Щоліта перемичку, що відокремлює озеро Чокрак від «бухти морської піхоти» Азовського моря, розташовану неподалік від Курортного в Ленінському районі, наповнюють натовпи відпочивальників.
Туристів об'єднує бажання «підлікуватися» Чокракськими грязями – як кажуть історики, відомими своїми цілющими властивостями з античних часів. Місцеві жителі з філософським виглядом спостерігають, як туристи намазуються грязями з ніг до голови, думаючи, що це вилікує їх від усіх хвороб.
Озеро Чокрак (Чокъракъ голю, в перекладі з кримськотатарської – озеро-джерело), розташоване неподалік від Керчі, відоме своїми цілющими грязями. Вважається, що ропа та грязь озера застосовують для лікування захворювань, пов'язаних із опорно-руховою системою, нервовою системою. Саме лікувальні грязі залучають щороку туристів, їхні покриті чорною гряззю тіла видно здалеку на піщаній косі і біля берегів солоного озера.
Ті, хто не в змозі оплатити проживання в Курортному (а таких останнім часом стає все більше і більше), селяться прямо під кущами. Живуть вони в наметах різного ступеня комфортності, від простих навісів із простирадл, до дорогих наметів і кемперів.
При цьому природні потреби туристи, зрозуміло, справляють або під кущі, або в імпровізовані туалети, зроблені нашвидкуруч із плівки або наметової тканини.
Тут же, під кущами, викидають сміття. Так, частенько, в смітті, і живуть, «оздоровлюючись» цілими сім'ями.
Умови для відпочинку тут складно назвати цивілізованими. До Чокрак, в основному, приїжджають ті, хто готовий жити в умовах «дикого туризму». Найближчі магазини – в Курортному: цього року в селищі працюють два магазини і кілька торгових наметів. Багато з тих, хто розбив табір біля озера Чокрак, готують їжу на газових пальниках або на багатті.
Є й ті, хто видобуває енергію з пекучих променів сонця. Але це, швидше, виняток із правил.
Щоб дістатися до Курортного, туристам потрібно пройти близько кілометра. Можна доїхати і на машині, але дорога до селища досить погана, а після дощів її постійно розмиває, і проїхати на легковику просто неможливо.
Місцеві жителі організовують невеликий бізнес: біля озера Чокрак торгують вареною кукурудзою і напоями, а бажаючі можуть покататися на мотодельтаплані.
До слова, місцеві жителі давно знають цінність Чокракських грязей, їм і на думку не спадає обмазуватися нею з ніг до голови і ходити в такому вигляді, поки вона не засохне на сонці.
Грязь озера Чокрак застосовують, як зігріваючі компреси при болях в м'язах або суглобах – як ліки, подаровані природою, а не безкоштовний атракціон для тих, хто готовий їхати по грязі за сотні кілометрів.
Василь Корчев, кримський блогер, керчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
