Владислав Сурков колись був важливою людиною в Кремлі – «сірим кардиналом» та ідеологом, який наглядав за політикою щодо України протягом уже шестирічної російсько-української війни, яка вбила понад 13 тисяч людей, змусила залишити домівки понад мільйон осіб і порвала відносини Москви й Заходу – війни, яку широко вважають найгіршою в Європі за багато десятиліть.
Від лютого 2014 року, коли вуличні протести змусили тодішнього президента України втекти до Росії, Москва послідовно твердила, що уряд, який прийшов до влади в Києві, мовляв, нелегітимний. Суверенітет України над контрольованими сепаратистами регіонами на сході, в Донецькій і Луганській областях, був поставлений під сумнів.
І саме Сурков був рушієм такого мислення аж до своєї несподіваної відставки з Кремля, яку офіційно оголосили 18 лютого.
А в інтерв’ю, оприлюдненому 26 лютого, першому після звільнення, він дав знати, що йому до душі ще «глибша» думка: що сама українська держава має бути поставлена під сумнів.
«України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад мізків… Сумбур замість держави. …Брошура «Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому – України вже немає чи поки ще немає», – наводить слова Суркова в інтерв’ю наближеному до нього російському політологові Олексієві Чеснакову мало відомий російський сайт «Актуальні коментарі».
Ці й інші слова Суркова викликали роздратування в Україні, війська якої на сході країни протистоять російським гібридним силам.
«Сурков, із його перлами про Україну, має вигляд закомплексованого «стратега», що вищої думки про себе, ніж він вартий, – як та сявка, що намагається гавкати на слона, відчуваючи в цьому свою велич, – написав у відповідь міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков у твітері. – Не галасуйте, добродію. Україна живе незалежно від уявлень про неї відставного шовініста».
Позиції Кремля?
Не ясно, до якої міри коментарі Суркова відображають офіційну позицію Кремля – особливо коли зважити, що відхід Суркова з Кремля відбувся так, ніби він потрапив у немилість. Дехто з аналітиків припустив, що його могли змусити піти з посади в рамках неформальної оборудки з українською владою в намаганні надати нового життя мирним переговорам.
Речник Кремля Дмитро Пєсков у відповідь на запитання журналістів про коментарі Суркова, зокрема щодо України, наголосив, що той уже не державний службовець. «Ви не можете працювати в Кремлі і мати позицію окрему від того, що встановлюється президентом Росії, це просто неможливо», – сказав він.
А коментуючи інші заяви Суркова, вже щодо внутрішніх російських питань, Пєсков додав: «Це думка росіянина, хай і дуже компетентного і авторитетного серед політиків і політологів».
Заміною Суркову в нагляді за політикою Кремля щодо України став Дмитро Козак, який нещодавно став заступником голови адміністрації президента Росії Володимира Путіна, – але вже давно є одним із найбільш наближених до президента членів його команди.
Але хоча Сурков ніби вже й не висловлює думки «внутрішнього кола» Путіна, його коментарі відображають попередні заяви Путіна й інших російських урядовців, які висміювали чи й відкидали ідею повністю суверенної й незалежної України – частково й із метою підірвати прагнення українців до ближчих відносин із НАТО і Європейським союзом.
2008 року Путін заявив президентові США Джорджеві Бушу, що «Україна – не держава», як свідчать мемуари, оприлюднені пізніше радницею Буша з національної безпеки Кондолізою Райс.
А вже днями, 21 лютого, Путін заявляв, що Росія й Україна мали б об’єднатися. «Будь-яке об’єднання Росії й України, їхніх можливостей і конкурентних переваг – це створення конкурентів, глобального конкурента. В Європі і в світі», – сказав він в інтерв’ю російському державному агентству «ТАСС».
Москва з самого початку заперечує свою безпосередню участь у війні в Україні – і постачання і навчання бойовиків, забезпечення їх озброєнням, і командування ними, і направлення туди своєї живої сили, включно з кадровими військами, – всупереч дедалі більшому числу прямих доказів, що їх збирають і українські посадовці, і незалежні спостерігачі, і журналісти й громадянські активісти.
А коли 2016 року електронну поштову скриньку Суркова зламали, листування з неї дало знати, що він безпосередньо і в дрібницях керував діяльністю адміністрацій бойовиків на захоплених ними за підтримки Росії територіях.
І коли в листопаді 2019 року Спільна слідча група в Нідерландах, яка розслідує збиття 2014 року над Донбасом літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17, оприлюднила чергову порцію перехоплених телефонних розмов імовірних причетних до збиття, в тих розмовах часто згадувалося ім’я Суркова.
Керована демократія
Сурков, який для розваги пописує гангстерські романи й тексти в стилі гіп-гоп, став наближеним помічником Путіна з самого початку перебування того при владі. Серед його головних обов’язків тоді був нагляд за внутрішньою політикою. В ті часи він створив для опису політичної системи Росії терміни «суверенна демократія» чи «керована демократія».
Коли 2012 року Путін після перерви повернувся на президентську посаду, внутрішню політику прибрали з обов’язків Суркова. Але аналітики вважають, що він продовжив нашіптувати Путіну поради з багатьох внутрішньополітичних питань.
У січні Путін запропонував зміни до конституції Росії, що мають на меті значно змінити політичну систему країни, передавши частину президентських повноважень парламентові й надавши нових владних повноважень досі дорадчому органові, Державній раді.
Ці й інші пропоновані зміни викликали спекуляції, чи не планує Путін влаштувати можливості для себе залишитися фактично при владі і після закінчення його нинішнього терміну 2024 року, коли він не матиме права балотуватися знову.
У своєму інтерв’ю Сурков висловив припущення, що внаслідок зміни конституції Путін мав би знову почати відлік своїх президентських термінів – це означало б, що він зміг би залишитися при владі до 2036 року.
«Якщо будуть у підсумку якось уточнені повноваження президента, …то правова логіка приведе до необхідності заново почати відлік президентських термінів. Тому що з новими повноваженнями це буде вже ніби інший інститут президентства, – сказав він, як цитуються його слова. – На нього не зможуть поширюватися обмеження нинішнього президентства».
«Це моя приватна думка, звичайно. Але базована на досвіді законотворчості», – додав Сурков.
«Я укрооптиміст»
Незважаючи на те, що він ставить під сумнів нинішній суверенітет України, Сурков заявив, що з оптимізмом ставиться до її майбутнього. «Я, як це не дивно, укрооптиміст. Тобто вважаю, що України немає поки що. Але з часом вона все-таки буде. Хохли хлопці вперті, вони зроблять», – сказав він.
«Але яка саме це буде Україна, в яких межах вона буде існувати і навіть, може, скільки буде Україн – питання відкриті. І в вирішенні цих питань Росії так чи інакше випаде брати участь», – заявляє Сурков.
Він також твердив, що українці історично потребують силового тиску. «Відносини з Україною ніколи простими не були, навіть коли Україна була в складі Росії. Україна для імперської і радянської бюрократії завжди була справою клопітною, – заявив він, відповідно до тексту інтерв’ю. – …Примус силою до братерських відносин – єдиний метод, що історично довів ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдений якийсь інший».
Володимир Зеленський, що минулого року був обраний на посаду президента України з великою перевагою голосів, називає вирішення конфлікту з Росією своїм пріоритетом. У грудні він уперше зустрівся в Парижі з Путіним у намаганні просунутися в виконанні рамкових мирних угод, відомих разом як мінські домовленості. Але переговори не призвели до істотного поступу.
І у відповідь на запитання про перспективи миру на окупованій частині Донбасу Сурков заявив, що не вірить у швидку можливість повернення цієї території під контроль Києва.
«Я маю недосить сильну уяву, щоб таке уявити, – мовиться в його інтерв’ю. – Донбас не заслуговує на таке приниження. Україна не заслуговує на таку честь».
