Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Водна криза в Криму – реальність чи вигадка? Чи може російська влада півострова забезпечити жителів необхідним запасом прісної води для життя? Чи збігаються дані прогнозів із фактичними результатами? У цих питаннях розбиралися Крим.Реалії.
Аксьонов заспокоює
З початком літа 2023 року чиновники сміливо запевняли кримчан, що жодних труднощів із водою в Криму через знищення греблі Каховської ГЕС не буде. Російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) на початку цього серпня стверджував, що «запасів води у Північно-Кримському каналі на території Кримського півострова вистачить ще на 2,5-3 місяці». Мався на увазі режим, у якому використання води сільським господарством та промисловістю, російськими військовими частинами не зменшиться. Хоча, за його словами, «рівень води в каналі поступово знижується, оскільки воду регулярно забирають для зрошення сільськогосподарських земель». Він запевняв кримчан, що «жодної загрози для населення в плані питного водопостачання ситуація не створює, оскільки Північно-Кримський канал для цих потреб не використовується.
Основні джерела питної води для Криму, водосховища природного стоку завдяки опадам поповнювалися майже щомісяця. За червень, наприклад, запаси кримських водосховищ поповнилися на 25 млн кубометрів, частину надлишків навіть довелося скидати по руслах річок. «Продовжується робота із закачування води з підземних джерел. Жодних ризиків щодо забезпечення населення питною водою в регіоні немає», – сказав Сергій Аксьонов. Однак, випромінюючи оптимізм, він все ж таки не міг сказати, а далі що?
Це твердження глави Криму було б вірним, якби не базувалося на висновках зі старих умов. Аксьонов вважає, що для побутових потреб прісної води в Криму в 2015-2022 роках, доки не працював Північно-Кримський канал, було достатньо, а тому так буде й зараз. Це сумнівно, оскільки під час широкомасштабного військового вторгнення російської армії в Україну Аксьонов не матиме повноважень зупинити роботу військових підприємств, що поглинають значну кількість води, а також відключати від постачання прісною водою численні військові частини, дислоковані в Криму, та пов'язані з ними підприємства, що також споживають багато води.
Запаси скорочуються
Якщо раніше, коли в Криму в пошуках води бурили не лише сушу, а й навіть дно Азовського моря, залишки води з Північно-Кримського каналу все ж таки подавали у водосховища, то зараз доводиться робити навпаки.
Це стало зрозуміло з настанням першого осіннього місяця. За даними місячного звіту фахівців російського Кримського гідрометцентру за серпень 2023 року, які цитує севастопольська служба новин ForPost, лише за серпень, що цього року відзначився рідкісними опадами, запаси кримських водосховищ природного стоку скоротилися на 21,85 млн кубометрів води. За даними кримських гідрологів, найбільша кількість опадів у серпні випала у басейні річки Кача біля Баштанівки – 75 мм, або 176% норми. На річках Кучук-Узенбаш, Коккозка та в пониззі Качі зростання значно менше – 53-76%.
У басейнах решти річок кількість серпневих опадів становила від 2% до 24% норми. Найменше випало у басейні річки Демерджі в районі Алушти. Посушливо було у кримських горах: на Ангарському перевалі недобір опадів становив 91%, на Ай-Петрі – 49% від норми. Гідрологи стверджують, що режим літнього меженя, тобто найменшого припливу вод, встановився цього літа вже з другої декади серпня. В результаті приплив води до водосховищ цього разу в сумі склав лише 2,7 млн кубометрів. Причому 1,4 млн кубометрів, тобто майже половина, припадає на Білогірське водосховище.
Залишилися без підживлення
І що ж із самим Білогірським водосховищем? Здавалося б, воно помітно наповниться водою. Але ж ні! Як повідомляє кореспондент Крим.Реалії, в анексованому Криму почав спадати рівень і Білогірського водосховища. Водою воно поповнюється, але місцеві жителі повідомляють, що вода щодня посилено скидається з водоймища в русло річки Біюк-Карасу для поповнення вод Північно-Кримського каналу. Він залишився без підживлення дніпровською водою після руйнування греблі Каховської ГЕС. Ще у липні візуально Білогірське водосховище виглядало повним. Зараз, за інформацією місцевих жителів, щодня помітно, як спадає рівень води у водоймі.
Тобто, якщо раніше водою з Північно-Кримського каналу наповнювалася частина дніпровських водосховищ, а також частина і водою місцевого стоку, то зараз кримській владі вдалося таки «повернути річки назад» і водою з водосховищ поповнюють спорожніле русло каналу, щоб живити регіони та міста Криму. І знову глава Криму почав генерувати нездійсненні прожекти: він заявив, що «розглядається можливість будівництва водозабірної споруди на річці Салгир». Тобто такий водозабір забиратиме «побутову» воду із Сімферопольського водосховища та подаватиме її до каналу, а звідти – в інші регіони.
Як писали Крим.Реалії, у Криму також стрімко міліє Тайганське водосховище. Воно швидко втрачає корисний об'єм через посилене скидання води в річку Біюк-Карасу. Ця річка живить обмілілий Північно-Кримський канал, звідки своєю чергою подається вода у водозабірні водойми, що забезпечують водою населені пункти Південно-Східного Криму.
Тут та сама історія. Вода, яка раніше призначалася для побутових користувачів Криму, посилено перенаправляється туди, де вона, на думку російської влади півострова, потрібніша – тим споживачам, які раніше використовували дніпровську воду. Іншими словами – у кримчан відбирають питну воду на потреби військової промисловості, сільського господарства та військових частин.
Фахівці відзначають також, що активне скидання води з Тайганського водосховища почалося після руйнування греблі Каховського водосховища, що і призвело до обміління Північно-Кримського каналу.
А що у Севастополі?
Що стосується Севастополя, то, за даними гідрологів, «невеликий приплив отримало і Чорноріченське водосховище, яке постачає Севастополь: за минулий місяць туди надійшло трохи менше 500 тисяч кубометрів води». Для такого міста цього замало. Поготів, що Севастополь, як відомо, розташований, по-перше, «наприкінці труби», по-друге, останнім часом значно приріс населенням, яке наближається до мільйона. У місті і раніше було погано з водою, зараз стало ще гірше. Щоб заспокоїти містян, російський віцегубернатор Сергій Горлов розповів про численні проблеми місцевого водоканалу – щоденні аварії на старих комунікаціях, плани щодо заміни труб і насосів.
За його даними, «у Севастополі у віданні водоканалу перебуває понад 1200 км водопровідних мереж. За оцінкою фахівців, 120 км – в аварійному стані. З 2020 року урядом міста реалізується федеральний комплексний план щодо надійного водопостачання Криму та Севастополя. Загальний обсяг фінансування – 3,5 млрд рублів».
За його словами, за два попередні роки в Севастополі проведено капремонт 35 км старих мереж, а за перше півріччя 2023 року – 2,8 км. За словами Горлова, відремонтовано 108 водопровідних колодязів. Це дозволило скоротити втрату води на 4,2 тис кубометрів на добу. Повна заміна аварійних труб має дати скорочення втрат води Севастополя до 8,2 тис. кубометрів дефіцитного ресурсу. При цьому Горлов не називає нинішній рівень втрат води на добу, хоча вони, як видно з цифр «скорочення водовтрат», відповідають рівню споживання води населенням невеликого кримського міста.
І тепер розібратися в ситуації: немає води через аварію, чи немає води через її дефіцит, складно навіть фахівцям. Російська влада Севастополя дорікає в халатності колишній владі (вона механічно зауважує: «і за часів пізнього СРСР, і в українські часи на цю роботу у місцевої влади просто не вистачало грошей» – КР), проте зрозуміло, що перш ніж нинішній владі починати перетворювати місто в мільйонник, треба було спочатку прокласти надійний водопровід. В результаті розмови журналіст ForPost висловив припущення, що «при нинішньому темпі цих робіт на капремонт аварійних мереж може піти від 5 до 6 років». І Сергій Горлов «не став спростовувати це прогнозне припущення».
Циклічний характер
Гідрологи, метеорологи, агрономи та інші пов'язані з водою фахівці знають, що водозабезпеченість Криму має циклічний характер: 5-6 років (іноді менше, 4-5 років, іноді більше, 7-8 років) з порівняно рясними опадами чергуються з таким же періодом порівняно посушливих років. Зараз вони нагадують, що цикл років із вищою забезпеченістю водою добігає кінця, і кілька наступних років за законами природи можуть бути посушливими. Якщо Крим ще залишиться анексованим, це породить нові «прожекти» типу буріння дна Азовського моря. Як видно, це не допомогло раніше, не допоможе й у майбутньому. Російська влада, як показує досвід, навіть у рясні водою роки, нездатна впоратися з водною проблемою в Криму. Як ілюструє історія Криму, що підтвердили й умови нинішнього року, вона вирішується лише одним шляхом за рахунок подачі води з Дніпра. Але робитимуть це, швидше за все, вже інші люди.
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
