Телефонна розмова президентів України та Сполучених Штатів – мабуть, одна з найважливіших подій не лише останніх днів, але і місяців. З моменту обрання Джозефа Байдена президентом США українська громадськість не раз вдавалася до питання: чому новий керівник Сполучених Штатів, який у перші ж дні після свого вступу на посаду розмовляв із цілою низкою світових лідерів, досі не провів аналогічної бесіди із президентом України? Чи означає це, що Україна не перебуває серед політичних пріоритетів Сполучених Штатів?
Утім, це припущення було спростоване самим американським президентом. За останні місяці Джозеф Байден неодноразово виступав на підтримку України у найрізноманітніших форматах. Він підняв тему України й у своїй першій розмові із президентом Росії Володимиром Путіним – і це був важливий жест підтримки прагнення України протистояти російській агресії. І, з усім тим, розмови із Зеленським не відбувалося. Спостерігачі у самих Сполучених Штатах стверджували, що така розмова має відбутися не просто як данина протоколу, а як жест підтримки українських реформ. І що президент США хотів би говорити із президентом України про результати цих реформ, боротьби з корупцією, подолання впливу олігархів.
Розмова відбулася на тлі посилення російської військової активності біля українських кордонів
Але цю першу розмову Зеленського і Байдена і не назвеш протокольною. Вона відбулася на тлі посилення російської військової активності біля українських кордонів. І попри те, що прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков стверджує, що Росія може переміщати свою армію, куди захоче, а голова російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров звинувачує в агресивних намірах саму Україну, у світі складається зовсім інше враження про російські наміри.
Дні небувалої дипломатичної активності
Саме тому останні дні були днями небувалої дипломатичної активності. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба спілкувався із державним секретарем США Ентоні Блінкеном, міністр оборони України Андрій Таран – із міністром оборони США Ллойдом Остіном, а керівник українського Генштабу генерал Руслан Хомчак – із головою Об'єднаного комітету начальників штабів збройних сил США генералом Марком Міллі.
І, звісно, щоразу висловлювалася підтримка України. Але такий набір сигналів був би, звісно, неповним без спілкування голів держав. І це спілкування відбулося – а значить, було ще раз продемонстровано, що в Білому домі часів Байдена звертають увагу, перш за все, на інституції, а вже потім на людину, яка займає ту чи іншу посаду. Тому що розмова була саме із президентом України, із керівником, який повинен протистояти загрозі Росії і як глава держави, і як головнокомандувач Збройними силами.
Можливо, в Білому домі хотіли зрозуміти, як Володимир Зеленський буде реагувати на американські сигнали
І у зв'язку з цим, думаю, можна перестати гадати, чому Джозеф Байден так довго не спілкувався із Володимиром Зеленським. Можливо, в Білому домі дійсно не прагнули до стандартної протокольної бесіди з керівником країни до реформування, якої новий глава Сполучених Штатів виявляв великий інтерес ще під час роботи віцепрезидентом США в адміністрації Барака Обами. Можливо, в Білому домі хотіли зрозуміти, як Володимир Зеленський реагуватиме на американські сигнали – зокрема, на запровадження санкцій проти олігарха Ігоря Коломойського. Але, коли виникла реальна небезпека, всі ці міркування відійшли на другий план перед необхідністю заявити про підтримку України та протверезити «гарячі голови» у російському керівництві.
Це і є головним сенсом першого телефонного спілкування президентів.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
