявляєш, що він сюди кинув, гад?» – розповідає місцевий мешканець показуючи вирву у дворі.

«Вони вимушені відійти зараз з київського напрямку і з решток цих підрозділів, які залишилися, намагатися зібрати щось для двох завдань: перше – це підсилити угруповання російських військ на сході, і друге – це все-таки те, щоб, я думаю, залишити частину військ у Білорусі для подальшої, можливо, їх там ротації, злагодження, для того, щоб потенційно тримати, ну скажімо, не те, що навіть наступати по київському напрямку, а щоб тримати тут в напрузі, що вони можуть здійснити повторні наступальні дії, хоча поки що видається, що сил для цього їм замало по цьому напрямку. Наші військові, наше командування повідомляло про те, що під Гомелем з'явилося поповнення балістичних ракет «Іскандер» – це Гомельський напрямок, це практично, мабуть, з точки зору географії, чи не найвдаліше розташування, щоб діставати Київ, інші міста, які є, Житомир, інші населені пункти, тому, я думаю, звичайно вони будуть тримати в напрузі і, скоріш за все, повітряні атаки не припиняться», – вважає Олександр Мусієнко, керівник Центру воєнно-правових досліджень.

Напрямок – Харків. Російська армія обстрілює місто

Салтівка. Найбільший мікрорайон Харкова. Потрощені ракетами будинки, дорога всипана склом, снаряди стирчать з асфальту. Військові кажуть, що це ще навіть не передова.

« – Все було, все що літає все було, і танки, гради, міномети, «Урагани», артилерія, все працює.
– А бачите їх візуально?
– Візуально – ні. Бачимо виходи і чуємо виходи.
– Вони наскільки далеко?
– В районі 2 км.
– Намагаються росіяни до вас лізти?
– Намагалися, ну, відсіч отримали таку добрячу, та й втекли назад, а так щільно тижнів два не лізли», – розповідає кореспонденту Донбас Реалії військовослужбовець ЗСУ Олександр.

«Техніка ходить тут постійно, ми відчуваємо, ми чуємо, постійно якийсь рух, ця техніка, скоріше за все, це артилерія їхня працює або САУ їхнє працює, наскільки я чую, танків або важкого щось уже давненько не було, 3-4 дні. По наших, знову ж таки, відчуттям – вони не вели ніколи бойових дій, вони не були на Донбасі, як інші підрозділи з якими зіштовхувались, тому вони роблять багато помилок», – каже інший військовослужбовець ЗСУ Едуард.

Наступ військ агресора зупинився одразу на значній території Харківщини. А про довжелезні бронетанкові колони перших днів і тижнів війни нагадують підбиті і покинуті поодинокі екземпляри техніки.

«Рухаються, переїжджають з місця на місце. По лісах, по посадках. Багато техніки в нашому напрямку. Ну, як багато… Вже половина знищена, а все, що лишилось – воно їздить і не знає, де їм приткнутися. Не вперед, не відступають. Зайняли бойові позиції і обстрілюють. Обстановка така от в нас. Триває це вже, саме що артилерія працює, десь вже тижні три, отак-от щільно», – розповідає військовослужбовець ЗСУ з позивним «Педро».

«Ми нещодавно здійснили рейд, можна сказати, в тил противника і, можна сказати, зробили наліт. Ми налетіли там, де вони базувалися, там було два «Тигри», два Камази і особовий склад в кількості до 25 чоловік. Налетіли, вони нас не чекали, вони були всі розслаблені, без бронежилетів, без зброї. Налетіли, знизили, ще раз зробили круг, на них наскочили, розстріляли два Камази, «Тигр» і спокійно з перемогою поїхали на місце розташування. Під час другого нальоту, коли ми робили другий круг, то там уже з цих, їхнього особового складу десь лишилося троє чи четверо чоловіків. І то, в них там десь з-за будівель був такий хаотичний вогонь вверх, а інші всі там, кому вдалось втекти, ті просто тікали городами в балки, в ліса, залишаючи зброю – все, що там було.

Ми як оси-бджоли жалимо їх постійно по різних напрямках, по-різному буває, підходимо, там розстріляємо, буває артилерією, постійно намагаємось їх чимось діставати, щоб вони відступали і відступали», – додає інший військовослужбовець ЗСУ з позивним «Омега».

«Завдяки тому, що стримується Харківський напрямок і йдуть контратаки, там наші військові фактично розбивають угруповання, які потенційно могли би бути використані чи використовуються далі на південний захід – це по напрямку Ізюм і далі вихід на Донеччину, тобто Харківське угруповання таким чином надзвичайно серйозно діє на те, щоб не допустити жодних дій по оточенню наших підрозділів в ООС. Крім того, потрібно сказати, що на північний схід наші військові доволі таки успішно просуваються у бік Сум, що теж важливо», – каже Олександр Мусієнко, керівник Центру воєнно-правових досліджень.

Напрямок – Суми. Підбиті російські танки

Містечко Тростянець, на Сумщині, всипане розбитою російською технікою. Як приклад, на одному з танків дорогою до населеного пункту немає на ньому динамічного захисту, зі знятим кулеметом і якщо подивитися на ствол, то він в маслі. Це означає, кажуть військові, що його нещодавно зняли зі зберігання, танк не на ходу, несправний, якби це було по-іншому, то його б вже відтягнули і використовували збройні сили, а так він наразі тут стоїть і нікому непотрібний. Дорогою можна побачити і артилерійську установку МСТА-С з боєкомплектом всередині, спалені танки, тягачі, спецмашини. Прямуючи до місця, де раніше була передова, можна побачити, наскільки масштабними є втрати російських колон, які пересуваються по українській території.

«Вони ставили на свій козир – це те, що в них є техніка. Піхота в них, так би мовити, «сциклива». Як техніка їхня виїжджає, працює, і там піхота за ними підтягується. Як тільки техніка від’їхала – наші йдуть і піхота назад», – розповідає Влад, військовослужбовець ЗСУ

«Противник, здається мені, два тижні тому змінив цілі операції. Тепер всі його дії на півночі і сході України – це відволікаючі удари з метою скувати Збройні сили України, а головні зусилля зосереджуються на штурмі Луганської, Донецької областей в межах їх адміністративних кордонів і утримання сухопутного коридору від Ростовської області до Криму. Російське командування зіткнулося з ситуацією, коли все їхнє краще і найбільш боєздатне було розбито. Ну, фактично це підрозділи, які зазнали по 30, 40, 50 відсотків втрат у людях, техніці. Нових людей можна мобілізувати, десь їх там навчити, привезти, можна знімати стару техніку і людей на цю техніку посадити, і відправити в бій, але це не будуть повноцінні підрозділи, злагодження підрозділів відбувається певний час, проводиться відповідний цикл заходів, який перетворює групу людей зі зброєю в роту, в батальйон, в бригаду, в щось спроможне діяти відповідно до канонів військового мистецтва. Таких шансів в них нема, вони змушені створювати зведені підрозділи, збирати резерви звідусіль де тільки можна», – вважає Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій.

«Мені здається через те, що вони зазнали невдачі на інших напрямках, вони фокусуватимуться на територіях, де здобули найбільший успіх.

Вони спробують вдарити так сильно і швидко, наскільки це можливо. І тут питання – їхньою метою буде вихід на адмінкордон Донецької та Луганської областей чи все ж спробують дійти до Дніпра. У нас немає поки що відповіді, потрібно почекати та побачити можливості та рівень сил, які вони зберуть. Але я думаю, що Росія буде не здатна провести наступальну операцію у найближчі два-три тижні. Вони будуть підтримувати тиск на українські сили, але я не чекаю значного наступу», – вважає Конрад Музика, воєнний аналітик Rochan Consulting

Україна та Росія. Переговори

Після військових невдач Росія стала більш поступливою на переговорах. Сторони поки що нічого не підписали, але Україна у Стамбулі представила своє бачення договору про міжнародні гарантії безпеки для Києва. В українській делегації кажуть, йдеться про те, що якщо у майбутньому Україна стане об'єктом агресії, країни-гаранти матимуть юридичні зобов'язання надати Україні військову допомогу.

«Ми можемо зробити додатки до цього договору, передбачити конкретні заходи, які кожна країна має вживати по наданню зброї, по забезпеченню засобами летальними, не летальними, по підтримці економічній, фінансовій і таке інше. Ну, умовно кажучи, ми знаємо, що в Туреччини є ефективні безпілотники, які ми знаємо як використовувати – от Туреччина надає безпілотники, Британія надає артилерійські системи, Сполучені Штати можуть давати зенітно-ракетні комплекси, тобто ми можемо все це виписати і зафіксувати. Сама ідея має право на життя. Її можна обговорювати і, звичайно, що якби ми досягли такого рівня гарантій і створили щось на кшталт або такого міні-НАТО або щось схоже на НАТО, з такими ж гарантіями, зрештою, це було б непогано», – каже Олександр Мусієнко, керівник Центру воєнно-правових досліджень.

«Україна не пропонує створювати жодного оборонного альянсу. До речі, про це говорилося як про альтернативу для НАТО спочатку, що, мовляв, замість НАТО, до якої Україну не хочуть приймати, буде створено інший оборонний альянс, але те, що запропонували в Стамбулі – це зовсім інша формула. Це Україна окремо, як держава, яка мусить проголосити себе позаблоковою і нейтральною на офіційному рівні, і країни-гаранти тієї нейтральності і позаблоковості окремо. Тобто ніякого нового оборонного союзу. І відповідно ті формули гарантій, які зараз запропоновані українською стороною, вони теж не містять жодних зобов'язань для цих країн-гарантів вступати в бойові дії на боці України і навіть в однозначному порядку надсилати Україні те, що Україна попросить», – пояснює політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна.

Серед потенційних «гарантів» – постійні члени Ради безпеки ООН, також називають Туреччину, Німеччину, Італію, Польщу. Чи погодяться вони, і на які саме зобов'язання – поки що говорити рано. Цікаво, що крім нейтрального статусу, згідно з офіційною пропозицією, Україна зобов'язується не розміщувати військові бази та військові контингенти інших держав на своїй території, а навчання проводити за згодою країн-гарантів, серед яких Росія.

«Я противниця офіційної відмови від членства в НАТО, але якщо ми вже говоримо про такий компроміс з нашого боку, то альтернатива цьому має бути абсолютно адекватна. З моєї точки зору, це можуть бути двосторонні або багатосторонні оборонні безпекові альянси з окремими-державами членами, які мають спільні з нами інтереси і спільно з нами оцінюють ризики від РФ. Як би це не звучало цинічно, сьогодні, саме в короткостроковій перспективі, на найближчі тижні і можливо навіть декілька місяців необхідності підписувати угоду з тими умовами, що були озвучені в Стамбулі, для України не просто не можна, а буде стратегічно програшно. Треба дати армії робити свою справу, максимально зміцнити її позиції на фронті, не дати захопити український Донбас, максимально звільнити Херсонську область і вже тоді виходити на іншу умову. І вона не повинна бути апдейтом Будапештського меморандуму, тому що жодних юридичних гарантій про захист України в разі чергового нападу ми за запропонованою у Стамбулі угодою не отримаємо», – продовжує Марія Золкіна.

Попри поразку російських військ у районі Києва, Росія все ще утримує величезні території на півдні України та не приховує того, що спробує з новою силою вдарити на Донбасі. Днями ЗСУ довелося відійти від Ізюма – важливого населеного пункту на цьому напрямку. Схоже, Кремль не готовий йти на мирну угоду без будь-якої значущої військової перемоги, і на підтвердження цього там, як і раніше, заявляють, що так звана «спеціальна військова операція» триває. Відтак, бої на сході України стануть ще одним визначальним моментом у цій війні.