30 вересня – в один день із указами президента Росії Володимира Путіна щодо «приєднання» до складу Росії (фактично анексію) окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей – президент України Володимир Зеленський разом з прем’єр-міністром та головою Верховної Ради підписали заявку на пришвидшене отримання членства в НАТО. Як просуватиметься євроатлантична інтеграція України на тлі війни? Чи реальне саме швидке членство в НАТО?

​НАТО – не суто військовий альянс, це і політичний альянс, тому і рішення щодо членства України в НАТО може бути також і політичним, зауважують фахівці. Можуть цілком готову країну не приймати, а можуть і не повністю готову прийняти – з огляду на політичну доцільність та безпекову ситуації в регіоні та Європі. Тут є багато факторів: і війна Росії проти України, і концептуальне бачення НАТО своєї ролі і меж відповідальності, і готовність НАТО воювати чи не воювати за Україну, і дати гарантії за 5-ю Статтею Статуту НАТО («напад на одного – це напад на всіх»), і також розвиток ситуації в тій же Росії на перспективу тощо.

Радіо Свобода поговорило з депутатом Верховної Ради, головою комітету парламенту з зовнішньої політики Олександром Мережком та з Ганною Гопко, яка очолювала цей же комітет у попередньому парламенті, щодо «натовської заявки».

Чи очікували в НАТО заявку України?

Тут немає спільної думки. Бо, з одного боку, дещо прохолодна реакція генсекретаря НАТО на заявку, який сказав, що треба радше практично допомагати воюючій Україні зараз, а також спокійно-прохолодна реакція Вашингтону свідчать, що рішення щодо заявки, можливо, прямо не координувалося.

З іншого боку, як каже Олександр Мережко, він і його колеги вже тривалий час попереджають депутатів з провідних європейських парламентів, що варто очікувати на заявку і що це був би логічний крок для України.

«Ну, я думаю, про те, що Україна хоче вступити в НАТО, наші західні партнери знали, з моменту закріплення в Конституції Україна цього прагнення. Тому це вже частина наших конституційних виконань», – каже зі свого боку Ганна Гопко, нагадуючи, що членство в НАТО та ЄС було внесене до Конституції України на початку 2019 року.

Чи конче потрібно ПДЧ?

Зараз все більше і більше експертів говорять, що швидка – без Плану дій щодо членства (ПДЧ) – інтеграція Швеції та Фінляндії в НАТО свідчить, що й для України ПДЧ вже не є обов’язковим.

«Приклад Швеції та Фінляндії каже, що ПДЧ не потрібно. Я недавно читав мемуари президента Буша-молодшого, і в згадці про бухарестський саміт, коли вирішено було ПДЧ Україні не давати, то британський прем’єр Гордон Браун на вухо сказав йому, що Україну ж можна і без ПДЧ прийняти. Це було ще в 2008 році» – розповідає в інтерв’ю Радіо Свобода Олександр Мережко.

Ганна Гопко коротко говорить: «Пришвидшений процес вступу Швеції та Фінляндії, без ПДЧ, нас надихає».

А міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба раніше сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що нині згадки про ПДЧ з боку представників НАТО були б просто затягуванням часу.

«Якщо ти не хочеш бачити країну у складі організації – ти постійно наголошуєш на технічних речах: ПДЧ, сумісність, технічні стандарти і затягуєш все в те, що в Україні називається «собача пісня». Я дуже люблю собак, але є такий термін. А якщо ти хочеш бачити країну, то ти дуже швидко вирішуєш всі ці питання. Думаю, що, з точки зору НАТО, було б навіть непристойно повертатися знову до розмови про ПДЧ, в якісь довгі безкінечні процеси».

Військові стандарти

Нині, коли триває війна і коли вже потроху закінчуються запаси зброї радянського виробництва в східних членів НАТО, і все більше Україні постачається західної зброї, то це вже фактично переводить ЗСУ на натовські стандарти.

«Питання не лише в зброї і вмінні нею користуватися… Українці показують, що вміють користуватися натовською зброєю, а не лише радянською їржавчиною, – каже в інтерв’ю Ганна Гопко. – Але питання не лише в стандарті зброї, тут і система командування, і управління, і обмін інформацією, і збереження таємниць, і робота з даними тощо. Але чим більше у нас буде досвід – зокрема застосування натовських зразків зброї – тим вищою буде взаємосумісність».

Гарантії безпеки

Зараз також звертають увагу на те, що Швеція та Фінляндія отримали гарантії безпеки від Великою Британії (та й США певною мірою теж) на шляху до НАТО.

Чи будуть такі гарантії для України? Запитання наразі немає відповіді. Але можна сказати, що зараз якраз триває розробка гарантій в Київському безпековому договорі (Kyiv Security Compact), над яким працює група Єрмака-Расмуссена.

І це буде рамковий документ, а гарантії будуть надаватись на двосторонньому рівні. Цей документ має замінити Будапештський меморандум 1994 року, який так брутально був порушений Росією.

Цікаво, що підписання і набуття дії у майбутньому Kyiv Security Compact не означає відмови від натовського треку для України. Хтось навіть припускав, що, власне, гарантії за цим договором і можуть виконувати роль такого собі гарантування безпеки до набуття членства.

Альянс і консенсус

НАТО нині – це 30 держав-членів, і альянс функціонує за принципом консенсусу. Незабаром – з долученням Швеції та Фінляндії – в НАТО буде 32 крани.

Поки що – з попередніх заяв дев’яти країн – Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Чорногорії, Польщі, Румунії і Словаччини, а також реакцію Канади було витлумачено як підтримку членства України в НАТО. Якщо це так – тоді вже миттєво за членство України виступала третина НАТО (10 з 30 членів).

«Все залежить від таких країн, як Німеччина і Франція, і саме з ними треба працювати. Бо підтримують балтійські держави, я думаю, що Польща, інші сусіди. Важливою позицією буде позиція США та Британії. Якщо великі країни підтримуватимуть – менші підуть за інерцією за ними. Треба знаходити аргументи для скептиків – таких, як Франція та Німеччина, а також та ж Угорщина... Тому треба аргументи для всіх – для тієї ж Туреччини», – пояснює в інтерв’ю Олександр Мережко.

Вплив війни

З одного боку, війна пришвидшила європейську інтеграцію України. Українське керівництво ще в кінці лютого цього року – через кілька днів після нападу Росії – подало заявку, і в червні було отримано Україною статус країни-кандидата в ЄС.

Саме солідарність і симпатія до сміливого спротиву України агресивному сусіду була одним з факторів, чому так швидко було отримано кандидатський статус в ЄС.

Чи спрацює це з НАТО? Тут багато нюансів. Бо НАТО не дуже хоче приймати країни, які в стані війни. Також буде залежати, як далі підуть справи в ЗСУ і чи буде звільнено всі окуповані нині Росією українські території.

Раніше – коли Росія окупувала Крим та розпалила війну на Донбасі в 2014 році – припускали, що членство України теоретично могло б бути з непоширенням Статті 5 на окуповані території. Але Росія здійснила широкомасштабне вторгнення 24 лютого, і нині під окупацією – трохи менше 20 відсотків української території, і ситуація територіально міняється на користь України.

Як бути зараз зі Статтею 5, якби Україна реально була вже на порозі НАТО? Чи поширювалась би вона на терени, за які ведуться бойові дії?

Олександр Мережко впевнений, що якраз війна мала би переконати НАТО до позитивної відповіді Києву. «Путін панічно боїться НАТО. Але водночас розуміє лише мову сили. Тому швидке прийняття України до НАТО допомогло б припинити кровопролиття і війну в Україні. От саме прийняття України в НАТО могло б покласти край війні», – пояснює він в інтерв’ю.

«З нашим досвідом – ми посилимо НАТО. Я розумію, що до повної перемоги України і військової поразки Росії багато хто буде боятися (приймати Україну – ред.)», – каже Ганна Гопко про побоювання впускати до НАТО воюючу країну.

«А після перемоги – я думаю, що це вже буде рух назустріч. Тому що в НАТО будуть зацікавлені в Україні і вже морально буде неприйнятно опонувати (членству України – ред.). Тому фактор війни – зараз це стримуючий фактор для членства, але перемога у війні – це фактор, стимулюючий для пришвидшених процесів», – додає вона.

Підтримка населенням

Відмінність нинішнього етапу відносин України з НАТО від євроатлантичної інтеграції попередніх десятиліть – в тому, що навіть на час Бухарестського саміту 2008 року, та й пізніше, підтримка членства в НАТО населенням України коливалась в рамках 30-40 відсотків. Лише анексія Криму та війна на Донбасі підняла цю межу на рівень 50+ відсотків.

Нині ж, згідно з останніми опитуваннями, рівень підтримки членства в НАТО в червні цього року на тлі агресії Росії проти України був на позначці 76 відсотків, а зараз зафіксовано рекорд всіх часів – 83 відсотки українців за членство в альянсі.

Ганна Гопко каже в інтерв’ю: «Є підтримка населення! І немає зараз в Україні жодного політика, який би опонував членству в НАТО, як це було під час саміту 2008 року в Бухаресті».

Часові рамки

Співрозмовники Радіо Свобода досить обережні в часових припущеннях.

Олександр Мережко за пришвидшене отримання членства: «Коли? Чим швидше – тим краще, швидке прийняття України допомогло б закінчити війну».

Ганна Гопко каже, що членство в НАТО не станеться завтра, але додає, що все може бути.

«Чи були сподівання на швидке отримання Томосу? Але ж ми отримали Томос – і автокефалія! Так само нам казали, що статус країни-кандидата в ЄС нереальний. Але ж ми його здобули! Тому тут не питання часу, тут питання геополітичних пазлів, які складуться, – пояснює Гопко. – Так і з НАТО – хтось може казати, що до 2030 року, а можуть і завтра початись незворотні процеси. Але не хочу озвучувати якісь дати, щоб не казали про якісь ілюзії чи мрійництво».

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.