Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розглядає справи виключно про геноцид, агресію, воєнні злочини і злочини проти людяності, які були скоєні фізичними особами. На лаві підсудних не може опинитися держава як така, а лише конкретні особи.
Міністр закордонних справ України в 2014-2019 роках Павло Клімкін розповів в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», як Міжнародний суд понад шість років отримував від України матеріали кримінальних справ і, нарешті, визначив, що вони входять у юрисдикцію суду.
Це буде стосуватися не тільки Донбасу і Криму, це буде спільна історія російської агресії
– Це хороша реалізація принципу «Тихіше їдеш – далі будеш». Насправді це питання юридичної чистоти. Якщо Міжнародний кримінальний суд займається тим, що відбувалося і відбувається в рамках російської агресії на сході України, але важливо зазначити, що це буде стосуватися не тільки Донбасу і Криму, це буде спільна історія російської агресії.
Це вивчалося детально, і тепер суд чітко сказав: «Це наша юрисдикція». У перекладі з юридичної мови на нормальну це означає: «Це дійсно відбувалося, і це входить в нашу компетенцію». Ми не можемо сказати, скільки ще буде відбуватися розслідування. Але справедливість – це не питання часу. Справедливість – це дуже важлива для нас етична і ціннісна категорія. Вона повинна бути досягнута.
– Усі матеріали, які Україна передавала до Міжнародного кримінального суду, проходили через Міністерство закордонних справ, яке ви очолювали?
– Є спеціальний механізм, як це робиться. Природно, Міністерство закордонних справ цьому сприяло, але воно не могло і не може бути основним, тому що є інституції, які відповідають за юридичну сторону питання. Але ж ми маємо справу з Міжнародним кримінальним судом. Тому провідними в цьому питанні були інші, зокрема Генеральна прокуратура України. А у Міністерства закордонних справ була роль сприяти цьому процесу.
– Якщо суд шість років тільки розглядав, підлягають чи не підлягають матеріали кримінальних справ його юрисдикції, то скільки може тривати саме розслідування?
Кожен, хто скоював злочини проти людяності, воєнні злочини, повинен знати, що коли-небудь його дістануть
– Я не хочу займатися такими спекуляціями. Щось може розслідуватися два роки, щось може розслідуватися ще п’ять років. Для мене Міжнародний кримінальний суд – це символ того, що справедливість буде досягнута. Щодо колишньої Югославії говорили, що цього не буде. Проте з усіма складнощами в тому, щоб покарати винних, цей процес рухається. Тому кожен, хто скоював злочини проти людяності, воєнні злочини, повинен знати, що коли-небудь його дістануть. І владу в Росії від цього теж не врятує. По-перше, влада невічна. А, по-друге, способи досягти винних існують.
– Як ви вважаєте, хто може опинитися на лаві підсудних?
Неважливо, скільки це буде тривати. Повинні бути покарані всі
– Я свідомо не хотів би говорити заздалегідь. Мені б дуже хотілося, щоб Міжнародний кримінальний суд реально дістав усіх. Неважливо, скільки це буде тривати: рік чи п’ять, чи навіть десять років. Ніхто з тих, хто брав участь у цих злочинах, не повинен втекти від відповідальності. Мова йде не про кількість і не про прізвища в цьому випадку. Для мене це фундаментальний принцип. Реально повинні бути покарані всі. Це якраз та історія, яка для мене емоційно важлива в контексті Міжнародного кримінального суду.
– Наскільки велика ймовірність того, що люди, які вчиняють воєнні злочини в Криму і на Донбасі, добровільно опиняться в суді?
– Дуже складно сказати по кожній людині. Мені здається, що для деяких із них дуже важливо уважно подумати: чи не краще самому здатися, почати говорити і співпрацювати зі слідством? Це кожен для себе буде вирішувати сам. Під час розслідування ті факти, які будуть знайдені, будуть створювати тиск. У тих, хто скоював ці злочини, простір, щоб подорожувати, бути вільною людиною, реалізовувати себе, буде фундаментально обмеженим. Сказати, що буде робити кожен із тих, хто буде звинувачений, я, звісно, на сьогодні не можу.
– Ви говорите, що серед підозрюваних може опинитися і вище російське керівництво.
Російська агресія прямувала з єдиного центру, з Москви
– Ми з вами прекрасно розуміємо, що російська агресія прямувала з єдиного центру. Вона прямувала з Москви. Хто і як віддавав накази, яким чином віддавав – це предмет розслідування. Подивіться на паралельне розслідування щодо збитого малайзійського «Боїнга». Це розвивається поступово, і суд сподівається, що він буде розмотувати цей клубочок і, звісно, розмотає. Я сподіваюся, що Міжнародний кримінальний суд теж розмотає його до кінця.
Якщо справа розглядається в Міжнародному кримінальному суді, то Росія і її громадяни ці злочини скоювали і ці злочини розслідуються
– Те, що Міжнародний кримінальний суд взявся за цю справу, визначив, що вона входить у його юрисдикцію, – це вже перемога України?
– Політично і емоційно – на сто відсотків. Якщо справа розглядається в Міжнародному кримінальному суді, то Росія і її громадяни ці злочини скоювали і ці злочини розслідуються.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
