Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Можливість звільнення Криму військовим шляхом дедалі частіше обговорюється українськими політиками та експертами як питання, що само собою зрозуміле. Більше того, багато експертів навіть стверджують, що у разі успішного наступу ЗСУ на російські позиції звільнити Крим буде набагато простіше, ніж Донбас із його посиленою лінією укріплень.
У тому, що Крим став однією з найбільш реальних цілей для сил оборони України, Путіну слід звинувачувати виключно самого себе
У тому, що Крим став однією з найбільш реальних і легітимних цілей для Сил оборони України, російському президенту Володимиру Путіну, впевнений, слід звинувачувати виключно самого себе. Адже до 24 лютого 2022 року про звільнення Криму в Україні говорили виключно у мирному, дипломатичному контексті, сподіваючись, що рано чи пізно Росія захоче повернутися до дотримання норм міжнародного права. Та й для Заходу «сакральний» Крим був певним винятком із правил. Адже це був єдиний регіон у Європі з часів Другої світової війни, який не просто був окупований, а й анексований. У решті конфліктів йшлося про появу самопроголошених держав, про сепаратизм, але ніколи – про приєднання частини однієї держави до іншої. Тому Україні наполегливо радили залишити Крим «за дужками» врегулювання відносин із Росією та зосередитися на Донбасі. Адже Донбас Росія не приєднувала і «визнавала» територіальну цілісність України – щоправда, без Криму.
Війна змінила все. Але не лише війна, звісно. Ще й рішення про анексію Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України. Крим перестав був винятком. Чим сьогодні він відрізняється від інших анексованих Росією регіонів України? Або ж тих регіонів, які Росія мала намір анексувати і, напевно, анексувала б, якби не українські воїни.
Чим Севастополь, власне, відрізняється від ще не звільненого Донецька і вже звільненого Херсона?
Отже, винятків більше немає. Коли в західних медіа стверджують, що саме звільнення Криму призведе до ескалації війни, я запитую себе: а чим Севастополь, власне, відрізняється від ще не звільненого Донецька і вже звільненого Херсона? Невже досі не зрозуміло, що всі ці розмови про «сакральність» Криму – лише міфологічне виправдання необхідності отримати укріплений плацдарм для окупації українського півдня?
Бо якщо щось справді сприймається президентом Володимиром Путіним та багатьма його співвітчизниками як сакральна територія, яку треба завоювати та утримати, то це зовсім не Крим. Точніше – аж ніяк не лише Крим.
Схоже, це вся Україна.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
