Як змінився світовий лад через п'ять років після анексії Криму? Чи варто чекати глобальної війни через протистояння в Україні? Як довго може тривати окупація півострова? І що необхідно зробити українській владі, щоб не втратити Крим остаточно?
Ці теми в студії Радіо Крим.Реалії у ток-шоу «Кримський вечір» обговорює ведучий Сергій Громенко разом з українським військовим, екс-головою Служби зовнішньої розвідки України Віктором Гвоздем.
‒ Чи можна говорити, що після 2014 року та анексії Криму в міжнародній політиці більше немає системи стримувань та противаг?
З'явилося більше викликів і загроз, у першу чергу, для УкраїниВіктор Гвоздь
– До 2014 року світовий лад характеризувався лідерством однієї країни, у 1991-му біполярний світ розвалився, США захопили лідерство та зрозуміли, що вони ‒ єдина країна, яка може диктувати всі умови. Але водночас за 20-25 років ситуація почала змінюватися. Китай почав виходити на новий рівень відповідно до свого потенціалу, Росія потихеньку намагалася вийти на рівень світового лідера, як вона себе бачила. Методи цих країн були різними: Китай намагався вийти в лідери через модернізацію своєї економіки, інновації, укладання взаємовигідних угод з іншими. Росія ж почала будувати відносини, виходячи зі своєї геополітики, ідеології, зовсім на інших принципах ‒ переважно на конфронтаціях. Взяли риторику СРСР, на чільне місце поставили ідею російського шовінізму, в результаті повернулися до нової хвилі Холодної війни. Баланс сил був фактично порушений, і сьогодні світ стоїть на порозі вже не однополярного, не двополярного, а вже багатополярного світу. З'явилося більше викликів і загроз, у першу чергу, для України.
‒ Чи можливий новий глобальний конфлікт?
‒ Я не думаю так. Основні геополітичні гравці володіють ядерною зброєю ‒ зброєю стримування. Переможців у такій війні практично не залишиться. За військовою доктриною Росії основний противник ‒ це дійсно НАТО, США. Але справа навіть не у військовій загрозі ‒ Росія в сьогоднішній ситуації дуже боїться демократичних змін, що відбуваються навколо неї. Автократичний режим Путіна, його оточення панічно боїться, до параної, наприклад, тих процесів, які відбуваються сьогодні в Україні.
‒ Тобто Україна залишається у великій небезпеці?
Україна стала лінією фронту, на якій зійшлися інтереси двох основних геополітичних гравцівВіктор Гвоздь
– Навіть останні вибори у нас ‒ величезний виклик для Путіна, і він моментально залучає план А, план Б із паспортами тощо. Він робитиме все, щоб блокувати колишні країни Радянського Союзу від інтеграції в європейські структури, в НАТО і так далі. Є величезна небезпека для України, тому що Путін переконуватиме Захід дати країні спокій, щоб вона залишилася нейтральною. Але з Росією гратися в нейтральні країни неможливо. Юридично буде так, а де-факто ‒ зовсім по-іншому... Фактично Україна стала лінією фронту, на якій зійшлися інтереси двох основних геополітичних гравців. У результаті такого цивілізаційного зіткнення США та Росія розпочали нарощувати свій військовий потенціал. Згодом почалося нарощування військового угруповання як на кордоні з Україною, так і з боку НАТО. Зараз Росія серйозно готується до війни, проводить масштабні навчання, зокрема й ракетно-ядерних сил. Усе це свідчить про наростання напруги.
‒ Все це так звучить, ніби ціла країна ‒ просто розмінна монета.
‒ Можна сказати, що Україна потихеньку перетворюється з об'єкта геополітичної гри на суб'єкт. Це, безумовно, геополітичний центр ‒ територія, яка являє собою якийсь важливий інтерес для гравців. Для Європи це буфер між нею та агресивною Росією, Росія ж не зацікавлена впустити сюди війська НАТО. Так що Україна виходить із сірої геополітичної зони, й тут найважливіше, що вона чітко визначилася з курсом у НАТО та Європейський союз. І не просто визначилася, а зробила певні кроки.
‒ Чи може світ якось вирішити проблему Криму?
Неможливо повернути Крим при правлінні ПутінаВіктор Гвоздь
– Надзвичайно складне запитання. Ось проблема окупованих територій, якщо взяти історію ‒ це Далекий Схід, Японські острови, Курили, які передали Росії за результатами Другої світової. Вже скільки минуло років, скільки переговорів проводять ‒ нічого. Там, звісно, ситуація, коли сильні світу цього за підсумками війни зібралися й вирішили. З Кримом ситуація інша: півострів анексований, порушене міжнародне право, ніхто не визнав це. Військовим шляхом його неможливо повернути, ніхто не починатиме бійню. Я також вважаю, що неможливо повернути Крим при правлінні Путіна. Тим часом виростає нове покоління, змінюється світ. Згадаймо, коли розділили Німеччину, ‒ хто міг думати, що їх хтось об'єднає через 40 років? З іншого боку, Північна та Південна Кореї. Ми маємо розуміти, що це надовго, ‒ ніхто не вирішить це питання ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра. Сьогодні Росія використовує Крим винятково як військову базу, як непотоплюваний авіаносець у своїх геополітичних цілях, але з точки зору економіки, господарства та всього іншого Криму, безумовно, буде складно без України.
‒ А що може зробити Україна?
‒ Тільки зміни всередині країни, тільки успішна, економічно розвинена Україна, коли рівень життя в ній в кілька разів перевищуватиме рівень життя в Росії та в Криму, ‒ все це може дозволити повернутися до практичної площини, до повернення півострова в конституційне поле. Я бачу цей шлях тільки так, але ніхто не говорить, що все інше треба припинити. Потрібно продовжувати боротьбу на дипломатичному та міжнародному рівні, працювати з нашими партнерами, але не чекати, що хтось за нас виконуватиме наші завдання.
(Текст підготував Владислав Ленцев)