Керчанці Олександрі Третьяк було 15 років, коли Росія розпочала анексію Криму. Не дивно, що перший у її житті паспорт виявився російським. Влітку цього року 23-річна Третяк взяла всі свої документи та вирушила з Криму через Росію до Європи. Її мета – потрапити на материкову Україну. Однак виявилося, зробити це не так просто.
З Криму до Угорщини
– Я залишила Крим, бо зараз є загроза для мого життя. Я живу біля Кримського мосту, в місті Керч. Мої батьки підтримують окупаційну владу, довкола дуже багато тих, хто підтримує загарбницьку війну Росії проти України, і я не могла більше там залишатися, – пояснює Третьяк причину, через яку вона вирішила залишити будинок.
Я залишила Крим, бо зараз є загроза для мого життя. Я живу біля Кримського мосту, в місті КерчОлександра Третьяк
До того, як керчанка вирушила в дорогу, її друг зателефонував у підрозділ Державної міграційної служби України, а потім переказав Третьяк свою розмову. Його запевнили, що кримчанці потрібно потрапити до українського консульства в якійсь із країн Європи та отримати там свідоцтво на повернення в Україну. Із цим документом вона могла б в'їхати до країни.
Так Третяк і зробила. З собою вона взяла всі наявні документи: українське свідоцтво про народження, свідоцтво про соціальне страхування, свідоцтво про середню освіту, ксерокопію паспортів батьків... З цими паперами вона дісталася Угорщини – там вона могла зупинитися у подруги. Але коли Третяк прийшла до українського консульства за свідоцтвом на повернення, виявилося, що документів недостатньо.
– Мені сказали, що мені не видадуть свідоцтво – це неможливо без ідентифікації моєї особи, бо я не мала потрібних документів. А навіть якби я мала документи, але вони, наприклад, були б загублені, то всі архіви залишилися в Криму, і це все одно було б проблематично. І мені не можуть нічим допомогти, – розповідає кримчанка.
Вона надала Крим.Реалії запис свого дзвінка – як стверджує Третьяк, в одне з українських консульств. Там їй пояснюють головну проблему: дівчина не має жодного документа з фотографією. Тобто людина, якій належить свідоцтво про народження на ім'я Олександри Третьяк – безсумнівно, громадянка України. Проте довести, що свідоцтво про народження належить саме їй, Третьяк не може.
– Без будь-якого документа з фотографією, що засвідчує, що ви – це ви, жодного іншого документа вам видати не можуть, – каже голос у слухавці.
Крим.Реалії звернулися у посольство України в Угорщині за коментарем. У разі отримання відповіді ми оприлюднимо цю інформацію.
«Ми не можемо вам нічим допомогти»
– Офіційно зараз шляхів для цього немає, – стверджує менеджер з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Вона пояснює Крим.Реалії, що на практиці працівник консульства надсилає запит у Державну міграційну службу України з проханням підтвердити особу людини та наявність у неї українського громадянства. Проте кримчанки не буде в якихось реєстрах, якими можна було б її ідентифікувати. Запис про неї можна знайти хіба що в реєстрі актів громадянського стану.
– Але очевидно, що цього недостатньо, щоб засвідчити, що людина справді є тим, за кого себе видає, – зазначає Луньова. – Ми мали розмову з Державною міграційною службою, і вони радили звертатися у Держпідприємство «Документ».
Луньова має на увазі відокремлений підрозділ ДП «Документ» у Варшаві, що надає послуги з міграційних питань і влітку цього року почав приймати перших відвідувачів у рамках «технічного» відкриття стаціонарного центру.
Втім, Олександра Третьяк стверджує, що з'їздила до цієї установи до Польщі.
– Там є жива черга. Кажуть: п'ять днів приблизно і ви пройдете цю живу чергу. Це зрозуміло – зараз багато хто опинився у складних ситуаціях. Там я обійшла всіх співробітників, і начальниця представництва у Варшаві сказала мені, що мені не можуть нічим допомогти. Тобто я опинилася в місці, куди мене перенаправляли і правозахисники, і працівники консульства, і про яке я читала у ЗМІ, а там мені кажуть: ні, ми вам нічим не можемо допомогти, – каже кримчанка. – Аргументували це тим, що я не маю документів.
Крим.Реалії звернулися із запитами у Державну міграційну службу та у ДП «Документ». У разі отримання відповідей ми повідомимо про це читачів.
Ризик диверсійних груп
У Представництві Президента України в Криму відзначали три хвилі, коли інтерес до отримання документів для кримчан ставав особливо актуальним. Перший – безпосередньо з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, другий – коли кримчани призовного віку почали розуміти, що їх можуть призвати до лав російської армії, і третій – після того, як на російських військових об'єктах півострова один за одним почали лунати вибухи.
– Відбувається виїзд людей, у тому числі й тих, які вісім років не згадували, що вони є громадянами України, а зараз вони також мають намір залишити територію тимчасово окупованого Криму, – каже Крим.Реалії заступник представника президента у Криму Денис Чистіков.
Він запевняє: у Представництві про проблему, з якою зіткнулися такі кримчани, як Олександра Третьяк, знають та намагаються актуалізувати її серед центральних органів влади.
Альона Луньова розповідає, що в українських органах влади насамперед працювали над механізмами, які б дозволили дистанційно ідентифікувати персону, яка колись уже мала український паспорт, або дітей до 16 років.
– До інструменту ідентифікації осіб, які досягли 18-річного віку та не документовані паспортом громадянина України, руки ще не дійшли. Але повинні, тому що це справді невідкладна проблема, – наголошує Луньова.
Люди, які мають свідоцтво про народження українського зразка, але не мають інших документів, можуть із боку РФ засилатися як диверсійні групиДенис Чистіков
За її словами, колись у Міністерстві реінтеграції розроблявся порядок ідентифікації за батьками. Він виглядав приблизно так: дитина заповнює форму та вказує дані батьків, за наявності надає копію паспорта.
– Але тут треба розглядати ситуацію і під іншим кутом – застереження, що є у ДМС. Це і є фактор безпеки громадян. Люди, які мають свідоцтво про народження українського зразка, але не мають інших документів, можуть із боку РФ засилатися як диверсійні групи. Після 24 лютого це дуже актуально, – зазначає Денис Чистіков. – Наразі шукаємо оптимальне рішення.
Заступник представника президента у Криму називає такий варіант вирішення проблеми: щоб діти вмовили батьків виїхати разом із ними, і тоді ті зможуть стати учасниками процесу ідентифікації своєї дитини.
Голова правління громадської організації «КримSOS» Олексій Тильненко розуміє, чому кримчани, які у 2014 році ще не досягли «паспортного» віку, потім не поспішали отримувати українські документи.
– На момент окупації вони були дітьми. І ті обставини, за яких вони опинилися, від них ніяк не залежали. Якщо вони ніколи не виїжджали за окуповану територію, то давайте будемо чесні – у Криму їм український паспорт ні до чого, – каже він Крим.Реалії.
Тильненко називає природним, що до повномасштабного вторгнення Росії кримчани замислювалися над оформленням українських документів, лише коли планували виїзд, тимчасовий чи постійний. Також він розповідає, що «КримSOS» стикався з випадками, коли неповнолітні хотіли одержати українські документи, але їхні батьки були проти.
Тильненко нагадує, що над певною частиною кримчан нависла загроза примусової мобілізації. І це – додаткова причина, чому Україна зацікавлена в тому, щоб її громадяни залишили анексований півострів, а не стали одного разу учасниками війни на боці Росії.
– Якщо є підозра, що окремі особи займалися пропагандою чи колаборацією, то це окремі, індивідуальні питання, це не має впливати на систему. Системно у нас є наші громадяни, які народилися громадянами України та які хочуть виїхати на підконтрольну частину. Потрібно виходити з цього, – вважає він.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
