«Неподобство». Чому росте торгівля України з Росією в час війни і збільшується імпорт з Росії?

Днями Державна митна служба України оприлюднила офіційну статистику щодо торгівлі України з Росією за минулий рік. Цифри свідчать про активне зростання товарообігу – на 38 відсотків у 2021 році і сягнув понад 10 мільярдів доларів. Ще один момент – Україна купує в Росії товарів на три мільярди доларів більше, аніж туди продає. Економісти кажуть, що це небезпечна тенденція – особливо, на тлі російської агресії. Тривожить і все ще сильна енергетична залежність – зокрема через імпорт вугілля та нафтопродуктів. Чому так сталося і який вихід?

• Товарообіг між двома країнами зріс на 38% в 2021 році порівняно з попереднім роком.
• Український експорт у Росію склав 3,4 мільярди (+26.5%).
• Імпорт з Росії до України минулого року сягнув 6,6 мільярдів доларів – зростання на 46%.

І це на тлі агресії Росії, що триває вже вісім років і яка минулого року охарактеризувалась весняним нагромадженням військ Росії біля України і ще одним скупченням – ще більшим– у листопаді-грудні і яке ще триває на тлі побоювань щодо широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.

«Це неподобство, так не повинно бути, коли з країною, яка створила нам стільки проблем, ми збільшуємо товарообіг та ще й не на свою користь. Я до цього дуже негативно ставлюсь», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода голова Центру економічних реформ Микола Швирид.

«Це погано. Ми самі залазимо в петлю, яка висить над нашою головою. Нам треба було раніше ставати на ноги», – перегукується з ним Володимир Лановий, колишній віцепрем’єр і міністр економіки, а нині президент Центру ринкових реформ.

Імпорт з Росії

Імпорт зріс минулого року і перевищує експорт на 3,21 мільярда доларів.

Найбільше Україна імпортувала російських енергоносіїв – на 4 мільярди доларів. Тобто десь дві третини імпорту з Росії – саме продукція енергетична. Найбільше Україна закупала російського вугілля – на понад півтора мільярди доларів, збільшивши імпорт і півтора рази минулого року.

«Продукція енергетична – дві третини. Це насамперед вугілля, включно з антрацитом. Україна частково заміщає його, скажімо, американським вугіллям, але, на жаль, не повністю і Україна залишається залежною від цього імпорту», – констатує в інтерв’ю Радіо Свобода Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

«Миттєво це не вирішиш, – ну, хіба що треба де-інде купувати вугілля, що значно дорожче. Вихід – більша ефективність і заміна вугілля іншими джерелами. Україна приєдналася до «зеленого курсу» ЄС, задекларувала намір в перспективі відмовитись від вугілля на електростанціях. Це дуже позитивно, але це не вирішує проблему в короткотерміновому плані», – додає Мовчан.

На другій позиції в імпорті – нафтопродукти – переважно дизельне паливо, а також скраплений газ. Тут експерти, з якими спілкувалось Радіо Свобода, бачать стратегічну проблему – фактично в Україні занепала колись потужна галузь нафтопереробки.

З шести великих нафтопереробних заводів, що дістались Україні після розпаду СРСР (Кременчуцький, Лисичанський, Одеський, Херсонський, Надвірнянський та Дрогобицький) працює лише один – в Кременчуку Полтавської обрості.

«(Треба) збільшувати свій видобуток, запускати нафтопереробні заводи. Було шість нафтопереробних заводів, а нині ледь-ледь один працює. І ми весь час купуємо бензин, паливо, мазут – в тому числі й для армії – і це наше слабке місце», – каже в інтерв’ю Володимир Лановий, який був урядовцем в 1990-ті роки – якраз тоді приватизували нафтопереробну галузь.

«Навіщо росіяни купили ці заводи? Вони ж нічого не модернізували. Вони купили, щоб не було внутрішнього виробника і щоб не було конкуренції поставкам палива з Росії. А зараз ці заводи майже повністю розвалені», – обурюється Лановий.

Микола Швирид теж погоджується з цим, – особливо звертаючи увагу на те, що Україна критично залежна від імпорту палива для своїх Збройних сил в часи фактичної війни.

«Це небезпечно, але це (позбуття залежності) за один день не робиться. Для цього й існує стратегія, яка повинна передбачати, що такими речами як бензин чи дизель країна повинна забезпечувати себе сама. Ми зобов’язані це виробляти самі. Ми ж колись виробляли – скільки мали нафтопереробних заводів і де вони зараз і чому ми підсіли на імпортну пігулку?», – питає економіст.

З іншого боку, в критичній ситуації є й альтернативи російським нафтопродуктам. Україна їх купує в Румунії та Польщі, раніше завозила з Литви (ускладнилось через кризу в Білорусі), імпортує з Азербайджану...

«Тобто, тут можна замістити, але поки що зв’язок з Росією тут залишається, – каже в інтерв’ю Вероніка Мовчан. – Що ми мали б зробити – створити резерви і нафтопродуктів, і нафти. Про це говорять, це є в зобов’язаннях перед ЄС, але поки що ми не сильно просунулись».

Є й ще один позитивний момент – Україна минулого року зовсім не купувала російський природній газ та ядерне паливо.

Варто зазначити також, що з року в рік на тлі агресивних дій Росії уряд України продовжує заборону на імпорт деяких товарів з Росії.

Заборонений зокрема імпорт м’яса, риби, деяких молочних продуктів, кави, чаю, солодощів, алкоголю, цигарок, ликів, добрив, транспортних засобів, паперових виробів…

Експорт у Росію

Український експорт до Росії в 2021 році зріс на понад чверть.

Найбільше минулого року Україна поставила Росії глинозему з Миколаївського заводу, що належить російському «Русалу». Також серед української ескпортної продукції – метали, насоси для рідин, пакувальні вироби з пластмаси, керамічна плитка…

Зростання українського експорту, як кажуть економісти, відбувається в тому числі за рахунок цінового фактору. Формально експорт зріс на 27 відскоків, але реально (якщо за старими цінами) – то лише на 3 відсотки.

Але частка Росії в загальному експорті України продовжувала скорочуватись. На Росію нині припадає 5 відсотків українського експорту.

«Це все ще помітно, але насправді це небагато. Зараз все значно менше, тенденція абсолютно чітка – вниз. І роль Росії як експортного ринку для України продовжує стало знижуватись», – каже Радіо Свобода Вероніка Мовчан, нагадуючи, що наприкінці каденції Віктора Януковича на Росію припадало біля третини українського експорту.

Товарообіг значний, але…

Отже зростання товарообігу між Україною та Росією минулого року становило 38 відсотків – сягнув він 10,1 мільярда доларів.

Але Вероніка Мовчан каже, що розглядати торгівлю між двома країнами варто в ширшому контексті, враховуючи те, що ростуть ціни – в тому числі світові, і фактично товарообіг не зростає великими обсягами, просто ціни стають вищими.

«Торгівля з Росією в поточній ситуації – це дуже ризиковано. Особливо якщо це імпорт, якщо це енергетичний імпорт – певною мірою критичний імпорт. І те, що товарообіг з Росією росте, – це, звичайно, прикро, – пояснює вона. – Але 10 мільярдів – це менше 10 відсотків загального товарообігу України. Хоча 10 мільярдів доларів здається багато, але в сумі – це не шалені цифри! Торгівля з ЄС в рази, значно більша».

За перші три квартали 2021 року товарообіг між Україною та ЄС був на рівні 44 мільярдів доларів (з невеликим негативним сальдом для України). За минулорічним підсумком, відтак, товаробіг України з ЄС був десь в шість разів більшим ніж між Україною та Росією.

«Коли ми були в нормальних стосунках з Росією, коли Росія вела себе нормально, до того, як вона здійснила агресію, відібравши Крим і зробивши неподобства на Донбасі, то ми взагалі повинні були б розірвати стосунки – включно з економічними, – каже в інтерв’ю Микола Швирид. – Те, що росте товарообіг з Росією зараз – це, м’яко кажучи, неправильна економічна стратегія».