Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, який 31 березня має відвідати Пекін для переговорів із головою КНР Сі Цзіньпіном, заявив, що світ має прислухатися до Китаю, щоб знайти вихід із війни в Україні.
«Китай є глобальним гравцем, тому очевидно, що ми повинні прислухатися до його голосу, щоб зрозуміти, чи зможемо ми покласти край цій війні і чи зможе Україна відновити свою територіальну цілісність», – заявив очільник уряду Іспанії Педро Санчес на пресконференції в Брюсселі.
Ці слова глави іспанського уряду ще раз продемонстрували, наскільки позиція багатьох європейських політиків щодо можливої китайської участі у врегулюванні конфлікту відрізняється від позиції Сполучених Штатів.
Помічник президента США саркастично відзначив, що йому сподобався лише перший пункт плану – поваги до суверенітету всіх держав
У Вашингтоні до китайського «мирного плану» спочатку поставилися скептично. Помічник президента США з національної безпеки Джейк Салліван саркастично відзначив після його оприлюднення, що йому сподобався лише перший пункт плану – поваги до суверенітету всіх держав.
«На цьому план міг би завершитися, тому що Російська Федерація може завершити цю війну шляхом поваги до суверенітету України та виведення» військ, зазначив американський високопосадовець.
Немає жодної ясності
І справді, якщо Педро Санчес справді захоче розмовляти із Сі Цзіньпіном про Україну – а спостерігачі вважають, що цій темі може бути присвячена важлива частина їхніх переговорів – він міг би поставити голові КНР одне дуже просте запитання щодо цього, найпершого пункту «китайського» мирного плану». Як все-таки в Пекіні планують вирішити проблему з повагою до територіальної цілісності всіх сторін конфлікту, якщо Російська Федерація оголосила про включення до свого складу Автономної Республіки Крим та ще чотирьох областей України?
Якщо навіть офіційною метою розпочатої Володимиром Путіним «спецоперації» є «відновлення територіальної цілісності» так званих «народних республік» Донбасу – при тому, що з точки зору міжнародного права, і з точки зору самого Китаю жодних «народних республік» ніколи не існувало! Адже це – не теоретичне питання, а практичне. Без розуміння того, як має виглядати політична мапа світу після закінчення війни, розв'язаної Володимиром Путіним проти України, жодної згоди не досягти.
Про китайський «мирний план» – принаймні публічно – взагалі не розмовляли. Хіба що Путін підтвердив, що цей план подобається Кремлю
Тим часом, і в цьому питанні, і в решті всіх питань, які стосуються китайського «мирного плану», досі немає ніякої ясності. У спостерігачів були сподівання, що практичні подробиці того, як має виглядати врегулювання конфлікту, з'являться під час переговорів Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна у російській столиці.
Вражаюче, але нічого подібного не сталося. Про китайський «мирний план» – принаймні публічно – взагалі не розмовляли. Хіба що Володимир Путін підтвердив, що цей план подобається Кремлю і може бути використаний як основа для переговорів тоді, коли до цих консультацій будуть готові Захід та Україна.
Наразі залишається очікувати, що голова КНР конкретизує свої пропозиції під час спілкування із президентом України Володимиром Зеленським. Однак коли може відбутися така розмова і чи відбудеться вона взагалі, ми поки що не знаємо. З Офісу президента надходять сигнали, які свідчать, що підготовка спілкування голови КНР та президента України – першого такого контакту з часу початку війни – виявилася непростим завданням.
А хто агресор?
Саме тому залишиться відкритою відповідь на запитання «що означає почути Китай»? Чи визнає Пекін територіальну цілісність України чи бачить можливості «поєднання» визнання цієї територіальної цілісності з можливостями визнання територіальної цілісності Росії у її «путінських» кордонах?
Хто, з точки зору Китаю, має оплачувати відновлення української економіки та інфраструктури – агресор чи союзники жертви?
Чи готовий Китай погодитися з євроатлантичною інтеграцією України, якщо китайські чиновники постійно говорять про розуміння російської «занепокоєності» у зв'язку із «просуванням НАТО до кордонів Росії»? Хто, з точки зору Китаю, має оплачувати відновлення української економіки та інфраструктури – агресор чи союзники жертви? А хто, до речі, агресор?
Насправді глобальний гравець – не той, хто має велику територію, економіку і населення, а той, хто не боїться давати конкретні відповіді на конкретні запитання. Педро Санчесу ще доведеться переконатися в обґрунтованості цього простого висновку.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
