КИЇВ – Акваторія Чорного моря за кількістю підводних артефактів, що збереглися у хорошому стані – одна з найбагатших у світі. Фахівці Чорноморського центру підводних досліджень, який діяв у Криму до анексії півострова Росією, вважають, що це пов'язано з особливим складом місцевої води.
Щороку центр здійснював десятки експедицій на дно моря, а вчені з усього світу вишикувалися в чергу за можливість попрацювати у Криму. Російська влада півострова ліквідувала структуру, а доля цінних підводних артефактів наразі невідома. Крим.Реалії поговорили з колишнім директором Центру про те, чому кримські цінності опиняються в Дагестані, як російські військові кораблі руйнують Чорне море і що ж вдалося вивезти з Криму в 2014 році на материкову Україну.
Сергій Воронов зустрічає нас у залі Національного військово-історичного музею України в Києві. При цьому він каже, що «тут я так… мій музей у Криму».
Нині він завідувач однієї з філій, а саме – Центрального військово-морського музею України, штаб-квартира якого в Балаклаві, нині анексованому Росією Криму. До 2014 року він обіймав посаду директора Чорноморського центру підводних досліджень.
Вчений із колегами займалися підводною культурною спадщиною України, підводною археологією та науковими дослідженнями. Він каже, що займався наукою майже все своє життя, а його робота у Криму – це «дитяча мрія, яка здійснилася». Але потім стався лютий 2014 року та анексія Криму Росією.
Чорне море – унікальне
«Уявіть, що на нашому обліку на 2014 рік було 2 тисячі 547 (об'єктів – КР) – тільки затонулих кораблів. Від античності до Другої світової війни. Понад три тисячі затонулих об'єктів зразків авіаційної техніки», – розповідає Сергій Воронов. Разом із колегами вони у 2010 році прорахували страхову вартість тих цінностей, які лежать на дні Чорного моря у водах України. Сума – 5 млрд євро.
Чорне море відрізняється від інших морів та океанів тим, що 87% самого моря заповнені сірководневим шаром, розповідає Воронов. Там немає ні кисню, ні флори та фауни – тих факторів, які негативно впливають на те, що тоне в морі. Отже, у водах Чорного моря є всі умови для природної консервації і всі, навіть античні кораблі, в цілому вигляді зберігаються на дні моря.
«У 2007 році під час українсько-американської підводної археологічної експедиції, коли нам вдалося використати найпотужніше на планеті телекероване підводне обладнання – це були справжні підводні роботи, які навіть працювали на легендарному «Титаніку» (при його виявленні – КР) – нам вдалося обстежити дуже невелику глибоководну частину Чорного моря. Кожні 15 хвилин на моніторі робота з темряви показували корабель, літак, якісь незрозумілі об'єкти військового, цивільного призначення. І серед цих об'єктів було виявлено майже цілий візантійський корабель 12 століття. Ми його так і назвали – Херсонес Візантійський, бо він був саме на траверзі мису Херсонес. Це була настільки потужна знахідка», – згадує Воронов.
Наприклад, у Середземному морі солоність та інші чинники залишають від дерев'яних кораблів (античних, середньовічних) лише елементи кольорових металів. Тоді під час експедиції 2007 року археологи змогли виявити 36-метровий дерев'яний вітрильний корабель Візантії, який зберігся «відсотків на 90».
«Так, він практично склався, тобто сам корпус розпався на тисячі елементів, але вони залишилися на місці, і течія зробила з цього корабля курган… Якби ми, згідно з методологією, підняли по дощечці цей середньовічний візантійський корабель, законсервували ці елементи та склали – це був би єдиний на планеті цілий візантійський корабель», – розповідає колишній директор Чорноморського центру підводних досліджень.
Наявність подібної знахідки в Криму означала б автоматично наплив охочих з усього світу подивитися на неї, впевнений Воронов. Тоді вони закінчували будівництво Феодосійської лабораторії з консервації та реставрації та планували насамперед підняти цей візантійський корабель 12-го століття. Але незабаром Росія розпочала анексію Криму, і вчені відмовилися від цієї ідеї.
Воронов до «останньої хвилини» отримував вказівки з Києва – «зачекати».
«Але з кожним днем ставало зрозуміло, що ні. Нам потрібно вирішувати, як максимально зберегти наші напрацювання, максимально не допустити, щоб наші цінності потрапили до рук росіян. За кілька діб нам вдалося акумулювати найбільші цінності. Ми дуже раді, що нам вдалося евакуювати найголовніше – координатну сітку розташування об'єктів підводної культурної спадщини», – розповідає Сергій Воронов. Серед них – координати розміщення корабля Херсонеса Візантійського. Знайти артефакти, що перебувають на такій великій глибині в Чорному морі, – непросто. «Це потрібна відповідна техніка, якої, на наше щастя, у росіян немає», – каже Воронов.
Артефакти з дна вивозять із Криму
Після анексії Криму Росією Сергію Воронову довелося залишити півострів.
«Я українець. Так, мені було не просто важко, мені було дуже важко. Я людина, яка може сказати, що в мене справдилися до війни всі мрії. Так, я щаслива людина. І мені було що втрачати. Та й практично так, я втратив», – пояснює завідувач Центрального військово-морського музею України.
Російська влада Криму ліквідувала Чорноморський центр підводних досліджень. Що трапилося з майном, яке не встигли вивезти – достеменно невідомо. Проте Воронов має інформацію, що з півострова регулярно вивозять музейні цінності на територію Російської Федерації, у тому числі в Дагестан і Чечню.
«Літаки, підняті з води, були поставлені як пам'ятки на території навчальних закладів. Без консервації, без реставрації, тобто вони щодня руйнуються під впливом факторів довкілля», – розповідає археолог.
Також він каже, що під час будівництва Керченського мосту російські археологи дістали з дна величезну кількість цінностей. Де вони зараз – невідомо.
«Усі окупанти поводяться однаково. Що німецькі фашисти, що російські фашисти», – вважає Воронов.
Забруднюють Чорне море
Ракетний крейсер «Москва» Чорноморського флоту РФ, який уразили ЗСУ, пішов на дно на глибині 61 метр, в районі мису Тарханкут.
«У паливних танках «Москви» 1500 тонн пального. Там було пошкоджено кормове машинне відділення вибухом, і сьогодні з танків виходять на поверхню нафтопродукти. Причому цю пляму понад 20 квадратних кілометрів видно навіть з космосу. І це один із випадків», – каже археолог.
Однак проблеми з російськими військовими кораблями виникають не тільки у разі їх ураження. «Просто вони [росіяни] поводяться як свині. За борт скидається все, забруднення води, трюмні води. Тобто, цих плям спочатку були одиниці, далі це стало практикою. Таке враження, що забруднення всіх севастопольських бухт уже давно перейшло максимальну межу небезпеки для флори та фауни. Скажімо так, промислове рибальство під час бойових дій практично знищене. Забруднення севастопольських бухт загалом по Криму – таке враження, що вони відчувають, що рано чи пізно їм доведеться залишити Крим. І тому вони хочуть залишити найгірше у Криму», – розповідає Воронов.
Враховуючи успіхи ЗСУ в Криму, росіяни почали «активно мінувати Севастополь» та підходи до нього. «За Другу світову війну лише мін у Чорному морі залишилося понад 19 тисяч. Скільки їх виявили, скільки їх підірвало штормами, скільки їх знищили наші сапери – достеменно невідомо. Але те, що зараз відбувається під час російської окупації – це просто жах», – вважає археолог.
Мрія – повернутися до Криму
Сергій Воронов каже, що його «мрії мають тенденцію справджуватися». Наразі його головна мрія – повернутися до Криму, і він розраховує на її здійснення. Він має цілий список того, що він хоче там зробити. Відбудувати власний музей, відбудувати комплекс Центрального військово-морського музею, музей у Балаклаві. Безумовно, там російська політика, політика винищення української історії, вона дуже вплинула на музейні установи, які там залишилися. Тому я розумію, що доведеться починати практично з нуля. Але я буду щасливий додати до цього свій досвід, свої знання, докласти своїх рук», – упевнений Воронов.
Вже зараз іноземні археологи допомагають українським колегам технікою та суднами, які виконуватимуть дві функції – досліджувати і розмінувати море.
«Колеги з Фінляндії подарували нам судно-лабораторію, яке вже десь на шляху до України… Судно, на якому буде розташована лабораторія, подарована нам німецькими колегами, яка дистанційно виявляє вибухонебезпечні предмети. Тому що перше наше завдання після деокупації – це безпека під водою», – розповідає колишній директор Чорноморського центру підводних досліджень.
Черга з іноземних археологів
Сергій Воронов дружить із Робертом Баллардом – американським підводним археологом (1985 року він знайшов уламки лайнера «Титанік» – КР). «У нього найпотужніша без перебільшення підводна техніка на планеті… А він є обличчям журналу National Geographic. Ще до війни він мріяв працювати в Чорному морі щодо виявлення якихось доісторичних слідів перебування людини. Він вважає, що також на дні Чорного моря можна знайти Ноїв ковчег. Ми, як учені, ставимося до цього досить обережно, але їм це цікаво. Я розумію, що для їхніх глядачів це дуже цікава пригода. І це справді реклама», – розповідає Воронов.
Можливість попрацювати з об'єктами з дна Чорного моря, які збереглися практично в цілому вигляді – виняткова нагода, яка завжди приваблювала вчених з усього світу.
«Так, сірководень є в дуже малих кількостях у Балтійському морі, в Аравійському морі, десь трохи у Північному морі, але в такому обсязі його немає ніде… у нас найдавніші експонати у Чорноморському центрі підводних досліджень – це був палеоліт. Ми підняли скам'янілі кістки бегемота і носорога. Тобто простір для здійснення мрії будь-якого підводного археолога був безмежним. Але розпочалася війна», – каже завідувач Центрального військово-морського музею України.
Сергій Воронов розповідає, що зараз практично всі співробітники його музею або воюють у ЗСУ, або волонтерять. Але він сподівається, що всі вони повернуться і знову зможуть разом «попрацювати на благо української науки» в деокупованому Криму.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
