Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Інтерв'ю, яке заступник секретаря Ради безпеки Росії Олександр Гребенкін дав «Российской газете», відрізняється від звичних пропагандистських текстів російських чиновників – начальника Гребенкіна Миколи Патрушева або міністра закордонних справ Сергія Лаврова.
Патрушев і Лавров, коли говорять про «загрози безпеки» для Росії з українського боку, згадують насамперед про Донбас. А Гребенкін говорить про Крим. Він стверджує, що «зросли ризики проведення українськими спецслужбами та радикальними організаціями провокацій на кримському напрямку і щодо об'єктів морської економічної діяльності та транспортних переходів в Азовському і Чорному морях». І що «продовжується деструктивна діяльність української влади щодо негативного інформаційного впливу на російських громадян, які живуть у Республіці Крим».
Просто кажучи, Гребенкін звинувачує Україну в міфічних «диверсіях» – хоча дестабілізуюча діяльність Росії в Чорному та Азовському морях ні для кого не секрет. І вважає, що природне прагнення України спілкуватися зі своїми громадянами, які опинилися в заручниках у російських окупантів після анексії Криму, – це замах на національну безпеку Росії.
Справа навіть не в тому, що подібні оцінки стають змістом доповідних записок, які Патрушев та Гребенкін, напевно, готують для Володимира Путіна. А в тому, навіщо високопоставленому російському чиновнику знадобилося звинувачувати Україну в дестабілізуючих діях на кримському напрямку, говорити про Чорне та Азовське моря.
Небезпека загрожує Україні не лише з боку лінії розмежування, з боку кордону з лукашенківською Білоруссю. Небезпека загрожує Україні і з Криму
Відповідь, гадаю, проста: західні партнери останнім часом недвозначно попереджають Україну про високу ймовірність російського вторгнення, то, мабуть, до провокацій і диверсій готується саме російське керівництво. До провокацій та диверсій не лише на лінії розмежування з окупованими районами Донбасу, а й у Криму. При цьому громадську думку заздалегідь готують до того, що це все Україна. Це все її спецслужби, які збираються влаштовувати диверсії, це її спроби обдурити та розпропагувати «російських громадян, які живуть у Криму». А російські силовики просто захищають стабільність і територіальну цілісність Росії. Що їм ще лишається?
Впевнений, мало хто повірить у ці агітки в радянському стилі. Але Гребенкіну та його начальникам, схоже, і не дуже треба, щоб їм вірили. У потрібний момент, напевно, вони просто нагадають, що «попереджали», а в Україні до їхніх попереджень не дослухалися, продовжили свою деструктивну діяльність – і ось отримали нове вторгнення, окупацію нових територій.
Саме тому до висловлювань заступника секретаря російського Радбезу я б поставився з усією увагою. І розуміємо, що небезпека загрожує Україні не лише з боку лінії розмежування і не тільки, наприклад, з боку кордону з лукашенківською Білоруссю, яка все більшою мірою перетворюється на російський наступальний плацдарм.
Небезпека загрожує Україні і з Криму.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
