Початок осіннього політичного сезону фактично ознаменував і старт гарячої фази передвиборчої кампанії. Ще навіть не всі кандидати встигли заявити про бажання висуватися на посаду президента, але вже давно кипить робота в штабах, узбіччя доріг і центри міст рясніють агітаційними білбордами, а телеефір заполонила політична тематика.
Мир як мишоловка
Чого тільки не обіцяють політики! Якщо виберемо їх, то й війна закінчиться, запанує мир, почне зростати економіка, піднімуться пенсії, зарплати, стипендії, зросте субсидія, а комунальні тарифи навпаки – неймовірно знизяться, земля почне давати щедрий урожай, взимку не буде холодно, а літо вже не буде таким спекотним.
Проблема тільки в тому, що здійснити такі обіцянки не під силу нікому. За роки Незалежності українські виборці вже звикли до того, що їх обманюють, але не навчилися протистояти таким дешевим маніпуляціям. Тож існує небезпека, що вибори 2019 року знову перетворяться на марафон брехні, результат якого вилізе боком Україні.
Адже чи можна виступати проти миру? Та ми всі за мир! Бо не хочемо, щоб убивали наших солдатів і мирне населення, знищували інфраструктуру і підривали інвестиційний клімат. Ми хочемо миру й спокою, щоб зосередитися на будівництві власної держави. Ми за!
Та от біда в тому, що українські вибори не здатні принести нам мир. Бо справа миру – за тим, хто розпочав війну. Хто підло напав на нас і заграбастав частину української території. Хто хижо бажає нам смерті нині. Все це в руках Росії, все це вирішується в Кремлі, а не біля українських виборчих урн.
Зрештою, саме такою і є політтехнологія Путіна: запустити свою п’яту колону в Україну, вкласти в неї криваві мільярди, щоб та агітувала за примирення й привела до влади в Києві проросійських політиків. Тоді й настане мир – ціною капітуляції, знищення України.
Наше завдання – зберегти курс
У ситуації, коли результат виборів може визначити не просто політичний розклад сил на наступні кілька років, а й поставити під питання існування самої Української держави, завдання патріотичних виборців просте – не пересваритися.
Бо ж чудово відомо, що поки ми чубимося через дрібниці, ворог уже цілиться в Київ. Тому важливо не забувати, що існує щось суттєвіше за партійні поділи, твого улюбленого кандидата чи твої власні політичні переконання.
Під час запеклих політичних суперечок слід не забувати, що всіх нас об’єднують прості цілі – зробити Україну сильнішою й багатшою. Виграти війну, бо це єдиний наш спосіб здобути мир. Продовжити реформи, європейську та євроатлантичну інтеграцію.
Завдання патріотичного й мислячого українського виборця – не втратити голову в чорториї передвиборчих суперечок.
Пам’ятати, що головне для кожного з нас не прізвище кандидата, а збереження прозахідного курсу України, що стане запорукою безпечного й заможного майбутнього нашої держави.
Андрій Любка, письменник
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
