69% населення материкової України вважає, що Крим і надалі має залишатися частиною України. Такими є результати опитування, проведеного на материковій Україні Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова. Більшість опитаних вірять у повернення Криму під контроль Києва. Згідно з результатами опитування, 5,4% опитаних вважають, що Крим «може повернутися під контроль України» вже найближчим часом; 42,3% відповіли, що так, може, але в довготривалій перспективі; 20,1% вважають, що «повернення» швидше неможливе; і 15,5% опитаних вважають, що «повернення» Криму абсолютно неможливе.
Про те, як жителі материкової України ставляться до Криму та кримчан, коли та за яких умов можливе «повернення» Криму, в студії Радіо Крим.Реалії говорили з головним редактором Радіо НВ Валерієм Калнишем.
‒ У цьому соціологічному дослідженні було ще одне важливе питання: «За яких умов можливе повернення Криму?» Так ось, 39% вважають, що це може статися, коли Путін піде й коли зміниться влада в Росії. Побачивши ці цифри, ми вирішили провести в ефірі своє опитування. Наші слухачі назвали головним для повернення Криму іншу умову. У нас 53% сказали, що це можливе, якщо Україна продемонструє економічне зростання більше, ніж у Росії. Є така теорія, й вона може бути застосована не тільки до Криму, але й до Донбасу, що, коли окуповані частини побачать, що в Україні жити добре, вони проб'ють стіну з того боку. Йдеться про те, щоб люди, які волею долі опинилися на окупованих територіях, зрозуміли, що тут дім, тут краще, й сюди час повертатися.
‒ Коли це може статися?
‒ Я песимістичний у прогнозах, мені здається, що в найближчі 10 років деокупація не відбудеться. Я прив'язаний до природного «терміну придатності» Путіна. Мені здається, що років через 10 його не стане, зміниться влада в Росії. Є, втім, спекуляції на тему, що може бути ще гірше. Я виходжу з того, що зміниться влада й увімкнеться якийсь зворотний процес.
‒ В ефірі радіо НВ ви тільки тепер обговорювали Крим чи це постійна тема, яка цікавить українську аудиторію?
‒ Близько двох разів на тиждень, залежно від приводу, ми говоримо про Крим. Ми нікого не агітуємо не забувати про Крим, але ми для себе вирішили, що будемо пам'ятати про нього завжди.
‒ Радіо НВ, з літа нинішнього року тепер веде мовлення й на територію Криму?
‒ Так, ми ведемо мовлення з Чонгара, частота 104,1. Боюся, що нас чує тільки Північний Крим, це пов'язано і з географією, і з потужністю передавача. Але нас чують у соціальних мережах. Були в нас коментарі з Сімферополя, Євпаторії, Ялти та Севастополя.
‒ Ще трохи про соціологічне опитування. Більшість громадян материкової України вважає неприйнятною пропозицію «обміняти» Крим на Донбас. Як вважаєте, наскільки такі варіанти можливі, чи це абсолютна конспірологія?
Лише близько 20% готові говорити про пряму фінансову підтримку Криму, коли він повернеться до складу України
‒ Ми часто починаємо розв'язувати проблему, коли щось вже відбулося. Мені здається, це не зовсім конструктивно, до тієї чи іншої події необхідно готуватися. Нам потрібно готуватися до деокупації Криму, треба готуватися до повернення. У цьому ж опитуванні є цифри, які мене насторожили; йдеться про фінансову підтримку. При всьому тому, що більшість бачать Крим українським, лише близько 20% готові говорити про пряму фінансову підтримку Криму, коли він повернеться до складу України.
‒ А хто в Україні відповідає за Крим?
‒ Президент. Він у нас головнокомандувач, він відповідає за зовнішню політику. Серед іншого створена й Рада при президенті, де обговорюється автономія кримських татар і багато чого іншого. Але ми не маємо якогось загального плану. І «ми не розповімо вам про цей план, тому що це військова таємниця» ‒ не приймається. Це не військова таємниця, це стратегія держави відносно своєї території. Це не може бути військовою таємницею в повному обсязі. Покажіть нам хоча б відсотків 25 того, що ви придумали. Звичайно, треба залучити тих людей, які живуть у Криму або виїхали звідти. Вони знають, як це треба реалізовувати. Але загальну стратегію мають задати органи влади.
‒ Чи можна за допомогою інформації завойовувати або відвойовувати території?
‒ Можна допомагати. Якби ми ухвалили рішення, що ми ‒ радіо влади, будемо передавати тільки ті посили, які показують владу з хорошого боку, ‒ напевно, могли б формувати думки. Але ми не ухвалили такого рішення. Ми ‒ інформаційна станція, тому зобов'язані показувати все, як воно є. Там, де влада заслуговує, щоб про неї говорили добре ‒ ми говоримо.
‒ Тим людям, які з 2014 року не виїжджали з Криму, що ви розповісте про досягнення України за чотири роки?
‒ У порівнянні з тим, що я знаю від своїх знайомих ‒ і в окупованому Донбасі, і в Криму ‒ у нас (на материковій Україні ‒ КР) вищий рівень особистої безпеки. Економічний рівень вищий. Ціни нижчі. Свободи більше. Більше книг та джерел інформації. Немає диктату з боку влади. Якщо щось не подобається, ти можеш про це сказати ‒ і не отримаєш кийком по горбу. І не прокидатимешся в страху, що з'явиться ФСБ і заарештує під надуманим приводом.
‒ Ви керуєте радіостанцією, чиє мовлення охоплює всю Україну. Можливо, у когось із політиків є бажання використовувати такі можливості? Чи був тиск з боку влади на вашу радіостанцію?
‒ Ні. Можливо, нам поки «дали поговорити». Наша тижнева аудиторія ‒ 700-800 тисяч осіб. І журналісти НВ не зраджують професію. А з іншого боку, ми можемо собі це дозволити. Платить Dragon Capital, інвестиційна компанія, яку очолює Томаш Фіала. Проект покликаний створити медіабізнес: ми відмовилися від кеша, не беремо гроші в конверті, не беремо грошей за політику. Друге завдання ‒ колективна соціальна відповідальність. Є уявлення, що потрібна така станція, де будуть представлені різні точки зору.
‒ Половина росіян не довіряє більшості повідомлень ЗМІ. Такі висновки дослідження «Образ журналіста в масовій свідомості росіян», підготовленого дослідницькою групою ЦИРКОН. А хіба в Україні не стало вже звичним судження, що росіяни вірять ЗМІ?
Можливо, росіяни й не вірять ЗМІ, однак всотують
‒ У мене з довоєнних часів залишилося тільки троє-четверо росіян, з якими я підтримую дружні стосунки, і це одна десята відсотка того, що було. Можливо, росіяни й не вірять ЗМІ, однак всотують. І які повідомлення ЗМІ маються на увазі? Можливо, росіяни не довіряють новинам про інопланетян. Якби йшлося про новини про Україну, й половина їм би не довіряла ‒ тоді про це цікаво було б поговорити.
‒ В останні роки в Україні все більше людей отримують доступ до інтернету. І саме інтернет стає основним джерелом інформації. А ви, як і раніше, вірите, що у радіо є майбутнє?
‒ Я на цьому наполягаю. А якщо радіо схрестити з YouTube, то буде найкращий ефект. FM-радіо залишається як місце, де не важливо, як люди виглядають, а важливо, що вони говорять. Це, мені здається, залишиться назавжди.
‒ Що більше любить український слухач ‒ новини, інформацію чи поговорити?
‒ Поговорити! До того ж, він має свою думку, причому, коли ми відкриваємо мікрофон для слухачів, у всіх є відповіді на всі питання світобудови. Починаючи з того, як повернути Крим, і закінчуючи тим, як Ілону Маску виплатити 20 млн доларів за те, що він «похімічив» через Twitter акціями на Нью-Йоркській біржі. Мене навіть лякає безапеляційність думок, тому що люди не готові слухати тих, хто в тих чи інших питаннях розбирається краще. Питання знання відходять на задній план ‒ важливою виявляється емоція та бажання висловитися.
‒ У понеділок, 22 жовтня, президент Росії Володимир Путін підписав указ про запровадження економічних санкцій проти України. Як ви думаєте, чи дійсно буде складений персональний список громадян і підприємств України, проти яких Росія запровадить санкції?
‒ У цьому указі є вимоги до уряду Дмитра Медведєва скласти список санкцій і список тих, кого вони торкнуться. Такий список з'явиться. Потрібно буде подивитися на структуру імпорту-експорту між Україною та Росією, подивитися, де найбільше грошей, викреслити звідти підприємства, афілійовані з Медведєвим, Путіним, Козаком, Ротенбергом та з людьми з нашого боку. І в сухому залишку ми отримаємо ті підприємства, до яких будуть застосовані санкції.
‒ І тоді з'явиться список підприємств, які не пов'язані з Росією?
‒ Так. Або якими можна пожертвувати. Чий фінансовий інтерес може бути не пов'язаний з Україною. Можливо, російське керівництво вирішило когось покарати, поставити на місце. Думаю, постраждають хіміки, кондитерка, сільське господарство.
