Павло Казарін: Світ змінюється (відео)

Я часто думаю про те, що не помітив, як постарів. «Матриця» вийшла на екрани двадцять років тому. Перший «Гаррі Поттер» – майже десять років тому. Акторам серіалу «Друзі» вже за п'ятдесят. Я пам'ятаю кнопкові телефони, плівкові фотоапарати і листи, написані від руки. Я знаю, як виглядають телеграми і пам'ятаю почерк моїх батьків. Світ, в якому я виріс, дуже сильно відрізняється від того, в якому я живу. Але при цьому мені подобаються зміни, які мене оточують. І мені шкода тих людей, які намагаються повернути минуле. Те саме, в якому дерева були вищі, а трава зеленіша. Я регулярно зустрічаю таких людей у соцопитуваннях і на виборчих дільницях. Вони голосують за політиків, які торгують ностальгією. Їх досить багато в моїй країні. Вони мріють про минуле, ненавидять реальність і воюють з майбутнім. Їм здається, ніби час можна повернути назад. І безглуздо з ними сперечатися. Вони не зрозуміють. Що буває, якщо вони приходять до влади, ми бачимо на прикладі Росії. Ця країна ненавидить нашу лише тому, що ми нагадуємо їй про вік. Про те, що всі імперії рано чи пізно вмирають. І що цей процес ще нікому не вдавалося зупинити. Старість – це не питання віку. Це питання самовідчуття. Вона настає в той момент, коли ви перестаєте розуміти сьогодення і починаєте мріяти про минуле. Але ще нікому не вдавалося протягнути минуле в майбутнє. Як би хто про це ні мріяв. (Погляди, висловлені у відеоблозі, передають точку зору автора і не завжди відображають позицію редакції).