Не нам, учасникам І і ІІ Кримських форумів, писати офіційний некролог по Володимиру Буковському. На думку спливають інші слова, в душі бринить інша, тужлива, нота. Відійшов у вічність наш Друг, який не терпів фальші лакованого офіціозу. Тому й пом’янемо його сьогодні простою мовою серця.
Володимир Буковський увійшов у наше життя як борець, ім’я якого відразу стало символом правозахисного руху. Організація мітингів протесту, створення громадських організацій, чотири ув’язнення, кілька запроторень у психушки і нарешті – обмін його на чилійського комуністичного лідера Луїса Корвалана, про що у грудні 1976 року говорив увесь світ, – усе це лише короткий перелік його буремної дисидентської біографії.
Володимир Буковський увійшов у наше життя як борець, ім’я якого відразу стало символом правозахисного руху
Він представляв ту славну традицію російського дисидентства, в якій етичний стрижень панував над усіма іншими мотиваціями. Тому на цю традицію орієнтувалися всі інші національні дисидентські рухи, «спільним знаменником» яких і були пропаговані Володимиром цінності: свобода, гідність, громадянські, культурні та релігійні права кожної людини.
Володимир відрізнявся від багатьох знаних нам російських дисидентів не лише енергію та завзятістю, послідовністю та безкомпромісністю, а й рідкісним відчуттям вселенської справедливості та співчуттям до великих і малих народів, які століттями перебували під імперським тиском Росії. Це він підтвердив, зокрема, своєю солідарністю з кримськотатарським народом, яку він серед іншого виявив, взявши участь у І Кримському форумі 2012 року у Сімферополі та у меморіальних заходах до 70-річчя депортації кримських татар 2014 року в Києві.
Володимир Буковський просто жив ідеєю свободи. Йому осоружним було будь-яке насильство
На відміну від багатьох інших російських дисидентів, які співчували і допомагали нам, але не могли зрозуміти та відчути прагнення народів до незалежності та суверенітету, Володимир Буковський просто жив ідеєю свободи. Йому осоружним було будь-яке насильство, тому він вірив не лише в демократизацію підкомуністичних народів, а й у невідворотність антиімперських процесів та становлення нових держав на уламках імперії.
Він не був ангелом, він умів ненавидіти, жив пристрастями та вчинками мужньої людини, яка вчиться на власних помилках
Володимиру вдалося пережити радянський лад, проти якого він рішуче виступав 30 років. Але, на жаль, він так і не дожив до тих часів, коли цей режим буде засуджений і коли Росія стане демократичною та неімперською країною. Для цього, напевно, потрібні будуть нові незламні борці, які стануть епіцентром російського національного катарсису і які, ми віримо, братимуть приклад із Володимира Буковського. А прообраз цього катарсису можна розпізнати на одній з останніх його фотографій, де перед Володимиром на столі стоять, застромлені у пляшку, власноруч виготовлені український і кримськотатарський прапори.
Він не був ангелом, він умів ненавидіти, жив пристрастями та вчинками мужньої людини, яка вчиться на власних помилках, але продовжує свою діяльність з усією енергією, яку отримав від Бога та батьків. Як сказав у романі Михайла Булгакова «Мастер и Маргарита» Левій Матвій Воланду про Мастера: «Він не заслужив світла, він заслужив спокій».
Хай же упокоїться його душа, що пізнала стільки болю, проте й подарувала людям стільки добра!
Світла й вічна йому пам’ять!
Мустафа Джемілєв, дисидент, народний депутат України, лідер кримськотатарського народу
Йосиф Зісельс, дисидент, член наглядової ради Української Гельсінської спілки з прав людини, голова Асоціації єврейських організацій і громад України
Тетяна Боннер-Янкелевич, правозахисниця (США)
Мирослав Маринович, член-засновник Української Гельсінкської групи, віце-ректор Українського католицького університету
Олександр Подрабінек, правозахисник (Росія)
Довідка: Радянський дисидент, правозахисник і письменник Володимир Буковський помер 28 жовтня в Великобританії на 77 році життя. Похорон Буковського пройдуть 19 листопада на Хайгейтском кладовищі в Лондоні.
