«Зовсім інший рівень корупції»: як російські журналісти знайшли передбачувану дачу Путіна в Криму

На одній з державних дач в анексованому Криму може з'явитися велика льодова арена й татамі, ймовірно, для президента Росії Володимира Путіна. Такі відомості наводить російське інтернет-видання «Проект» у своєму розслідуванні. Будівництво ведеться в селищі Олива, що входить у міський округ Ялта.

«Проект» поспілкувався з будівельниками на закритому об'єкті, й ті повідомили, що тут дійсно планує відпочивати Володимир Путін. Як відомо, російський президент займався дзюдо, а в останні роки регулярно грає в хокей, чим і може пояснюватися будівництво спортзалу та ковзанки. Поруч, як припускають журналісти, розташована дача російського прем'єр-міністра Дмитра Медведєва. Про те, що за об'єкти будуються в анексованому Криму, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналістка російського інтернет-видання «Проект» Катерина Рєзнікова розповіла Крим.Реалії, що російська влада розширила ділянку кримського узбережжя, віддану під радянські державні дачі.

‒ Селище Олива розташоване між Форосом і Сімеїзом. Ще до революції тут були маєтки багатих людей. Після Громадянської війни вони були націоналізовані, тут з'явилися перші державні дачі, де відпочивали революціонери: наприклад, Надія Крупська, Григорій Орджонікідзе, Микола Бухарін. Пізніше ці дачі багаторазово перебудовувалися, до них додавалися об'єкти, але масштабніша перебудова розпочалася після приєднання Криму до Росії. Спочатку ці ділянки обнесли парканами, потім на кожному розі з'явилися озброєні люди, а місцеві жителі зіткнулися з тим, що вся берегова смуга, до якої раніше вони могли пройти, стала недоступною. До звичних ділянок держдач додався ще третій, де все перебудували та обладнали дачу ФСБ.

За словами Катерини Рєзнікової, на цьому місці колись почали будувати пансіонат КДБ, однак після розпаду СРСР ділянка перейшла у приватну власність структур, пов'язаних з українським олігархом Ігорем Коломойським.

‒ Після 2014 року пансіонат був «націоналізований», його хотіли продати з торгів, щоб погасити борги ПриватБанку перед кримськими вкладниками. Але пізніше з'ясувалося, що він перейшов в оперативне управління ФСБ. Нам вдалося з'ясувати, що ці дачі знаходяться в державній власності. Там, де будують льодовий палац і татамі, земля перебуває у власності Республіки Крим, її кадастрова вартість ‒ 600 мільйонів рублів, цільове призначення ‒ санаторна діяльність. На об'єкті, де бачили прем'єр-міністра Дмитра Медведєва, земля перебуває у власності міста Ялта, але передана в управління Федеральної служби охорони Росії в Криму. Під об'єктом ФСБ земля перебуває у федеральній власності й передана військовій частині №55002 у необмежене часом користування.

Катерина Рєзнікова зазначає, що учасники будівництва неохоче говорять про роботу на цих об'єктах.

‒ Люди в Оливі, звичайно, дуже налякані, і ті, хто коли-небудь бував всередині периметра, приїжджав туди працювати з материка, з Росії, досить обережно розповідають про ці ділянки. Найчастіше це навіть не вони щось розповідають, тому що була підписка про нерозголошення, а я ставлю запитання, і вони кивають, підтверджуючи, або спростовують.

Поговоривши з різними людьми, мені вдалося з'ясувати, що про Путіна багато говорять на будмайданчику, що треба зробити якісно, добре, вчасно, тому що замовник ‒ президент. Про Медведєва багато говорили співробітники держдач, які займаються обслуговуванням об'єкта. Його неодноразово бачили там у 2014 році... Насправді тисне все це: раніше, коли ми їхали з Севастополя в Ялту, то насолоджувалися красивими краєвидами, а тепер тут стали з'являтися ці паркани.

Російський політичний журналіст Олександр Риклін розмірковує про символічне значення передбачуваної держдачі Путіна в Криму.

‒ Якщо це так, то пояснення дуже просте: для Путіна абсолютно принципово показати, що Крим ‒ невід'ємна частина Російської Федерації, і ні в яких конструкціях і форматах він не збирається розглядати сценарій повернення цієї загарбаної території. Тому я цілком припускаю, що там триває будівництво резиденції. Зрозуміло, що у Путіна є «Бочаров ручей» у Сочі, але це важливий політичний сигнал і російській еліті, і світовій спільноті щодо приналежності Криму. Щойно резиденція з'явиться, вся еліта негайно захоче мати там свій маєточок. До того ж в Росії багатьом зрозуміло, що можливості облаштовуватися на Сардинії обмежені, а скоро можуть і зовсім скінчитися. Тому вони будуть будувати собі палаци в Криму: прекрасний клімат, субтропіки, красиво.

Олександр Риклін вважає, що привілеї та корумпованість влади в радянський період і в пострадянський відрізняються.

‒ Корупційна складова зараз і тоді ‒ це навіть не те, що можна порівняти. Звичайно, при радянській владі була корупція, брали хабарі, а це зовсім інший рівень. Ми просто не уявляємо собі реальні статки Путіна та Медведєва, не знаємо цього. Вони маскують своє майно під майно різних фондів і організацій, зокрема й некомерційних. Тим часом усі прекрасно розуміють, що це просто вивіска, що в реальності цим користуються інші люди. Цілком можливо, що кримська резиденція Путіна не стане офіційною. Але я не виключаю, що через політичні мотиви, описані мною вище, вони відкрито зроблять її другою резиденцією російського президента на Чорному морі.

Ялтинський журналіст і правозахисник Сергій Сардико переконаний, що державні дачі не створюють значних незручностей для місцевих жителів, а важливість самої теми перебільшена.

‒ Я сьогодні розмовляв з жителями Оливи, і ніяких особливих побутових негараздів вони не мають, окрім того, що у багатьох зависли права власності та з пляжем почалися проблеми. Відносно екології ‒ я з шосе не бачив, щоб там були стовпи цементу, які я бачив в українські часи, коли забудовували Приморський парк в Ялті. Я не чув, щоб були обурення з приводу екології. Треба займатися глибоководними випусками, каналізаційними колекторами в самому місті, а на держдачах все буде нормально. На мій погляд, потрібно більше дбати про господарювання, економіку.

Сергій Сардико пропонує з'ясувати, як саме жителі Оливи отримали свої ділянки.

‒ У всьому має бути здоровий глузд. Як історично селилися там люди? Вони працювали на радянських дачах, будувалися правдами і неправдами, намагалися оселитися. При Україні кожен громадянин міг отримати ділянку землі, зокрема й у тій зоні. І тепер ці люди мучаться, що не можуть продати землю! Може бути, треба подивитися, навіщо таку цінну землю було віддавати на приватизацію. Тому я б розбирався в конкретному випадку, з конкретною людиною.

Тим часом у розслідуванні «Проекту» стверджується наступне:

«У листопаді 2019 року кореспондент «Проекту» зустрівся з двома десятками мешканців Оливи. У всіх одна й та ж біда: вже три роки люди не можуть ні продати свої будинки, ні заповідати, ні подарувати. Сергій Кабак купив ділянку в 2002 році, ще при Україні розробив проєкт будинку й отримав дозвіл на будівництво. У 2016 році ялтинська влада ввела будинок в експлуатацію, привласнила йому адресу, але в оформленні прав власності Сергію відмовили... Усі судові інстанції в Росії Кабак вже пройшов, залишається одна надія ‒ Європейський суд з прав людини. Туди подали позови вже шість жителів Оливи... Мешканка Оливи Тетяна Кожаріна принесла на зустріч з кореспондентом «Проекту» рукописні метрики рідних, датовані початком XX століття. «У судах ФСТ кажуть, що наше селище будували в 50-60-х роках для обслуговування держдач, ‒ пояснює вона важливість паперів. ‒ Але це неправда, люди жили в Мухалатці багато століть. Держдачі ‒ не що інше, як маєтки царських часів».

Окрім того, у тексті з посиланням на свідчення очевидців згадуються випадки, коли «на стежках туристів чекали озброєні люди без розпізнавальних знаків» і перевіряли людей через те, що в районі нібито проводяться навчання. До того ж, людей просили «не підходити до обривів, не дивитися вниз і, головне, не фотографувати берег». Офіційних коментарів російської влади щодо інформації, наведеної в розслідуванні, ще не було.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові