Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников: Вбиті та викрадені Росією


Владислав Єсипенко, фотоколаж
Владислав Єсипенко, фотоколаж

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Цими днями український ПЕН проводить інформаційну кампанію #EmptyChairWeek, присвячену пам'яті діячів культури, які загинули під час останнього етапу війни України з Росією – були вбиті на фронті, замордовані під час окупації, померли від голоду та холоду під час ракетних атак. У цьому списку десятки імен. Про багатьох героїв і жертв війни я вже писав, деякі були моїми добрими знайомими, про деяких, на жаль, дізнався з цього мартиролога.

Організатори кампанії пропонували кожному вибрати одне ім'я із цього списку, щоб розповісти про нього читачам. Але я не хочу вибирати. Я хочу сказати найголовніше – саме так окупант досягає своїх огидних цілей. Він знищує народ, знищує його цивілізаційний простір, знищує культуру. Тому що культура – це ті, хто читає, дивиться та слухає. І культура – це той, хто творить. Смерть кожного нашого читача чи глядача – це втрата. І смерть кожного талановитого письменника, журналіста, композитора та актора – це втрата для суспільства.

Ніхто не поверне нам носіїв нашої культури, нашої цивілізації. Ми осиротіли

Минуть роки, війна закінчиться чи перейде у звичну для нас фазу низької інтенсивності з перманентними боями та рідкісними ракетними ударами по українських містах, велика війна стане історією, але всіх цих людей нам уже ніхто не поверне. Ніхто не поверне нам носіїв нашої культури, нашої цивілізації. Ми осиротіли.

Москва займається цим культурним геноцидом не перший рік, не перше десятиліття, не перше століття. Заборони української мови та книговидання – втім, той самий прес відчували на собі й інші народи імперії. Знищене у роки Сталіна «українське Відродження» – і не лише українське. Жертви Другої світової – коли багато українських, білоруських чи єврейських письменників і діячів культури мали значно менше можливостей вижити, ніж – у масі своїй – їхні російські колеги. Тому що навіть у ті роки держава віддавала пріоритет одній культурі – найголовнішій. А післявоєнна боротьба з «націоналізмами»? А діячі культури, що сиділи по таборах? А Василь Стус, який загинув уже у роки перебудови?

Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара після удару армії Росії. Херсон, 12 листоада 2023 року
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара після удару армії Росії. Херсон, 12 листоада 2023 року

І наші сподівання, що все це закінчилося зі здобуттям незалежності, на жаль, не виправдалися. Тому що Москва і не думала зважати на цю незалежність і погоджуватися, що все це надовго. І всюди, куди приходили її війська, починалися розправи.

Заарештований у Криму Олег Сенцов, який зараз воює за те, щоб до рук окупантів не потрапив уже не лише Крим, а й решта України. Кримські активісти і журналісти, які перебувають у російських катівнях, серед яких наш колега Владислав Єсипенко і Наріман Джелял. Усі ці люди стали не просто заручниками свавілля, вони стали ще й заручниками війни.

Владислав Єсипенко (п) та Наріман Джелял, фотоколаж
Владислав Єсипенко (п) та Наріман Джелял, фотоколаж

Втім, як і всі ми. Володимир Путін, думаю, хоче, щоб усі ми опинилися в одній великій в'язниці без права листування з навколишнім світом, який рано чи пізно втомиться від нашої війни через інші конфлікти та проблеми.

Але заради пам'яті тих, хто міг би бачити нашу культуру і насолоджуватися плодами творчості своїх співвітчизників, я впевнений, ми не повинні допустити цієї небезпечної байдужості – ані своєї, ані чужої.

Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG