Український прапор з'явився на горі Басман – одній із вершин головної гряди Кримських гір. Це одна з акцій анонімної організації спротиву російській окупації «Жовта Стрічка». Фотопідтвердження вони опублікували у своєму телеграм-каналі в березні цього року. Проукраїнські листівки, жовто-сині стрічки та написи «Крим – це Україна» у містах по всьому Криму – короткий список акцій, які проводить українське підпілля. Кількість кримчан, які не згодні з російською анексією Криму та охочих вступити до лав українського спротиву, збільшується з кожним днем, кажуть партизани.
Ми поговорили з організаціями, які діють у Криму – «Жовта Стрічка» та «Зла мавка». Як вони вчать українську мову у Криму, навіщо організовують акції та як їм вдається не втрачати надію на деокупацію Криму? У рамках спецпроекту «11 років окупації. 11 історій спротиву» Крим.Реалії розповідають про кримчан, які вирішили протистояти російському вторгненню: чи то на службі у ЗСУ, чи то у боротьбі в інформаційному або культурному просторі. Історія про український спротив у Криму – завершальна.
Те, що кримчани активно беруть участь у русі спротиву, для Нарімана Джеляла, першого заступника голови Меджлісу – закономірність.
«Крим – одна з найдовше окупованих територій. І окупована зовсім іншим способом, ніж інші. Тобто, відкритих військових дій на території Криму не велося. Крим був окупований буквально за добу-дві. Тому специфіка ще в тому, що Росія одразу поставилася до Криму як до своєї території. Тобто вона не почала будувати маріонеткову республіку, а сказала – все, Крим наш. Тому там одразу оформилася своєрідна лінія поведінки наших громадян щодо окупації. Досвід такого анонімного, ментального, культурного спротиву у Криму дуже швидко оформився. Також наявність таких активних людей. Щоб ви розуміли, з перших місяців я просто не можу називати імена цих людей, жінки купували тканину, шили, нарізали жовто-сині стрічки. Зав'язували їх на парканчиках біля зупинок по всьому Криму. З перших днів були люди, які брали балончики та розфарбовували щось у жовто-синій колір», – згадує Джелял.
Нарімана Джеляла було затримано російськими силовиками у вересні 2021 року вдома, в анексованому Криму, невдовзі після повернення з установчого саміту «Кримської платформи» у Києві. Його звинуватили у нібито організації диверсії на газопроводі в селі Перевальне Сімферопольського району. У вересні 2022 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив кримськотатарського політика до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Правозахисники визнали його політв'язнем. У червні 2024 року в межах українсько-російського обміну його вдалося повернути додому. Нині він живе у Києві.
Джелял згадує, як уже під час «глибокої окупації» зайшов до будівельної крамниці, де працювала його знайома.
«Ми з нею спілкуємося про купівлю якихось будматеріалів. І вона мені поглядом показує на пенал, а в неї там стоять олівці – сині та жовті. Ось вона просто мені показує: «Мовляв, дивись». Це був такий її протест», – розповідає Наріман Джелял.
Він радий, що спротив у Криму набуває «систематичного характеру». «Звичайно, з метою безпеки люди уникають якось ідентифікувати себе. Але 2022 рік багато що змінив. Багато хто, хто боявся, ще більше злякався. А ті, хто були відчайдушними, стали ще більш відчайдушними. І вони сказали: «Ні, ми будемо називатися так, ми робитимемо ось так». Ще хочу відзначити і тих хлопців, які йдуть набагато далі. Які вже ведуть партизанську війну, можна сказати, проти ворога. Такі також є. Будь-яким способом завдають йому шкоди», – каже Джелял.
«Змогли нагадати, щоб вони не забували, де перебувають»
10-12 тисяч активістів, і це тільки в Криму, каже Іван – координатор «Жовтої Стрічки» – руху спротиву на окупованих Росією територіях. Учасники спілкуються між собою в режимі анонімності в соцмережах – заради власної безпеки. Іван розповідає, що у 99% вони ведуть діалог українською мовою. Активісти – люди різного віку, які «хотіли б робити власний внесок у перемогу України і, відповідно, в деокупацію Криму».
«Зараз це більше схоже на щоденну постійну роботу, як волонтерство. Це їхня внутрішня патріотична мотивація, і це постійно спонукає їх до стабільних, хотів би підкреслити, до стабільних дій», – розповідає Іван.
«Зла мавка» – ще один український рух спротиву. У ньому об'єдналися жінки з окупованих територій, які захотіли «показати окупантам жіночу силу», каже одна з учасниць руху. 2 роки тому, 8 березня, вони разом із подругою заснували цей рух. Вона також зазначає, що кримчанки – у топі серед найактивніших учасниць руху.
«Коли розпочалася окупація Криму в 2014 році – а наприкінці 2013-го там також був сильний жіночий спротив – виходили на акції, на мітинги. Історично, як на мене, українська жінка – це не та, хто сиділа вдома мовчки, слухалася, кивала головою. Українська жінка завжди була дуже сильною. Тому мене взагалі не дивує, що саме жінки можуть організувати спротив і все, що завгодно. І завжди будуть, скажімо так, силою цієї країни», – каже жінка.
Обидва рухи позиціонують себе як «ненасильницький спротив». «При цьому це не лише розвішування жовтих стрічок чи малювання графіті. Це ще й постійне навчання наших активістів та їхніх сімей з питань безпеки та власної кібербезпеки. Тобто ми не тільки говоримо «піди зроби щось» або «зроби це». Ми вчимо, як це зробити безпечно, щоб спротив саме ненасильницьким [методом] був доступний більшій кількості людей», – каже Іван, координатор «Жовтої Стрічки».
Однією з улюблених акцій Івана є підняття українського прапора на повітряних кулях на горі Шаан-Кая поблизу Алупки.
«Це дуже складно. Оскільки прапор потрібно пошити, сховати, перемістити, підготувати, підняти. Це займає дуже багато часу, це дуже сміливо, і виходять дуже добрі фото, які розлітаються в інформаційному просторі», – розповідає Іван.
Активісти «Жовтої Стрічки» також працювали і на так званих виборах у вересні 2024 року в Криму. «Такі кампанії проти псевдовиборів неймовірно псують картину для російської окупаційної влади у Криму. Вони малюють на місцевих каналах, що явка 100%, тотальна підтримка, а ми демонструємо, що люди спалюють агітаційні матеріали, люди взагалі не йдуть голосувати, роблять фото на виборчих дільницях, де показують мінімальну явку», – згадує координатор «Жовтої Стрічки».
Активістки «Злої мавки» ведуть та публікують «Щоденники окупації», в яких документують події у Криму. Однією з найуспішніших своїх акцій вони вважають поширення банкнот із нагадуванням, що «Крим – це Україна».
«Ми брали дизайн російських рублів та змінювали його. Наприклад, там у нас було «Крим – це Україна», був дизайн, де тонув крейсер «Москва», «Це вам не Росіям і т.і. І дівчата розкидали ці гроші всюди, навіть біля банкоматів, біля магазинів. Реакція людей, звичайно, підібрати гроші, тому що вони виглядають дуже по-справжньому. А потім, коли вони піднімають їх, то бачать там окреме послання для них. І ось ця акція 100% була найкрутішою у Криму. Вона викликала дуже багато негативу від окупаційної влади, від росіян. Ми багато читали. Вони нам персонально надсилали (у соцмережах – КР) свої гнівні поеми, і ми читали у їхніх місцевих чатах. Ми розуміли, що це їх просто обурило, і це було дуже класно. Дуже багатьом людям у Криму ми змогли нагадати, щоб вони не забували, де перебувають», – розповідає дівчина.
У Криму переслідують за проукраїнську позицію
За останні кілька років у Криму збільшилася кількість камер відеоспостереження та патрулів на вулицях, каже активістка «Злої мавки».
«Кожну наступну акцію проводити все складніше й складніше. Повісити звичайний плакат зараз і два роки тому – це дуже велика різниця. Зараз, як ніколи, потрібно бути обережними та дивитися скрізь, просто скрізь. Ти ніколи не знаєш, хто із сусідів тебе здасть», – каже дівчина.
Крим.Реалії не раз розповідали про гоніння з боку російської влади стосовно кримчан, яких підозрюють у симпатіях до України. На півострові створили цілу мережу для донесення. Один з її організаторів – феодосієць, колишній український прикордонник Олександр Таліпов. Він має кілька Telegram-каналів, у тому числі пропагандистський Telegram-канал «Крымский СМЕРШ», в якому він поширює персональні дані кримчан і погрожує їм. Багато опублікованих даних у Таліпова стають підставою для відкриття кримінальних справ проти кримчан. У Криму відомі випадки переслідувань за прослуховування українських пісень, синьо-жовтий манікюр чи колір воріт у гаражі.
Кримчани чекають на Україну
Деякі активісти руху спротиву у Криму почали таємно вивчати українську мову, розповідає активістка «Злої мавки».
«Дуже багато дівчат. Одна жінка нам навіть розповіла, що вона читає «Кобзар», щоб допомогти собі у вивченні української мови. Є дівчата, котрі і прапори [українські] ховають, і вишиванки ховають. Мені здається, що це такий показник того, що, щоб там хтось не говорив, не писав, але люди досі чекають, вірять. Люди не зламалися», – каже активістка.
Нещодавно була 11-та річниця з дня анексії Криму Росією. За цей час учасники руху пережили весь спектр почуттів.
«Багатьом, знаєте, треба поговорити з кимось, щоб зрозуміти, що не треба ще зневірюватися, почути слова підтримки, і вони потім такі: «Так, все, мене попустило, все гаразд, працюємо далі». Такі моменти теж бувають, звісно. Дуже впливають новини. Коли є якісь хороші новини, наприклад, навіть коли, даруйте, «прилітає» по Криму, хоч дівчата і там, але вони мені пишуть, як вони радіють. Хоч це й небезпечно, але вони радіють – вони розуміють, що боротьба триває», – розповідає активістка «Злої мавки».
«Крим не змирився», – каже Наріман Джелял. Після повернення з російського ув'язнення він відновив зв'язок з людьми в Криму.
«Настрої незмінні вже 11 років. Настрій: «Ми чекаємо». Вони так само, як і ми, переживають через заяви Трампа. Вони так само радіють, коли президент України чітко каже: «Я не дозволю торгувати нашою територіальною цілісністю». Це їх тішить, заспокоює. Вони ображаються, коли читають пости якогось безвідповідального депутата, який називає їх усіх зрадниками, що вони погодилися з окупацією. Це зовсім не так. Хтось заплутався. Хтось наляканий. Хтось мусить мовчати. Є відверті зрадники – цього ніхто не заперечує. Але ми повинні чітко розуміти, що не можна всіх під один гребінець гребти. І тому Україна має бути дуже уважною і справді підтримувати усіляким способом цей спротив», – каже Джелял.
Рух спротиву у Криму триватиме, впевнені активісти. «Поки є спротив – вони не перемогли. Тому це дуже важливо. Навіть маленький спротив, невелика якась листівка – все ще показує, що вони ще не перемогли», – каже активістка українського руху спротиву жінок «Зла мавка».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту : https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net . Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .
