Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен у середу прибув до української столиці для переговорів із президентом Володимиром Зеленським та іншими керівниками країни. Це лише частина європейського турне глави американського дипломатичного відомства.
Після Києва Ентоні Блінкен вирушить до Берліна – його колега Анналена Бербок щойно відвідала і Київ, і Москву, в якій переконувала міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова повернутися за стіл переговорів у «Нормандському форматі», щоправда, безуспішно. І, нарешті, найважливіший пункт поїздки американського державного секретаря – Женева, зустріч із міністром закордонних справ Росії.
Про всі три поїздки стало відомо буквально за кілька годин до їх початку – безпрецедентна швидкість для американського державного департаменту, який зазвичай попередньо і скрупульозно складає графік свого керівника. Але очевидно, що напруга в міжнародних відносинах настільки велика, що зараз не до попередніх погоджень. Прессекретар Білого дому Джейн Псакі стверджує, що Росія може напасти на Україну будь-якої миті. Американські медіа пишуть про прямий виклик міжнародному порядку – хоча, на мою думку, цей виклик було кинуто ще у 2014 році, коли Росія окупувала та анексувала український Крим.
Переговорів прагнуть не тільки у Вашингтоні. Їх прагнуть і в Москві
І водночас ми бачимо, що переговорний марафон триває. Незважаючи на те, що в Москві після трьох раундів переговорів на рівні російських та американських дипломатів, Ради НАТО-Росія та ОБСЄ почали говорити про безглуздість подальших консультацій, проте глави дипломатичних відомств все ж таки зустрінуться. А це означає, що переговорів прагнуть не тільки у Вашингтоні. Їх прагнуть і в Москві.
Інше питання – а що реально у Кремлі розраховують отримати внаслідок таких консультацій? На які реальні домовленості вийти? Або ж підтримка постійної напруженості, а зовсім не результат консультацій, і є мета Володимира Путіна? І яку роль у цьому постійному підкиданні полін у вогонь відіграє Україна? Проблема в прагненні Путіна встановити контроль над Україною і домогтися гарантій її – як й інших колишніх радянських республік – невступу до НАТО, чи все ж таки йдеться про те саме знищення світового порядку, про яке попереджають американські колеги? І агресія проти України – лише один з інструментів спроб такого знищення?
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
