У перший день російських виборів до Державної думи на виборчих дільницях по всій Росії були зафіксовані черги «бюджетників». Деякі зізнавалися, що їх «переконливо попросили» проголосувати на роботі. З’явилася інформація і про те, що інших також «переконливо» просили проголосувати через сайт держпослуг. Серед таких «бюджетників», до речі, виявився і сам Володимир Путін. Спостерігачі пов’язують ці черги та велику кількість учасників віддаленого голосування насамперед турботою влади про явку на виборах. Адже про будь-які реальні альтернативи, які змусили б людей брати участь у голосуванні, не йдеться.
Російські вибори й раніше не відрізнялися особливою альтернативністю. Уже після 2000 року – часу приходу до влади Володимира Путіна – політичний простір країни став контролюватися Кремлем буквально до дрібниць. Якщо до 2014 року ще могли бути хоч якісь ілюзії щодо присутності у парламенті опозиції, то після практично одностайної підтримки усіма партіями, представленими в Державній думі, анексії Криму, ці ілюзії розвіялися самі собою.
Щоб зрозуміти, яку політичну систему вирішив створити в Росії Володимир Путін, варто звернутися до його життєвого досвіду. Роки становлення Путіна як співробітника спецслужб – це робота у НДР, до якої президент Росії ставиться з неприхованою ностальгією.
Східна Німеччина була однією з країн «народної демократії» під жорстким радянським контролем. Однак, на відміну від Радянського Союзу, в ній існувала фіктивна багатопартійна система. Керівна у країні Соціалістична єдина партія Німеччини навіть формально не мала більшості у парламенті – на відміну від тієї ж «Единой России», між іншим. Але це не заважало їй безроздільно правити країною аж до знищення Берлінського муру.
Зараз уже можна сказати, що Путін побудував «свою НДР» у сучасній Росії. Всі парламентські партії контролюються з одного місця – кабінету заступника голови адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка, куратора внутрішньої політики країни.
Вирішено також, які партії до парламенту не потраплять, але отримають потрібний для продовження державного фінансування відсоток голосів. Це вже позапарламентська опозиція – але опозиція, яка не створює великих сюрпризів.
Хто проти – опиняється серед «екстремістів»
Усі інші, хто бере участь у вуличній політиці й висловлюється проти влади – і в цьому новація виборів 2021 року – опиняються серед «екстремістів» й, згідно з новим законодавством, не можуть брати участь у виборах. Таким чином, якщо раніше можна було теоретично уявити, що у виборах може брати участь порушник спокою і він отримає велику кількість голосів виборців, то тепер навіть теоретичні можливості виключені.
«Екстреміст» не тільки не може бути обраним – він позбавляється можливості доносити свою позицію до співвітчизників. Саме тому перед виборами Росія звинуватила західні цифрові компанії у втручанні у вибори і змусила їх видалити з віртуальних магазинів додаток «Навальний».
Інструмент «повзучої анексії» чужих земель
Список тих, кого можна обирати, таким чином, є значно скороченим. Однак є розширеним список виборців за межами Росії. До власників російських паспортів із Криму, Абхазії, Південної Осетії та Придністров’я тепер додалися і жителі окупованих Росією районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО).
І це ще раз нагадало, що Кремль прагне використовувати ці вибори не тільки як демонстрацію підтримки політики Путіна переважною більшістю російських громадян, але і як інструмент «повзучої анексії» чужих земель.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
