Сімферополь та Севастополь опинилися в топі російського рейтингу цін на оренду квартир. За інформацією порталу «Мир квартир», дорожчі ‒ тільки пропозиції в Москві, Санкт-Петербурзі та Сочі. Державний комітет статистики України оприлюднив відомості щодо вартості оренди на материку ‒ і навіть найдорожчий Київ виявився набагато дешевшим ніж кримські міста.
У Сімферополі, за інформацією порталу «Мир квартир», в середньому оренда однокімнатної квартири коштуватиме 22 тисячі рублів, двокімнатної ‒ 31 тисячу, трикімнатної ‒ майже 38 тисяч рублів на місяць. У Севастополі ‒ 19,5 тисяч, 28 тисяч і 37 тисяч відповідно.
Президент Асоціації ріелторів «Нерухомість Севастополя» Григорій Апресов переконаний, що викладки російського видання не відображають реальну ситуацію на міському ринку оренди квартир.
‒ Середні ціни рахувати не дуже правильно, ми завжди говоримо про діапазон. У нас, наприклад, однокімнатні квартири в середньому йдуть від 13 до 25 тисяч. Просто скласти ці ціни й поділити неправильно, тому що важливіша кількість дешевих і кількість дорогих. Однокімнатну можна знайти за 25 тисяч, але це в центрі міста, з шикарним ремонтом, повністю з усім імпортним обладнанням, але квартир за 13-17 тисяч набагато більше. Можна навіть двокімнатну за 17 тисяч знайти, трикімнатну ‒ за 20 тисяч. Ну а те, що ми в п'ятірку-десятку входимо за цінами, це цілком природно, тому що в нас дійсно ціни завищені, і на саму нерухомість, і на її оренду. Севастополь ‒ специфічне місто, а за чотири роки його населення збільшилося в півтора раза. Тобто 150-200 тисяч людей приїхали в Севастополь, але не всі ж купили житло. Дуже багато орендують.
На тлі масового переїзду росіян попит на тривалу оренду в Севастополі зростає
Григорій Апресов зазначає, що в умовах величезних вкладень у міську інфраструктуру з федерального бюджету й на тлі масового переїзду росіян попит на тривалу оренду в Севастополі зростає.
Заступник директора Інституту вищої кваліфікації Київського національного економічного університету, член «Економічного дискусійного клубу» Ігор Гарбарук розповідає, що вплинуло на зростання цін у цій сфері на материковій Україні.
‒ В Україні досить багато людей за останні чотири роки переїхали з постійних місць проживання, що породило високий попит. Відповідно, орендарі підняли ціни. З іншого боку, є інфляційні процеси, але коли уряд анонсує рівень інфляції в 8-9%, ми розуміємо, що це не відповідає дійсності. За останній рік відбулося зростання ціни однокімнатної квартири в Києві на 13%, двокімнатної ‒ на 18%, трикімнатної ‒ на 25%. Середнє медіанне значення цього подорожчання є справжнім показником інфляції. Ціни на первинному ринку ‒ стримані: у людей просто немає грошей купувати нове житло. Таким чином можна, маючи достатню суму, купити кілька нових квартир, обладнати й вигідно здавати їх за 8-10 тисяч гривень на місяць.
У людей просто немає грошей купувати нове житлоІгор Гарбарук
Ігор Гарбарук нагадує, що українська влада намагалася вивести з тіні квартироздавачів, які платили б податки в бюджет, однак зацікавити в цьому власників квартир не вийшло.
За інформацією Мінкурортів Криму, з 18 тисяч квартироздавачів лише 400 офіційно зареєстровані як засоби розміщення. Кримські чиновники порахували, що тіньовий сектор туристичної галузі в 2018 році досяг 50% від всього ринку. Вони не раз погрожували адміністративними заходами тим, хто потай здає житло.
Раніше голова громадської організації «Курортний Крим», творець сайту kurortexpert.com Олександр Бурдонов в ефірі Радіо Крим.Реалії говорив, що не бачить сенсу встановлювати податки для квартироздавачів і штрафувати порушників:
«Спроби стягувати податки з квартироздавачів у Криму робилися ще в 1990-ті, але кострубато. Всі приїжджі відразу стали знайомими, родичами, встежити за цим було нереально. Потрібно дати людям легкий патент ‒ просто документ на право роботи без звітності та перевірок, нехай він коштує 200 рублів або 200 гривень. Туди потрібно буде вписати характеристики свого місця розміщення й вивішувати на публічний ресурс для зручності. І вистачить лякати людей штрафами. Квартироздавачі приваблюють туриста ‒ це курка, яка несе золоті яйця, і на найпершому етапі обкладати їх податком сенсу взагалі немає. Просто потрібно формально зафіксувати факт відпочинку. Гроші, які турист тут витрачає, потрапляють до обігу і все одно оподатковуються, вони йдуть до бюджету. Якщо на першому етапі поставити бар'єр, туристів буде менше, оборот зменшиться, усі програють».
(Текст підготував Владислав Ленцев)
