- Сайт Атлантичної ради пише про масову паспортизацію Росією окупованої частини Донбасу
- В газеті Kyiv Post міститься заклик до «Групи семи» не брати знову до своїх лав Росію
- І брюссельське видання Euractiv розмірковує над перспективами програми ЄС «Східне партнерство»
Сайт Атлантичної ради пропонує статтю Пітера Дікінсона про масову паспортизацію, що її Росія здійснює на окупованій частині східної України, плануючи роздати мільйон російських паспортів мешканцям окупованих теренів. Це, на думку автора, може до безкінечності продовжувати вже й без того шестирічний конфлікт між Росією та Україною.
«Створенням нової демографічної реальності на місцях, Кремль сподівається змінити геополітичний баланс в регіоні і зашкодити зусиллям щодо завершення шестирічної неоголошеної війни між Росією та Україною», – пише Дікінсон.
Незважаючи на такі згубні наслідки, міжнародна спільнота все ще не запровадила проти Росії додаткові санкції. Натомість, російський президент Володимир Путін здатний продовжувати проводити політику паспортного імперіалізму з видимою безкарністю, зазначає автор.
В статті говориться, що депутат російської Держдуми від правлячої «Единой России» Віктор Володарський сказав раніше цього місця в Ростові-на-Дону, що понад 180 тисяч українців отримали російські паспорти від моменту запровадження пришвидшеної процедури понад рік тому. Як додав депутат, ще 98 тисяч заявок на громадянство розглядаються нині і ще до 800 тисяч російських паспортів планують видати в другій половині року.
Стаття нагадує, що плани щодо паспортизації окупованої Росією частини Донбасу були оприлюднені в квітні 2019 року – лише кількома днями після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах.
«Заохочений браком активної міжнародної реакції на свій указ, Путін тоді пішов на ескалацію свого паспортного імперіалізму проти України», – зазначає стаття.
Путін тоді видав другий указ 17 липня 2019 року, який поширює роздачу російських паспортів усім мешканцям Донецької та Луганської областей.
Це не вперше Кремль використовує паспорти як важіль зовнішньої політики для поширення впливу на пострадянському просторі. Як нагадує автор, вперше цю тактику було застосовано в Молдові на початку 1990-х років. Роздача паспортів також допомогла зцементувати російський контроль над двома грузинськими сепаратистками регіонами перед російсько-грузинською війною 2008 року.
В той сам час російські паспорти відіграли важливу роль в кримській політиці Кремля перед та після захоплення українського півострова, нагадує стаття.
«Паспортні хитрощі Путіна у східній Україні є чіткою ознакою… того, що Росія не має намірів дозволити Україні відновити повний контроль над окупованими регіонами. Якщо нинішні розрахунки Кремля є вірними, тоді на окупованій східній Україні буде один мільйон російських громадян до кінця 2020 року, що становитиме принаймні четверту частину цього населення», – читаємо в статті.
Пітер Дікінсон додає: «Це перетворить так звані сепаратистські республіки східної України в російські паспортні протекторати».
Маючи стільки російських громадян в регіоні, Москва буде стверджувати, що має законне право втручатися коли заманеться у внутрішні справи України.
Роздаючи паспорти, «методично і безсоромно», Росія робить це перед очима цілого світу.
«Якщо такій нахабній агресії дозволять бути безкарною, це призведе до подальшого ламання міжнародної безпеки з наслідками, які виходитимуть далеко за межі України», – зазначає Пітер Дікінсон.
В англомовній газеті Kyiv Post вміщено статтю колишнього президента Світового Конгресу українців, а нині керівника організації Україна-2050 Євгена Чолія, в якій він закликає не допускати Росію до жодного саміту «Групи семи» (G7).
Як зазначає автор, недавні повідомлення про можливість розширення – знову – «Групи семи» за рахунок Росії «вислали шокові хвилі» світовою українською спільнотою.
Це було б знущанням над Гаазькою декларацією 2014 року, що її ухвалили лідери «Групи семи» та керівники ЄС на підтримку суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України, каже автор.
До «Групи семи» входять США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Канада та Японія.
З того часу Росія показувала явну неповагу до міжнародних норм та основоположних цінностей, які поділяють всі члени «Групи семи» та ЄС.
Чолій зазначає: Росія продовжувала окуповувати Крим, явно порушуючи не лише свої міжнародні зобов’язання, але вона також вторглася та продовжує незаконну окупацію частини східної України.
Але, не лише Україною обмежується гібридна агресія Росії, зауважує автор.
Росія втручалась в демократичні процеси на Заході, включно з президентськими виборами у США та Франції, намагалась зробити переворот в Чорногорії, підживлювала сепаратизм в Каталонії і фінансує партії в зарубіжних країнах.
Росія, нагадує Чолій, здійснила хімічний напад в Англії, організовує кібернапади, а також Москва бере участь в кампаніях дезінформації в намаганні дискредитувати та послабити Захід, включно з державами G7 та членами ЄС.
«Неймовірно, але в той час як світ разом боровся з COVID-19, Росія продовжувала безкарно порушувати свої зобов’язання щодо дотримання прав людини та щодо припинення вогню в Україні», – зазначає Чолій.
За таких обставин, продовжує автор, будь-які розмови щодо повернення Росії до «Групи семи», навіть якщо не матеріалізуються, можуть створити враження різноголосся у цьому питанні.
«Це буде потрактовано як ознака слабкості G7 та ЄС, і заохотить Росію посилити контроль над Кримом та продовжувати експансіоністську політику у східній Україні та інших частинах світу на шкоду країнам G7, ЄС та глобальній безпеці», – зауважує Чолій.
Брюссельське видання Euractive пише про віртуальний саміт «Східного партнерства» 18 червня, зазначаючи, що через коронавірус, реальний саміт перенесли на початок 2021 року.
До «Східного партнерства», програми ЄС, входять Україна, Грузія, Молдова, Вірменія, Білорусь та Азербайджан.
Саміт в четвер не завершиться звичною декларацією, така норма – через віртуальний характер заходу.
На тлі пандемії ЄС надав 640 мільйонів євро для нагальних і середньо-термінових потреб країн шістки як макрофінансову допомогу.
А Україна взагалі отримала 1,2 мільярда євро. «Ми намагаємось бути дуже гнучкими в питанні (фінансової) допомоги ЄС, бо це нам також допомагає боротися з дезінформацією», – каже виданню керівник Місії України при ЄС Микола Точицький.
Дипломат також сказав, що якщо ЄС хоче знати більше про російські методи дезінформації, він має подивитись, що Росія робить для дестабілізації України.
Регіон, в якому знаходяться Україна, традиційно є дезінформаційним полем битви, а недавно став також мішенню для теорій змов, що їх Росія поширювала щодо коронавірус, каже видання.
Щодо самого «Східного партнерства», то три його учасники – Україна, Грузія та Молдова, які вже мають Угоди про асоціацію, закликають до спеціального формату, який би задовольнив їхні євроінтеграційні амбіції адже стратегічно їхньою метою є приєднання до ЄС одного дня.
І хоча ця ідея користується підтримкою серед євродепутатів та депутатів з країн-партнерів, однак, як каже видання, на верхніх ешелонах керівництва ЄС до неї ставляться наразі з обережністю.
Щодо інших країн, то Білорусь і Вірменія приєдналися до Євразійського економічного союзу, в якому домінує Росія, а Азербайджан, багатий на енергоресурси, намагається тримати рівну відстань від двох блоків.
Щодо української євроінтеграції, то тут, як висловився Точицький, «йдеться не лише про торгівлю».
«Ми маємо не лише економічно, але й ментально бути ближчими до ЄС», – сказав дипломат.
В Україні все ще чимало проблем, і, як зауважує видання, одна з тем, яка спливла недавно – це кримінальне розслідування щодо прозахідного колишнього президента Петра Порошенка.
Ці новини стурбували багатьох у Брюсселі, а лідер Європейської народної партії Дональд Туск сказав, що ЄНП «дуже стурбована» цією справою.
