Лідер страйкового комітету великого білоруського хімічного заводу каже, що працівники з обережністю публічно висловлюють свою підтримку та приєднуються до національного страйку опозиції, який вимагає відставки Олександра Лукашенка. Причина в атмосфері погроз звільненням та переслідувань із боку держави.
На заводі їм загрожує звільнення з боку керівництва. За межами заводу – перспектива покарання з боку спецназу.
Коли білоруські працівники великого хімічного заводу розглядають можливість приєднання до національного страйку, щоб вимагати відставки давнього авторитарного правителя Олександра Лукашенка, вони зіштовхуються із безліччю інструментів, якими володіють їхні начальники та держава, щоб стримати їхні наміри.
Глава страйкому «Гродно Азот» Юрій Рововий розповів телеканалу «Настоящее время» про свій від’їзд із Білорусі, про тиск на робітників – учасників страйку – та умови праці на підприємстві. З кінця серпня він живе у Варшаві.
На «Гродно Азот» працює приблизно 10 тисяч працівників. Багато робітників, можливо, й не підтримують страйк публічно, але велика кількість усе ж бере лікарняний, каже Рововий. Тим самим вони створюють напругу для заводу, який виробляє хімікати для добрив, що є основним експортом для білоруської – переважно державної – економіки.
Тим часом керівництво «Гродно Азот» використовує підхід «кнута й пряника», щоб переконати робітників залишатися на робочих місцях.
«Вони готові давати набагато більше грошей, тому що вони розуміють, що це може стати ривком для всіх інших підприємств, що сумніваються», – сказав Рововий.
За його словами, влада стурбована перспективою великого страйку в «Гродно Азот», оскільки там виробляється аміак, який використовується для переробки нафти. А це велике джерело доходу для переважно державної економіки.
«І якщо наше підприємство зупиниться, то зупиниться і нафтопереробний завод «Нафтан», що сильно вдарить по справах Лукашенка», – каже Рововий.
Страйки проти шостого терміну Лукашенка
Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська оголосила національний страйк, який розпочався 26 жовтня після того, як Лукашенко, який перебуває при владі з 1994 року, проігнорував ультиматум опозиції піти у відставку, зупинити репресії проти протестувальників та звільнити всіх політичних в'язнів.
Заклик до страйку по всій 9-мільйонній країні підняв ставки у протистоянні між Лукашенком та білорусами. Люди масово протестували з того часу, як він заявив про свою перемогу на президентських виборах 9 серпня. Багато хто вважає, що вибори сфальсифікували, щоби Лукашенко міг залишитися при владі на шостий президентський термін.
Сили безпеки жорстоко розправлялись із людьми. Понад 10 тисяч осіб були заарештовані від початку акцій протесту. Їх звинувачували у тортурах та жорстокому поводженні. Кілька людей загинули, сотні поранені.
Тихановська, на думку прихильників, була справжнім переможцем виборів. Вона виїхала до Литви через кілька днів після голосування на тлі погроз на адресу її родини. Багато інших лідерів опозиції були змушені тікати або наразі перебувають під арештом.
Страйки відбувалися також протягом наступних днів і тижнів після суперечливого голосування, в тому числі на «Гродно Азот», де 14 серпня тисячі людей залишили свою роботу.
Рововий, який працював на заводі й у страйковому комітеті, втік до Варшави після того, як співробітники Служби державної безпеки (КДБ) приїхали до нього додому на тлі репресій проти керівників страйку.
«Так, я перебуваю у Варшаві з 24 серпня. Під час всіх цих перших «кипінь» я намагався організувати страйк більш законним шляхом. Ми збирали підписи, [це було] рішення більшості колективу. Але 21-го числа до мене прийшли додому з КДБ, намагалися затримати. Через кілька днів мені вдалося потрапити за кордон», – сказав він.
Рововий також сказав, що приблизно 17 працівників «Гродно Азоту» відкрито долучились до страйку, тоді як багато інших залишаються осторонь, турбуючись про втрату робочих місць, де їм платять в еквіваленті від 300 до 500 євро на місяць – а це хороша зарплата в Білорусі.
Але Рововий сказав, що багато найцінніших працівників висловлюють свою підтримку тим, що беруть лікарняний: «Багато хто просто не приходить, не бере телефон і залишається вдома, багато на лікарняному».
«Мені важко сказати, яка це конкретно кількість людей, але вона близька до сотні. Причому ці люди незамінні, це важливий технологічний персонал. Напевно, той, хто щось розуміє в безперервних виробництвах, більше мене зрозуміє. Мені буде важко це донести широким масам», – каже він.
Вранці 26 жовтня приблизно 100 робітників «Гродно Азоту» відмовилися приїжджати на чергування. Незабаром прибули поліцейські автівки та автобуси, які розподілили офіцерів, які затримали понад 10 робітників та десятки протестувальників.
Пізніше керівники заводів заперечували, що страйк якось впливає на їхню діяльність.
Міністр промисловості Петро Пархомчик 26 жовтня применшив загальнонаціональну страйкову діяльність, звинувативши опозицію у завищенні її важливості. Лукашенко також знущався, попереджаючи сім'ї, що вони можуть втратити свої доходи, мовляв: «Хто годуватиме дітей?»
Голова Білоруської конфедерації демократичних профспілок Олександр Ярошук після першого дня акції заявив, що важко розрахувати явку, «з огляду на масовий тиск влади».
Тихановська пообіцяла робітникам «гарантії» фінансової компенсації, якщо їхні контракти будуть розірвані через страйки, і сказала, що для цього було зібрано приблизно сім мільйонів доларів.
Рововий заявив, що звільнені 12 осіб у «Азот Гродно» будуть забезпечені коштами, зібраними через BYSOL, інтернет-кампанію для допомоги тим, хто протистоїть режиму Лукашенка.
«Ці 12 осіб отримають допомогу від BYSOL у розмірі 1,5 тисячі євро, і вони отримуватимуть продукти. Я намагаюся це донести всім іншим, хто сумнівається на нашому підприємстві, хто не може йти відкритими грудьми на амбразуру, ви не пропадете», – сказав Рововий.
