Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Два візити, що відбулися одного й того ж дня, стали черговим нагадуванням, у яке далеке минуле Володимир Путін відкинув свою країну і навіть увесь світ нападом на Україну.
Прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда був у Києві – вперше з часів Другої світової війни глава японського уряду відвідав країну, на території якої тривають бойові дії. Але символізм цього візиту аж ніяк не лише в цьому. Японія з часів тієї ж Другої світової війни перебуває у стані територіальної суперечки з Радянським Союзом, а потім і Російською Федерацією через Курильські острови.
Японія з часів Другої світової війни перебуває в стані територіальної суперечки з СРСР, а потім і РФ через Курили
Мирний договір між двома, по суті, сусідніми країнами не підписаний досі – це, до речі, відповідь на питання тих, хто намагається зрозуміти, коли остаточно можуть нормалізуватися відносини Росії та України після цієї війни і чи можуть вони нормалізуватися взагалі, якщо територіальна суперечка у тому чи іншому вигляді залишиться. (А вона, думаю, залишиться і у випадку, якщо Росії вдасться утримати частину окупованих територій, і якщо їй доведеться їх покинути – з конституції Росії Крим, Донбас, Херсон і Запоріжжя не викреслять).
Японія пробувала різні стратегії у цій суперечці з Росією, аж до стратегії встановлення особливого особистого порозуміння лідерів. Цієї політики дотримувався вбитий нещодавно колишній прем'єр Сіндзо Абе, а її архітектором був саме Фуміо Кісіда, який працював в уряді Абе міністром закордонних справ.
Але тепер Кісіда вже й не думає про особисті стосунки з Володимиром Путіним: масштаби небезпеки, мабуть, стали очевидними для Токіо – особливо на тлі очевидного зближення Пекіна та Москви.
У день приїзду Кісіди до Києва Сі Цзіньпін, очільник КНР та генеральний секретар ЦК КПК, перебуває в Москві, із захопленням відгукується про Путіна та обіцяє розвиток двосторонніх відносин. Про війну проти України теж говорять, але жодної конкретики, яка б дозволила стверджувати, що Китай виступає за територіальну цілісність України, немає. І ось тут хочеться поставити очільнику КНР питання – тайванське питання.
Уявімо, що якась інша країна приєднала б Тайвань до своєї території
У Пекіні наполягають на необхідності «возз'єднання Батьківщини» і ніхто у світі не сперечається з тим, що Тайвань є частиною Китаю. Питання виключно в тому, що питання возз'єднання може бути вирішене лише за поваги до прав китайських громадян, які обрали демократію, а не комуністичний авторитаризм. Що уряди «двох Китаїв» повинні домовлятися мирно, а не шляхом імпорту комунізму на Тайвань. Але уявімо, що якась інша країна приєднала б Тайвань до своєї території, провела б там референдум і сказала б, що тайванці самі хотіли стати частиною, наприклад, Японії, яка й контролювала острів до кінця Другої світової війни. Як би відреагував Китай?
Адже з Кримом сталося саме це: окупація та анексія, та ще й за підтримки більшості жителів Росії, влада якої пішла на цей акт безпардонного злодійства.
Тому, впевнений, поки в Москві не визнають, що існує питання Курил і питання Криму, і що простим контролем над територіями ці питання не вирішити, не допоможе жодний «китайський мирний план», а відносини Росії із сусідніми країнами залишатимуться напруженими протягом десятиліть та генеруватимуть нові конфлікти. Майбутнє, не засноване на справедливості, – завжди конфліктне майбутнє.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
