Зранку 18 грудня приблизно 300 людей зібралися біля прокуратури Севастополя, вимагаючи відкриття торгового центру «Мусон». Учасники акції підготували заяви з проханням відкликати розпорядження про закриття торгового центру та підкреслили, що ніяких політичних вимог не висувають.
Найбільший торговий центр Севастополя закритий уже більше півроку під приводом недотримання вимог пожежної безпеки. Без місця роботи залишилися приблизно півтори тисячі підприємців і працівників, а три тисячі спортсменів втратили обладнані спортзали. До того ж, у «Мусоні» розташовані найсучасніший у місті кінотеатр і громадський простір «Атріум».
Журналіст із Севастополя Давид Аксельрод стверджує, що акція під прокуратурою не пов'язана з конфліктом між севастопольцями та російською владою на Матроському бульварі того ж дня.
‒ Це було два різних скупчення людей, ці події відбулися з різних причин. Люди біля Матроського бульвару почали збиратися десь приблизно о 6 ранку, коли ДБУ «Парки та сквери» опечатало вхід на закритий бульвар і перегородило бетонними блоками дорогу, щоб не запустити туди будівельну техніку. А вже о 9 ‒ на початку 10-ї біля міської прокуратури зібралися переважно орендарі та торговці, тобто люди, які так чи інакше мають відношення до «Мусону», і, можливо, ті, хто співчуває. Вони вимагали перш за все зняти запобіжні заходи, на підставі яких закрили торговий центр. Йшла дискусія з заступником прокурора Севастополя, який вийшов до людей, і начебто домовилися, що прокуратура має повноваження зняти запобіжні заходи суду. Потім уже частина цих людей приєдналася до активістів на Матроському бульварі.
Давид Аксельрод зазначає, що учасники акції під російською прокуратурою міста нічого не досягли.
Ніякого конфлікту не було, усі поводились досить завбачливо та «озброїлися» заявамиДавид Аксельрод
‒ За словами заступника прокурора, усі однозначні відповіді може дати тільки прокурор, а він був зайнятий, його нібито не було в будівлі прокуратури. Обіцяли, що він приїде до 2 години дня, але він так і не приїхав. Деякі чекали його до глибокого вечора. В принципі, ніякого конфлікту не було, усі поводились досить завбачливо та «озброїлися» заявами. Учасники акції стверджували, що це не мітинг, у них немає політичних вимог і гасел. Поліція вступала з людьми в діалог, але ніякого фізичного контакту не було. Прокуратура більш-менш грамотно вчинила ‒ запустили кілька людей, і ця ініціативна група вела діалог всередині. Сьогодні люди планують упродовж дня знову підійти до прокуратури й спробувати знайти контакт з прокурором.
Голова Регіональної громадської організації малого та середнього підприємництва «Союз підприємців Севастополя» Марат Тюнін вважає, що зустріч із прокурором, що не відбулася, є красномовним свідченням справжнього ставлення місцевої російської влади до севастопольців.
Ніякої поваги до севастопольців немає з боку держструктур. Людей перетворили на безправних рабівМарат Тюнін
– Влада Севастополя ‒ й уряд, і правоохоронні органи ‒ ігнорують жителів міста та ставляться до людей, як до худоби, це вже видно. Ніякої поваги до севастопольців немає з боку держструктур. Жителі Росії розпустили цих чиновників до такої міри, що вони ось так ставляться до своїх співгромадян, в інтересах яких мають працювати. Людей перетворили на безправних рабів, які ходять, принижуються, випрошують. Залишити кілька сотень людей без засобів до існування й примудритися не вийти до них ‒ це показує повністю наплювацьке ставлення до севастопольців. Ми ще з 2015 року пропонували підприємцям об'єднуватися в межах федерального законодавства, щоб протистояти беззаконню, але багато хто відсиджувався. Грабування та розорення людей тривають ‒ трохи часу їм залишилося терпіти таке ставлення.
«Заручники свавілля та беззаконня»
Колишній редактор відділу економіки видання «Лівий берег», виходець із Севастополя Андрій Яницький розмірковує про важливість «Мусону» для міста.
‒ Федеральні дотації ‒ це основне джерело наповнення бюджету міста, і навряд чи один торговий центр грає там велику роль. Я не знаю конкретних цифр відрахувань «Мусону», але це найбільший і перший в своєму роді торговий центр на базі колишнього радіозаводу. Цехи переобладнали: десь виготовляли ковбаси, десь пекли хліб, орендували під офіси. Там було й телебачення, і нічний клуб, а пізніше з'явився торговий центр, який вражає масштабами навіть за київськими мірками. Але, на жаль, російська система така, що громадська думка мало впливає на рішення чиновників, ‒ більше впливають якісь внутрішньоелітні з'ясування стосунків. Триста сімей, які залишилися без засобів до існування ‒ це не єдиний приклад. Ми знаємо, що відбувається з ринками, з іншими торговими центрами. Громадська думка має мало впливу на тих, хто біля керма.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
