«Він відчував себе зобов'язаним Криму»: як Валерій Возгрін написав історію кримських татар

Російський історик Валерій Возгрін пішов з життя в ніч на 10 січня 2020 року. Уродженець Сімферополя, він став делегатом Курултаю кримськотатарського народу другого скликання та представником Меджлісу кримськотатарського народу в Санкт-Петербурзі.

В історичних колах Возгрін відомий як автор чотиритомної «Історії кримськотатарського народу». Яку спадщину залишив сімферополець Валерій Возгрін? Що лягло в основу його історичної концепції для Криму? Як позначилися праці Возгріна на статусі кримськотатарського народу в Україні? Про це йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Кандидат історичних наук України Олександр Севастьянов розповів Крим.Реалії, що історична концепція Валерія Возгріна базувалася насамперед на визнанні кримських татар корінним народом півострова.

‒ Іншим фундаментальним каменем його концепції було визнання негативної ролі Російської імперії в історії Криму. Скажімо так, це був опукліший аналіз деяких аспектів імперської політики. Валерій Возгрін був її противником і виступав також проти радянської імперської політики. Тобто це була спроба вибудувати антиімперський і антирадянський наратив в історії Криму. Фактично концепція не стала широко вживаною, але увійшла в контекст того часу ‒ 1990-х років. При цьому історичну роботу Возгріна зусиллями Меджлісу кримськотатарського народу підняли на політичну висоту.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров розмірковує про роль Валерія Возгріна у кримськотатарському національному русі на початку 1990-х років.

‒ Я познайомився з ним напередодні Курултаю кримськотатарського народу, десь за рік до відновлення цього інституту ‒ це 1990-1991 роки. Ми знали, що він щойно завершив велике дослідження з історії кримських татар. Книга «Історична доля кримських татар» вийшла у 1992 році великим накладом, і для Криму це було відкриття. Возгрін брав участь у підготовці Курултаю, і його авторитет був настільки значний, що у списку кандидатів до Меджлісу він був одним з перших за рейтингом. У нього було загострене почуття справедливості, він обожнював Крим і ніби відчував, що залишив його недобре. Але Возгрін робив успішну наукову кар'єру, і це було б неможливо на півострові, тим більше займаючись кримською проблематикою. Він відчував себе зобов'язаним Криму.

Рефат Чубаров стверджує, що практично кожному кримському татарину знайоме ім'я Валерія Возгріна, а в багатьох сім'ях є його книги.

‒ Але ми хочемо, щоб його творча спадщина була відома не тільки кримським татарам, а й взагалі всім, хто живе в Криму. Можливо, ми будемо думати про те, щоб перевести його роботи у формат електронної бібліотеки. Будемо радитися з молодими колегами та близькими Валерія Возгріна щодо цього. Зрозуміло, його ім'я буде на слуху в Криму, серед іншого і шляхом надання якимсь об'єктам на кшталт шкіл, але тільки після деокупації.

Валерій Возгрін у 2014 році розповідав Крим.Реалії, що вів роботу над чотиритомником «Історії кримськотатарського народу» понад 20 років. За словами історика, метою його життя було «вкласти в руки народу його історію». Основна частина першої книги присвячена епосі Кримського ханства. У другому томі автор висвітлив період перебування Криму у складі Російської імперії, в третьому ‒ радянський період. Нарешті, четверта книга розповідає про той час, «коли кримськотатарський народ був фактично оголошений поза законом ‒ спочатку німецькими окупантами (жовтень 1941 року), а потім радянськими визволителями (18 травня 1944 року)».

Кримський юрист та філософ Надир Бекіров згадує, що ще до анексії півострова праці Валерія Возгріна викликали різко негативну реакцію, зокрема, з боку різних громадських і політичних діячів.

‒ Найближчим часом перспективи для вироблення спільного погляду і підходу до його творчої спадщини я не бачу. Поділ тут іде саме не за національною лінією, адже Валерій Возгрін був росіянином. Його предки були серед перших російських поселенців ‒ кріпаків з Центральної Росії. Поділ йде за інтелектом, за мораллю, за життєвими цінностями та орієнтирами. Крим у цьому сенсі ніякої єдності ні раніше, ні зараз не являє собою, і найближчим часом не являтиме. Різка реакція на першу книгу Возгріна пішла не тільки з боку тих, хто з ним по суті не згодний ‒ тоді навіть Верховна Рада Республіки Крим винесла постанову про те, що книга дуже погана, була надіслана пропозиція Російській Академії наук вигнати його з робочого місця як неугодного тощо. Я в той час був депутатом і виступив проти цього.

Надир Бекіров зазначає, що в РАН не прийняли це звернення як керівництво до дії, і Валерій Возгрін до останнього залишався там працювати.

‒ На громадській панахиді в Санкт-Петербурзі 13 січня було дуже багато різних людей: і кримських татар, і студентів, і колег. Це ще раз показує, що межа щодо позиції та поглядів Валерія Возгріна пролягає не за національністю, а за душею людей. Історія з тенденційністю щодо кримських татар у науці, у підручниках почалася не в 2014 році, а з 18-го століття ‒ тоді почалися підтасування та фальсифікації. Те, що ми бачимо зараз, ‒ це лише один з епізодів, нічого оригінального в цьому немає. Що там говорити ‒ у самого Возгріна в його фундаментальних, безумовно, роботах, є положення, які, певно, надалі будуть оскаржуватися і вимагати уточнення. Але його внесок у розвиток історії Криму та кримських татар, напевно, можна порівняти зі внеском Ісмаїла Гаспринського.

Олександр Севастьянов вважає, що політика завадила зміцнитися досягненням Возгріна.

‒ У нас досі немає чіткої наукової, однозначної концепції історії Криму. Те, що зумів зробити Валерій Возгрін, безумовно, має певну наукову цінність і вагу, особливо якщо врахувати, що все це робилося в пізньорадянську епоху, коли ми спостерігали порожнечу замість наукової концепції історії півострова. Інша річ, що це збіглося з різними політичними подіями, і історичній концепції це, напевно, зашкодило. Навколо праць Возгріна, які могли стати предметом серйозної історіографічної дискусії, виникла політична дискусія. У ній були поховані всі наукові аргументи, все перейшло в річище політики. Концепція вченого стала жертвою такої суперечки і, на жаль, використовувалася в політичній боротьбі як противниками, так і прихильниками певних сил. Усе це не наблизило нас до єдиної концепції історії Криму.

На думку Олександра Севастьянова, від можливого перевидання чотиритомника Валерія Возгріна в Києві мають бути повністю усунені політики, цю справу необхідно доручити тільки вченим.

(Текст підготував Владислав Ленцев)