«Указ про реабілітацію кримських татар виглядає фейковим». Що кажуть активісти про ситуацію в Криму

Сім років тому президент Росії Володимир Путін підписав указ «Про заходи щодо реабілітації вірменського, болгарського, грецького, італійського, кримськотатарського та німецького народів і державну підтримку їх відродження та розвитку». На думку російської влади, цей указ «відновив історичну справедливість, зняв неправдиві звинувачення з депортованих народів».

За словами голови російського уряду Криму Юрія Гоцанюка, у Криму ведеться робота «зі зміцнення суспільного миру та злагоди на півострові, забезпечення міжнаціонального та міжконфесійного порозуміння, соціальної підтримки та облаштування реабілітованих народів».

«Цього року в Бахчисарайському районі мають завершити роботи з будівництва Меморіального комплексу жертвам депортації. Це наш людський обов'язок перед тими, хто став невинною жертвою тих трагічних подій. Окрім того, цього року на республіканському рівні планується провести більше ніж 70 заходів етнокультурного характеру, видати 30 найменувань книг і 13 видів друкованих видань рідними мовами народів Криму. Грантову підтримку на зміцнення міжнаціональної єдності отримає низка національно-культурних автономій та громадських організацій республіки», ‒ сказав Гоцанюк.

На думку кримськотатарського активіста Заїра Смедлі, до репресованих народів у Криму можна відносити лише кримськотатарський.

«Почну з того, що ніякий інший народ у Криму, окрім кримськотатарського, не був репресований. Так, масової депортації з Криму зазнали громадяни вірменської, болгарської, грецької та німецької національностей. Незважаючи на те, що Болгарія і Греція воювали на стороні гітлерівської Німеччини, усі репресовані громадяни мали бути реабілітованими відповідно до Закону України від 18 жовтня 1991 року №1761-I «Про реабілітацію жертв політичних репресій», а кримські татари відповідно до Закону РРФСР від 26 квітня 1991 року №1107-I (ред. від 01.07.93) «Про реабілітацію репресованих народів», стаття 3 якого говорить: «Реабілітація репресованих народів означає визнання і здійснення їхнього права на відновлення територіальної цілісності, що існувала до антиконституційної політики насильницького перекроювання кордонів, на відновлення національно-державних утворень, сформованих до їх скасування, а також на відшкодування збитків, заподіяної державою. Реабілітація передбачає повернення народів, які не мали своїх національно-державних утворень, згідно з їх волевиявленням, у місця традиційного проживання на території Української РСР», ‒ поділився своєю думкою з Крим.Реалії громадський активіст.

Заїр Смедля зазначає, що в реальності щодо кримських татар тривають звинувачення, зокрема на рівні ЗМІ та сфери освіти.

«Доказом того, що указ від 21 квітня 2014 року цілком не працює, є періодичні повідомлення в ЗМІ та навчальних закладах Криму і Російської Федерації, що допускають образи на адресу кримських татар за національною ознакою, брехливі звинувачення у звірствах та масовому зрадництві в роки Другої світової війни. Щоб зрозуміло пояснити деякі формулювання, для тих, хто начебто має вищу освіту, а не диплом про вищу освіту, хочу нагадати, що у вірменів є Вірменія, і вірменський народ самостійно ухвалює рішення щодо своїх громадян і не вимагає будь-яких законодавчих актів іншої держави. Те саме стосується Болгарії, Греції та Німеччини», ‒ зазначив громадський активіст.

У коментарі Крим.Реалії кримськотатарський активіст Едем Дудаков зробив акцент на тому, що російська влада навіть на трагічні події вибудовує потрібні їй міфи.

«Імперія кривих дзеркал ‒ так можна охарактеризувати одним реченням політичну сутність цієї країни й усякі там висловлювання її чиновників. Як і будь-яка імперія, путінська Росія невіддільна від міфів. Розкладімо їхні міфи на полицях. По-перше, з Криму депортували один народ ‒ кримськотатарський. Всі інші депортовані за етнічним принципом ‒ це етнічні групи. Словосполучення «депортовані народи» ‒ це теж частина російського міфу. Вони таким шляхом розмазують трагедію корінного народу. Народ, який депортували (окрім загальних втрат з етнічними групами), позбавили життєвого простору ‒ землі, батьківщини, культурної спадщини, самобутності, укладу життя. Друга сторона цього міфу ‒ «Крим завжди був інтернаціональним». Чомусь Москва, селища всередині Золотого кільця ‒ суто національні, а батьківщина мого народу інтернаціональна. Саме таким чином замішують усі міфи «русского міра», ‒ прокоментував ситуацію активіст.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Кримські татари і «не той» екстремізм

На думку Едема Дудакова, кримськотатарський народ зазнав не тільки депортації, а й етноциду з боку СРСР.

«Отже, що сталося 18 травня 1944 року, коли московська влада, скориставшись війною, депортувала корінний народ Криму, зачистивши його життєвий простір, і перерозподіливши на користь титульної нації імперії? Була стерта культурна спадщина, порушений етнічний уклад життя, перейменована автохтонна топоніміка, у печах спалений весь бібліотечний фонд, знищена освітня система. Чи визнала імперія ці свої діяння актом, щонайменше, етноциду проти корінного народу Криму? Ні. На чию користь відбувся перерозподіл життєвого простору корінного народу Криму? На користь титульної нації імперії ‒ російського народу. Тому що топоніміка перейменована російською мовою, історія Криму сфальсифікована на користь російської держави, переселення в Крим ішли переважно з Росії, міфи про зрадницьку сутність малих народів ‒ чисто імперський винахід», ‒ вважає активіст.

Дудаков впевнений, що «всі ухвалені Росією правові акти щодо кримськотатарського народу ‒ порожні й вони нічого не відновлюють».

«Вони прийшли у 2014 році, і в'язниці знову заповнені нашими активістами. Заборонені органи самоврядування нашого народу. Знову намагаються видати підручники історії про зрадницьку сутність нашого народу. Їхні викладачі на уроках принижують наших дітей, повторюючи старі міфи про зраду корінного народу. Знову заборони та переслідування тих, хто не згодний з їхньою системою. Вони хочуть залишити все як є: не змінювати міфи, не відтворювати автономію, не повертати топоніміку, кримінально переслідувати свободу думки й садити в тюрми лідерів національного руху, перешкоджати поверненню народу з місць заслання. До 2014 року колишні депортовані з Криму відразу отримували дозвіл на проживання, а упродовж шести місяців отримували громадянство. Тепер цей процес у найкращому випадку триває п'ять років. Наш народ говорить цьому «ні». Ось уся суть конфлікту», ‒ зазначає активіст.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Чорна легенда про «народ-зрадник»

Едем Дудаков на фактах продемонстрував ставлення до кримськотатарського народу української та російської влади.

«За 20 років Україна забезпечила житлом близько 9000 сімей, облаштувала 350 селищ. Провела 1300 км електричних мереж, 1120 км мереж водопостачання, 560 км газових мереж, відкрила 14 національних шкіл, 200 груп дошкільного виховання, організувала кримськотатарський університет, відтворила бібліотеку ім. Гаспринського, відкрила національний театр і телебачення, з'явився ансамбль «Крим» та «Хайтарма». Плюс допомога у створенні суспільного телеканалу ATR і радіо «Мейдан». За шість років Росії ‒ не більше 500 сімей забезпечені житлом. Збудовано лише декілька кілометрів електричних, газових і водопровідних мереж. Натомість знищені шість галявин протесту (для вирішення проблем яких в український період були створені державні комісії), закриті ATR і радіо «Мейдан», ансамблі «Крим» та «Хайтарма» загнані в філармонію. Закриті дошкільні групи з кримськотатарським мовним режимом», ‒ розповів активіст.

Координатор громадського об'єднання «Кримська солідарність» Сервер Чолакчик розповів Крим.Реалії, що на тлі обмеження кримськотатарського народу в Криму указ про реабілітацію виглядає фейковим.

«Ми бачимо, що ухвалені закони залишаються лише на папері. Сучасна Росія, як правонаступниця СРСР, продовжує тенденцію обмеження кримськотатарського народу. Свідченням тому є часті звинувачення мого народу в зраді з боку звичайних громадян і навіть політиків, і як наслідок ‒ виправдання депортації. Звичайно, більшості населення Криму це зручно, адже їхні пращури приїхали в обжиті будинки на все готове. Держава ж закриває на це очі й не реагує на цю дуже болючу для нас тему. З іншого боку, підтвердженням фейкової реабілітації є постійне залякування і тиск на народ: обшуки, арешти, адміністративні провадження, тиск на кримськотатарські видання, обмеження викладання рідною мовою (хоча на папері все чудово). Ще одна частина реабілітації, яка мала бути здійснена, це економічна складова. Про що може йтися, коли народ повернувся на свою Батьківщину ‒ на голу землю. Де за більше ніж 30 років обжився, збудував будинки ‒ це результат працьовитості кримськотатарського народу! Для відновлення історичної справедливості недостатньо видавати укази, потрібно плідно й наполегливо працювати, і, в першу чергу, у сфері інформаційній. При правильному підході, щоб вибити з голів людей ці брехливі думки, потрібні десятки років, а за нинішньої ситуації це майже неможливо», ‒ зазначив активіст.

За спостереженнями активіста громадського об'єднання «Кримська солідарність» Енвера Шерфієва, у Криму тривають переслідування кримських татар за національною ознакою.

«Явним прикладом є нещодавні випадки, що сталися в Криму. На початку квітня у школі села Дачне вчителька виправдала депортацію кримськотатарського народу 18 травня 1944 року й назвала кримських татар зрадниками, які допомагали фашистам захопити Крим. А також випадок, що стався в Бахчисараї 9 квітня, коли директор коледжу назвала побиття кримської татарки однокурсницями ‒ банальною сваркою між дівчатками. Також явним прикладом є систематичні обшуки й арешти кримських мусульман, кримських татар, за сфабрикованими звинуваченнями в «тероризмі» і заява підконтрольного Росії глави Криму Сергія Аксенова, коли він дякував силовим структурам після цих обшуків й арештів. Але, що найцікавіше, коли старійшини нашого кримськотатарського народу збираються біля будівлі Радміну Криму й чекають пояснення від Аксенова, то він ‒ або зайнятий, або його немає на місці», ‒ розповів у коментарі Крим.Реалії активіст.

21 квітня 2014 року президент Росії Володимир Путін підписав указ про реабілітацію кримськотатарського та інших народів Криму, які постраждали від репресій.

Згідно з постановою Верховної Ради України, день 18 травня оголошений Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. В цей день в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму у 1944 році, коли з півострова був відправлений перший ешелон з кримськими татарами. Загалом було депортовано близько 200 тисяч осіб.